Путін говорить із ватажками угруповань «ДНР» і «ЛНР»

Учасник переговорів у Мінську Віктор Медведчук попросив президента Росії Володимира Путіна посприяти обміну полоненими. Медведчук заявив, що Україна готова звільнити 306 людей, натомість розраховує на звільнення бойовиками 74 людей. Насправді, цифри змінилися: 312 та 88 людей відповідно. Увечері 15 листопада Путін мав телефонну розмову з лідерами угруповань «ДНР» і «ЛНР» та повідомив, що він підтримав «пропозицію Медведчука» про обмін. Про переговори в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли координатор волонтерської групи із визволення полонених «Патріот» Олег Котенко та російський політичний експерт, журналіст Леонід Радзиховський.

​

– Пане Котенко, озвучена цифра, що нібито Україна готова звільнити 312 осіб, а розраховує на звільнення бойовиками 74 людей. Чи ці дані відповідають дійсності?

​Олег Котенко: Так звані «ДНР» та «ЛНР» підтвердили нам вже 88 чоловік. Але це ще не остаточна цифра, бо ще є заручники. Ми знаємо, де вони перебувають. Тож до моменту, коли буде здійснено обмін, цифра може бути збільшена.

– Коли може початися цей масштабний безпрецедентний обмін?

Олег Котенко: Вже протягом двох-трьох місяців велися перемовини та була інформація, що це відбудеться до нового року. Але це велося кулуарно, про що знала і наша організація, і багато тих, хто був залучений у процесі. Та ніхто не знав, як це буде.

Хоча зараз це «картина олією» й ніби так воно мало бути: Медведчук повинен був звернутися до Путіна, Путін поставити задачу чи звернутися до ватажків цих невизнаних «республік». А ті вже мали зробити обмін. Це було прогнозовано.

Чому це сталося? Насамперед тому, що США приєдналися до цього процесу. Курт Волкер постійно веде перемовини з Росією, вже кілька разів зустрічався із Сурковим.

Але є «але». Путін ніколи не робить все просто так. Є підводні камені. Я знаю, що переговори вчора у Мінську були дуже складні, точилося багато дискусій по цифрах, по людях. Наприклад, Україна не може передати тих людей, які не мали відношення до бойових дій, тобто «Беркут». Але російська сторона дуже наполягала, щоб він також був включений до списків.

– Українська сторона на це погодилася?

Олег Котенко: Ні. Але це дискусійне питання. Технічна частина з цього списку буде уточнюватися. Коли у ньому було ще 74 людини, то туди навіть не був включений журналіст Асєєв.

– У Кремлі зізналися, що Путін справді має вплив на ватажків ОРДЛО. Про це заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков: «Ці «республіки» живуть самостійним життям, але президент ніколи не приховував, що у нього є можливість звертатися із закликами, можливість чинити певний вплив».

​Олег Котенко: У цьому є певний позитивний момент. Москва визнала, що вона має вплив на ватажків. Раніше ми тут усі кричали щоб Путін звільнив полонених, а він казав, що він не має до цього стосунку. Але тепер він це визнає. Все ж таки санкції підводять його до того, що треба йти назустріч світовій спільноті.

– Пане Котенко, ми не знаємо усіх домовленостей щодо обміну полонених між Кремлем та США, але вони, напевно, є. Тоді що залежить від української сторони?

Олег Котенко: Коли перемовини по наших полонених зайшли у глухий кут, то з’явилося питання, що потрібно робити для його розблокування. Я особисто зустрічався і з Волкером, і з Маккейном. Ми говорили, що потрібна велика допомога, бо ми дійсно нічого не зможемо зробити. Путін ненавидить Україну, наших президентів, нашу Раду. Тож потрібно було шукати такі механізми, які б могли на нього натиснути.

Коли Волкера поставили домовлятися про це питання, він зустрівся з волонтерами, представниками нашої влади, ми тоді зрозуміли, що він буде говорити з Путіним зрозумілою йому мовою.

– Чи не ризикує Путін перед електоратом? Адже на російському телебаченні показали, як випускали Савченко і реакція росіян була неоднозначна.

​Олег Котенко: Я все ж таки думаю, що він грає для того, щоб показати, що він щось зробив з домовленостей, тепер нехай щось зробить Україна. Путін може захотіти, щоб наша сторона зробила те, що нам не вигідно.

– Пане Леоніде, як ви вважаєте, чому Путін вирішив офіційно поспілкуватися з Медведчуком, а потім і зателефонував лідерам «ДНР» та «ЛНР»?

Леонід Радзиховський: Для мене очевидно, що Росія намагається наслідувати ті країни, де є виборча кампанія. Відомо, що у нас тут ніяких виборів немає, але удаємо, що вони є. У країнах, де справді є вибори, намагаються робити популістські жести.

Запас цих жестів у Путіна доволі обмежений, тож він зробив один, що він миротворець, звільняє людей. Насправді, він може нічого не робити й все одно лишитися на місці. Плюс, сама по собі ця тема не є важливою для російського суспільства.

З іншого боку, йому ж це нічого не коштує. Зробив телефонний дзвінок, тут роботи не багато.

– Але ж Путін вперше офіційно спілкувався з лідерами так званих «ДНР» та «ЛНР». Це можна назвати певним проривом? Може кроком до їхнього визнання?

Леонід Радзиховський: Я так не думаю. З точки зору внутрішньої політики, ця тема вже давно не популярна в Росії. А у зовнішньому світі це лише зайве роздратування Заходу. Я думаю, це жест, який не матиме продовження. Єдине, що Путін може продовжувати свою політику щодо Донбасу, він давно про неї оголосив. Що Росія готова на певні поступки на введення миротворців, якщо Україна повністю виконає «мінські домовленості». І це вже озвучувалось тисячу разів.

​
– У цій ситуації є певна заслуга Курта Волкера і певного тиску США. Вам не здається, що американська позиція стає більш жорсткою, тому Путін вимушено повинен йти на поступки?

Леонід Радзиховський: Розмір цих поступок для Путіна абсолютно мікроскопічний. Але без сумніву, це певний символічний жест як у сторону уявних російських виборів, так і в сторону Заходу. Та він абсолютно нульовий. Адже європейці та американці ставлять умовою скасування чи полегшення санкцій зовсім не обмін полоненими.

– Пане Олеже, скільки за рік вдалося обміняти полонених?
Олег Котенко: Офіційно? Жодного. Було звільнення двох полонених, але це не обмін, там діяла інша схема.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)