Донбас – єдиний козир Путіна у грі з Трампом – Фіштейн

Жителі підконтрольної території Донбасу більш критично сприймають вплив миротворчої місії на Донбасі, ніж в інших регіонах України, повідомив аналітик громадської мережі «Опора» Олександр Клюжев. 60% респондентів очікує, що тимчасова адміністрація міжнародного характеру зможе позитивно вплинути на вирішення проблеми, яка виникла в результаті міждержавного українсько-російського конфлікту, 20% вважають, що такий механізм ніяк не вплине на вирішення конфлікту, 13% – погіршить ситуацію. Водночас на підконтрольній уряду території Донбасу більш критично сприймають можливий вплив миротворчої місії – 25% вважає, що такий формат може погіршити ситуацію. Як буде вирішуватися питання про миротворців? Це в ефірі Радіо Донбас.Реалії обговорили директор Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко та оглядач Радіо Свобода Єфим Фіштейн.

– В останні дні питання миротворців бодай якось просувається чи про нього вже забули?

Олександр Мусієнко: Я думаю, що про це питання ніхто не забув. Воно просувається, гостро стоїть на порядку денному і в Україні, і серед наших західних міжнародних партнерів. Навіть під час останнього візиту Петра Порошенка до Сербії, зокрема, обговорювалася тема про ймовірність долучення сербів до такої місії.

– Так чи інакше, союзники Росії.

Олександр Мусієнко: Так чи інакше, але я б їх не записував на сто відсотків у союзники Росії, тому що там також є різні настрої. Незважаючи, що вони союзники Росії в багатьох проектах і питаннях, але це могло б бути певним компромісом. Раніше ми говорили, що за жодних обставин там не може бути представників ані Білорусі, ані Казахстану, зараз, можливо, шукають якийсь компромісний варіант і цим варіантом можуть стати серби.

Важливо, що люди звертають увагу саме на міжнародну тимчасову адміністрацію. Це свідчить про те, що є розуміння, що на цих територіях певний час ніхто не буде проводити вибори. Буде встановлено перехідний період, за який керівництво і урядування буде здійснювати тимчасова адміністрація ООН.

Ми передбачаємо, що це певний нейтралітет. На період три-п’ять років.

​– А як же вибори, передбачені Мінськими угодами, які мають бути проведені на Донбасі?

​Олександр Мусієнко: А тут є суперечність. Як можна проводити вибори, коли стріляють. Ми вводимо туди миротворчу місію, величезний поліцейський контингент. А хто ними буде керувати: українська чи російська сторона, або таки незалежна тимчасова адміністрація ООН, як це має бути? Безумовно ООН. А поки ця адміністрація здійснює керівництво, то й вибори не потрібні

Мандат місії: роззброїти усі регулярні російські формування, щоб вони вийшли з території України, відвели важке озброєння, роззброїлись усі незаконні формування, так звані «ДНР» та «ЛНР». Провели розмінування, хоча б поступово окремі ділянки. Почалося мирне життя, щоб не стріляли. Це все робить місія ООН. Вони бачать, що є тривале стійке перемир’я, тоді заходить український уряд, віддається територія під контроль і проводяться вибори.

– Миротворці досі розглядаються на рівні розмов. Що заважає?

Олександр Мусієнко: Будь-якій миротворчій місії, щоб вона була дієва та ефективна, мають передувати сталі політичні домовленості про перемир’я. Якщо немає волі сторін до припинення вогню, треба розуміти, що миротворці не завадять.

Тому що поки не буде домовленості в рамках Радбезу ООН, в рамках «Нормандської четвірки», де буде чітко зрозуміло, що є домовленість, доти домовитись щодо миротворчої місії буде надзвичайно складно. Але якщо ми дійсно хочемо, щоб ця місія прийшла, розмістилася на Донбасі і забезпечувала перемир’я, то треба бути свідомими того, що, як би не хотілося, але доведеться йти на перемовини та компроміси. Тому що Росія не прийме усі умови України чи США.

– А яка межа компромісу?

Олександр Мусієнко: Я думаю, що можна погоджуватись, щоб не було представників країн НАТО, у той же час, не було представників ОДКБ, від Білорусі, Казахстану, а шукати інших.

Наприклад, як на мене, випрацьовується непогана формула, коли шведи, які мають надзвичайно великий досвід керування миротворчими місіями, разом з фінами, будуть очолювати цю місію. У той же час у неї не будуть входити представники країн НАТО. За останні миротворчі місії було представлено одна-дві країни НАТО.

– А хто? З африканських держав?

Олександр Мусієнко: Пакистан, Індія, Нігерія, Малазія, Індонезія, Непал, Латинська Америка. Місія формується, але керують європейці, шведи, фіни, які тут є на місті. Але якщо Росія хоче збалансувати, тоді долучення тих же сербів, якщо є згода сербського уряду. Це вже певні компроміси.

– Україна офіційно проти такої межі компромісу?

Олександр Мусієнко: Ми можемо судити лише з певних джерел і вони кажуть, що одна з цілей візиту Петра Порошенка до Сербії, було обговорити питання миротворців і долучення Сербії до миротворчої місії на Донбасі. Але невідомо, наскільки вони достовірні на сто відсотків. Як на мене, це певним чином збалансовує цю місію. А якщо ми скажемо, що ми не готові до жодних компромісів, то це поховає цю місію і все.

– За великим рахунком, усе залежить від Путіна, чи будуть на Донбасі миротворці. Погоджуєтеся?

Єфим Фіштейн: Ні. Це залежить не лише від Путіна, цих факторів багато. Залежить і від постановки питання Заходом, і від результатів зустрічі Путіна з Трампом.

Потрібно розуміти дві обставини. Путін перебуває під дуже сильним натиском зі сторони діючої ситуації. Конфлікт на Донбасі по-своєму став замороженим, але він весь на рахунку Росії. Вона повинна забезпечувати якусь життєдіяльність там, задовольняти потреби населення, а зробити це довгостроково вона не зможе. Це великий безперспективний тягар для Росії.

– Навіть якщо це питання залежить не лише від Путіна, але погодьтеся, що загалом від нього багато залежить. Путіну Донбас, наскільки я вас зрозумів, не вигідний? Що ж йому заважає піти звідти?

Єфим Фіштейн: Це називається втратою обличчя. Страх втратити обличчя, тобто не отримати, чого він очікує, маючи такий козир. Я розумію, що це може звучати образливо, але насправді Донбас – не більше ніж козир в рукаві у Путіна. Він готовий його викинути, коли відчує, що він отримає щось натомість. Наприклад, визнання Криму, але це йому не світить. З останньої заяви американців, вони не збираються визнавати Крим, тому що росіяни не збираються ставити це питання на обговорення.

Справа у тому, що граючи з Трампом, Путіну немає що запропонувати, єдине, що у нього є – Донбас.

– А справді, Путін може щось запропонувати Трампу?

Єфим Фіштейн: Моя точка зору така, що Путіну, окрім Східної України, нема чого запропонувати. Хіба Трамп приїжджає з тим, що він щось може запропонувати Путіну у сенсі територіальних поступок? Не може, американці не визнають Крим. Зустріч буде атмосферичною, але насправді Трамп приїжджає для того, щоб отримати, а не запропонувати.

– А запропонувати Трампу Україну, в обмін на допомогу проти ІДІЛ у Сирії?

Єфим Фіштейн: На мою думку, такий варіант виключається. Тому що Сирія – це не виграш для Росії, це важкий тягар на довгі роки. У цьому сенсі Путін грає слабкими картами, Трамп це відчуває.

​Ви кажете запропонувати Україну, але й Україна для Трампа серйозний козир, яким вона може грати проти Росії, а не з нею.

– Олександре, які є важелі у Заходу, України, щоб зробити таку пропозицію Путіну,
від якої він би не зміг відмовитися?

Олександр Мусієнко: Я думаю, що Росія зацікавлена у цій місії, якщо це призведе до своєрідної заморозки конфлікту, коли не буде зрушення.

Україні він також певним чином вигідний, тим, що ми рятуємо життя українських бійців, припиняється гаряча фаза війни, знімається загроза для мирних жителів. І отримаємо певну передишку. Тому це не найгірший варіант.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)