Фронтовий вертеп: студенти вирушають до солдатів

Дем’ян Лінник

У січні 2018 року вертеп студентів Українського католицького університету четвертий рік поспіль виступатимете у прифронтовій зоні на сході України. Студенти-волонтери організували проект «Україна-єдина» з метою підтримки воїнів АТО на лінії фронту через музичне та драматичне мистецтво.

Кривава правда серце крає,

Не видно ні кінця, ні краю неоголошеній війні.

Набридло все, і з мене досить, немає змін на краще й досі,

Гори воно усе в вогні!

Із таких слів починалися слова Воїна у минулорічному вертепі. Головний герой не бачив сенсу у своєму перебуванні на війні. А чи бачать його воїни в реальності? З їхніх слів – так, та і перед кожним виступом акторів зустрічали усміхнені обличчя солдатів.

У деяких випадках, як у Станиці Луганській або Мар’їнці, що розташовані впритул до лінії розмежування, студентам перед виставою проводили інструктаж – як діяти у разі обстрілу. Коли йде вистава, солдати знімають виставу на мобільні телефони, аби потім її передивитися. Закінчується вистава оплесками, інколи сльозами та словами подяки.

«Коли почалася війна на сході України, ми вирішили поїхати туди і виступити перед нашими солдатами. Ми звернулися до Міністерства оборони, аби нам дозволили виступати у прифронтовій зоні. На щастя, нам пішли назустріч. Знайшовши жертводавців, які щорічно допомагають нам коштами, з 2015 року ми виступаємо вздовж лінії фронту. Солдати сприймали вертеп зі сльозами, просили, аби ми частіше приїжджали. Так зародився проект «Театр на схід», коли студенти весною та восени їздять вздовж лінії фронту з театральною виставою. Проблем з пересуванням вже немає, особливо на блокпостах, де нас вже знають. Незважаючи на ротацію, більшість солдатів бачили наші виступи і знають про нас», – розповідає колишній член Студентського братства УКУ та керівник проекту «Україна єдина» Юрій Мурин.

Виступати доводиться у різних місцях: починаючи від окопів, закінчуючи великими залами будинків культури. На день припадає по 3-4 виступи. Подорожуючи з виставою, студенти створюють невелику сцену, аби додати казкової атмосфери. Особливість проекту полягає у тому, що студенти намагаються відвідати та виступити у найгарячіших точках. Під час виступів часто доводиться чути постріли артилерії або автоматну чергу.

Від заснування проекту студенти постійно співпрацюють із волонтерською організацією «Доброчинець». Разом з волонтерами привозять гуманітарну допомогу: військову форму, дитячі іграшки, одяг та гроші, які збирають, організовуючи розпродажі речей.

Страх

Майже всім учасникам вертепу вже є 18, в інших випадках потрібен дозвіл батьків на поїздку. Було, що на лінію фронту й не пускали. Хвилювання батькам додає й те, що поблизу фронту військові не рекомендують студентам повідомляти по телефону свою локацію. Через це подекуди ніхто й не знає, де саме зараз артисти. Такі поради військових виправдані, адже траплялися випадки, коли загроза життю студентів була реальною.

«Так сталося, що ми заблукали, прямуючи до Пісків, – пригадує Юрій. – Ми заїхали на один з блокпостів і сказали пароль, аби їхати далі. На це нам відповіли наступне: «Засуньте цей пароль кудись подалі, тому що наступний блокпост вже буде «ДНРівським». Дійсно, за 800 метрів від нас ми побачили блокпост сепаратистів, тому стало трохи не по собі. Мабуть, доля нас привела на цей блокпост, тому що ми мали декілька зайвих 6-літрових пляшок з водою, а солдати, які нас зупинили, вже 4 дні жили без води».

«Другий епізод стався у січні 2017 року, коли ми заїхали до Красногорівки. Ми не розрахували час, тому приїхали туди ввечері. Виступивши там, ми мали їхати назад до Мар’їнки сумнозвісною «дорогою життя», яку часто обстрілюють. На щастя, нічого страшного з нами не трапилося. Вже наступного ранку військові розказали, що в ніч, коли ми виїхали з Красногорівки, наші солдати перехопили радіозв’язок бойовиків. Тоді вночі сепаратисти, побачивши наш автобус, вирішили його розстріляти, вважаючи, що це прибуло поповнення військових. Вивівши диверсійно-розвідувальну групу, сепаратисти почали стріляти у наш бік, на що наші військові одразу відреагували, взявши вогонь на себе. Бій тривав цілу ніч до ранку. Слава Богу, що ніхто з наших солдатів не постраждав», – розповідає Юрій.

Будні: у перші дні застуджується половина акторського складу

Зазвичай перші дні артисти живуть у Новоайдарівському інтернаті, у спортивному залі. Опалення тут немає, тому студенти лягають спати у светрах, шапках та у спальниках. Вже потім у Бахмуті та Покровську домовляються з місцевим готелем або гуртожитком стосовно житла на декілька днів. Через такі умови у перші дні хворіє половина акторського складу. Більшість часу студенти проводять в автобусі, адже дорога у тих регіонах складна, подекуди доводиться застрягати у полях через відсутність GPS сигналу. Переїзди між локаціями займають до 3-4 годин.

Харчування – починаючи від бутербродів в автобусі, закінчуючи ледь не бенкетом у Торецьку. Після виступів військові запрошують артистів скуштувати армійську їжу, тому голодними ті не лишаються. Гостинні і місцеві, які приймають вертепи у школах і палацах культури.

У січні 2017 року вертеп двічі виступав у Маріуполі: на закритті головної ялинки – там місцеві жителі зустріли та проводжали його оплесками, фотографувалися з артистами, але вже за декілька годин, виступаючи у Будинку культури Металургів на фестивалі вертепів, студенти наразилися на вигуки «ганьба»: деякі проросійськи налаштовані люди виходили із зали або ж вимагали покинути її артистів. Через тиждень після скандального виступу студенти змогли почути «реакцію» і представників угруповання «ДНР», що визнане в Україні терористичним, які присвятили цьому вертепу ролик на контрольованому ними телебаченні, трактуючи виступ як спробу примусу жити на українській землі лише за законами «Порошенка-Турчинова».

Майдан як відправна точка

А народився майбутній фронтовий вертеп під час Революції гідності.

«Напередодні свят, а саме 28 грудня, до мене підійшов Ярослав Грицак з пропозицією зробити вертеп на Майдані. Цю ініціативу підтримав ректорат УКУ. Завдяки професору Грицаку нам швидко написала сценарій письменниця Мар’яна Савка і вже за декілька днів вдалося зібрати людей та провести репетиції. На початку січня ми зробили три виступи на Майдані у Києві, у тому числі на головній сцені на майдані Незалежності. Після виступів у Києві студенти вирішили розвивати творчу ініціативу. Вони створили хор, аби додати виставі українського колориту та традиції. Сюжетна лінія вистави мала би дотримуватися традиційного вертепу, проте учасники вирішили додати до вистави сатири, висміюючи деяких політиків. До прикладу, персонаж Ірода нагадував Януковича, а згодом Путіна», – розказує Юрій Мурин.

Вертеп побуває і в Києві

Після виступів у Донецькій та Луганській областях студенти традиційно прямують з вертепом до Києва, де вони виступають перед своїми жертводавцями. Зазвичай за день студенти мають 7-8 виступів, аби встигнути відвідати усіх жертводавців. Вертеп підтримує благодійний фонд Європейського Союзу з питань культури та Національний фонд підтримки демократії (США), а також низка приватних компаній.

«Моє знайомство з вертепом від УКУ сталося після Майдану, коли студенти почали активно займатися суспільною діяльністю. Мене вразив формату проекту, тому я вирішив підтримувати його фінансово та морально. Ідея виступати у зоні АТО мене привабила, адже це підтримка наших солдатів, це комунікація з дітьми та дорослими, які живуть там. Приємно, що з кожним роком вертеп стає все кращим і виправдовує очікування, незважаючи на те, що участь у ньому беруть студенти-волонтери», – розповідає співвласник однієї з мереж аптек Олег Никулишин.

З усіма виступами учасників проекту «Україна єдина» можна ознайомитись за посиланням.

НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:

Вкрадене Різдво. Як комуністи нищили різдвяні свята українців

Дід Мороз був прикладом успішної радянської пропаганди для прикриття репресій – Рябенко ​

Персонаж Діда Мороза використовували під час радянської окупації – історик Палій

Новий рік в Україні: радянський проект для боротьби з Різдвом – експерт​

Більшість українців масово відзначатиме Різдво 25 грудня вже за два-три роки – Момрик​

Новий рік 1 січня – це штучне свято – етнограф​