Бої за Дебальцеве стали другим після Іловайська масштабним випадком використання російської армії у війні на сході України. Які докази російського вторгнення вдалося зібрати через три роки після операції? І як зараз живуть окуповані міста і селища, які тоді грали ключову роль в обороні стратегічно важливого населеного пункту? Подробиці – у матеріалі Донбас.Реалії.
На подірявлених осколками стінах в місті Вуглегірськ заледве можна прочитати українські написи. Через три роки після запеклих боїв тут вже подекуди побудували нові будинки, інші ж «підлатали» або продовжують ремонтувати.
Житель Вуглегірська розповів команді Донбас.Реалії, що його будинок постраждав під час боїв наприкінці січня 2015 року. І лише зараз чоловік розпочав його ремонтувати всередині.
«Найняв людей, люди роблять [ремонт – ред.]. У січні прилетіло, коли брали «ДНР»-івці, Вуглегірськ брали, і прилетіло», – каже чоловік.
Цю битву місцеві «ополченці» точно не виграли б, якби не росіяни – дослідник
У кінці січня 2015 року лінія оборони української армії в районі Дебальцева мала ось такий вигляд.
Важливу роль відігравали опорні пункти в селищі Нікішине та в місті Вуглегірськ. Але вже у першій декаді лютого вони перейшли під контроль бойовиків, а пізніше і саме Дебальцеве.
Цю битву місцеві «ополченці» точно не виграли б, якби не росіяни. Росія створила переломний моментМаксиміліан Чуперскі
«Цю битву місцеві «ополченці» точно не виграли б, якби не росіяни. Росія дійсно створила переломний момент», – розповідає керівник Digital Forensic Research Lab Атлантичної ради у Вашингтоні Максиміліан Чуперскі.
Максиміліан Чуперскі – співавтор доповіді «Ховаючись у всіх на очах. Війна Путіна проти України». Три роки тому з відкритих джерел американські експерти з Atlantic Council зібрали докази участі російської армії у війні на Донбасі.
«В Дебальцеве був цікавий приклад. Місцеві жителі обговорювали онлайн, мовляв, «хто це тут роз’їжджає на танках і БМП, розмовляє з російським акцентом, – бурятський говір чули, якщо зовсім конкретно. Вони описували солдат – діючих військовослужбовців російської армії», – продовжує він.
«Селфі-солдати»
Історія одного з таких бійців лягла в основу фільму Саймона Островського «Селфі Солджерс».
«Ми простежили шлях одного конкретного солдата – Бато Дамбаєва з Бурятії, використовуючи його власні селфі. Крім того, що знайшли ці пости в соціальних ЗМІ, ми їх ще й відтворили», – розповідає Саймон Островський.
Бато Дамбаєв, за словами Симона, перебував у зведеному батальйоні з двох російських підрозділів, що базуються в Бурятії. Йдеться про 37-у мотострілецьку і 5-у танкову бригади.
Є солдати, які носять російську військову форму і постять ці фотографії в Росії, потім ці ж солдати виявляються в Україні, постять фотографії тамСаймон Островський
«Є солдати, які носять російську військову форму і постять ці фотографії у себе в Росії, потім ці ж солдати виявляються в Україні, постять фотографії себе й там, вже не в російській формі, потім вони повертаються в Росію і вони знову постять фотографії себе в російських військових формах. Для мене це свідчить про те, що людина військовослужбовець, він не перестає бути військовослужбовцем, тому що він зняв з свого плеча російський прапор», – пояснює Саймон Островський.
Візит Шойгу і фотографії «ВКонтакте»
Дослідникам Conflict Intelligence Team також вдалося ідентифікувати в боях за Дебальцеве 6-у танкову бригаду російської армії. В неї на озброєнні перебувають новітні танки Т-72Б3.
Показова історія танкіста цієї бригади Євгена Усова. Активний користувач соціальної мережі «ВКонтакте» був офлайн саме в період боїв за Дебальцеве. А потім виклав в мережу фотографію і написав, що зазнав осколкового поранення.
Єдина фотографія візиту Шойгу в госпіталь Бурденко є тільки в акаунті УсоваКирило Михайлов
«Лежить він на лікарняному ліжку, а поруч з ним – міністр оборони Росії Сергій Кужегетович Шойгу. Це не було офіційним візитом – єдина фотографія візиту Шойгу до шпиталю Бурденко є тільки в акаунті Усова», – розповідає дослідник Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов.
Фотографію міністра з Усовим у «ВКонтакте» коментує інший боєць 6-ї танкової бригади Іван Баданін. Влітку 2014 року він перебував в полоні українських військових під Іловайськом.
Іван Баданін: міністр був? Що каже?
Євген Усов: та нічого особливого не сказав. Тільки щоб поправлялися і в стрій. «Котли» (годинник – ред.) подарував ще.
Російські танки під час боїв за Дебальцеве
Один з російських танків під час боїв за Дебальцеве потрапив до українських військових. Роман Смігоровський, учасник тих подій, розповідає: покинутий танк на одній з позицій бойовиків виявила розвідка. Потім група з семи добровольців захопила бронемашину.
«Йшли, страшно було, однієї сторони – ліс, а з іншої – ангари, і зараз думаєш, якщо перехресний вогонь – «хана» відразу. Російська форма, потім РПК був кулемет новенький, ну і танк по номеру сам», – каже колишній військовослужбовець Збройних сил України Роман Смігоровський.
Бронемашини модифікації Т-72Б є й на озброєнні Збройних сил України. Але на російське походження цього танка вказують кілька деталей. Зокрема, інформація про нього є на сепаратистському сайті Lostarmour.
На фотографіях помітний білий круг на броні – такий тактичний знак використовувала шоста танкова бригада, а ще напис «Н-2200».
«Н-2200» – це маркування негабаритного вантажу, прийняте на Російській залізниці, українська техніка не маркувалася цієї маркуванням ані в 2014, ані в 2015 роках», – пояснює дослідник Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов.
Це ж маркування видно й на техніці під Вуглегірськом.
Нікішине, Вуглегірськ: три роки по тому
Три роки потому у Вуглегірську відносно спокійно. Лінія фронту пролягла за 7 кілометрів від міста.
«Половини Вуглегірська вже немає, Господи. А [скільки людей – ред.] повернулося, не знаю», – знизує плечима місцева жителька.
«Роботи немає, молоді мужики повиїжджали всі на заробітки, мужиків майже немає тут», – розповідає ще одна мешканка Вуглегірська.
В селищі Нікішине, яке на початку вирішальних боїв за Дебальцеве було розділене лінією фронту, живе близько трьохсот осіб. Це вчетверо менше, ніж було до війни.
Від місцевих жителів журналісти Донбас.Реалії дізналися, що відновлення селища відбувається повільно.
«Два будинки поставили і не добудували, зараз будують лікарню, обіцяють садок, школу, але коли це буде…» – зітхає мешканець селища Нікишине.
«Якщо ми не будемо відстежувати російські дії в Україні зараз, а три роки по суті пройшло, – то Росія доб’ється того, що так звані «сепаратисти» отримають певну легітимність. У них вже є власні збройні формування, які, звичайно ж, Росія спонсорує, але це вже не регулярні російські війська», – каже керівник Digital Forensic Research Lab Атлантичної ради у Вашингтоні Максиміліан Чуперскі.
Дослідники одностайні: свої регулярні підрозділи Росія використовувала в критичні для формувань бойовиків моменти. Тож битва за Дебальцеве, мабуть, стала останнім масштабним протистоянням української і російської армії на Донбасі.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
