Українська влада стверджує, що в Україні є свобода слова. Міжнародні організації вважають, що частково. Росія каже про безпрецедентний тиск на журналістів в Україні. Що таке реальний показник свободи слова? Чи є обмеженням свободи слова заборони російських ЗМІ та тиск на так звані «проросійські» українські медіа, які спостерігаються в Україні? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли голови Національного союзу журналістів України Сергій Томіленко та медіаекспертка, експертка ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова.
– Сергію, якої думки Ви притримуєтесь щодо рівня свободи слова в Україні?
Рівень свободи на не досить високому рівні, як ми б хотіли після Революції гідностіСергій Томіленко
Сергій Томіленко: Звичайно, ми фіксуємо і маємо фіксувати, що свобода слова в Україні є. Але водночас в Україні є величезні сподівання, що ця свобода має бути недоторканною. Саме суспільство, журналісти та медіа дуже чутливі до проявів спроби згорнути простір свободи.
Нещодавно були презентовані соціологічні дослідження, які здійснив Київський міжнародний інститут соціології. У громадян запитували, чи відчувають вони, що в Україні є свобода слова. Результати є тривожними для нас і є інструментами для політиків, щоб зробити висновки, чому рівень свободи на не досить високому рівні, як ми б хотіли після Революції гідності. Водночас близько 55% громадян тією чи іншою мірою погоджуються з існуванням свободи слова. Це показник 2013 року.
Тому сам фактор, що існують різні медіа, журналісти, які можуть критикувати владу, політиків, – не означає, що громадяни погоджуються, що це стовідсоткова свобода слова.
– А як українці аргументували це?
Найвищий показник свободи слова – 67% – був у 2009 році, в останній рік керування Віктора ЮщенкаСергій Томіленко
Сергій Томіленко: Це не настільки широке дослідження, щоб відповісти на це запитання. Але можна порівняти 2009, 2013 та 2018 рік, коли українців опитували щодо свободи слова. Найвищий показник свободи слова – 67% – був у 2009 році, в останній рік керування Віктора Ющенка.
Це дискусійне питання. Я хочу наголосити, що після Революції гідності ми фіксуємо, що в нас загострене почуття справедливості і загострене ставлення до своїх громадянських прав та прав журналістів. Суспільна думка показує, що є проблема зі свободою слова, є загрози свободі слова і правам журналістів.
Це все сприйняття громадян. Вони постійно отримують новини про проблеми зі свободою слова. Ми отримуємо звернення від національних медіа-організацій. Ми ведемо спільно з партнерами індекс фізичної безпеки журналістів України. Ми зафіксували у минулому році 90 інцидентів фізичної агресії проти журналістів. За перший квартал цього року – 22 випадки.
– Російські ЗМІ, російська влада кажуть про безпрецедентний тиск на журналістів в Україні. Наприклад, арешт редактора агентства «РИА Новости», тиск на канали «Інтер», Newsone. Все це випадає як обмеження свободи слова. Чи так це насправді?
Сергій Томіленко: Я б тут відмежував. Очевидно, що Росія спекулює на будь-яких проявах і використовує будь-які випадки. Факт побиття журналістів Радіо Свобода так само будуть трактувати як переслідування медіа, яке має незалежну редакційну політику. Тому тут я б не зважав на їхні пропагандистські трактування, а чесно розглядав би дотримання прав журналістів в Україні.
Якби зняти цю політизацію, цю риторику і зайві колотнечі в Україні, можна було б цивілізованим діалогом і комунікаціями представників органів влади, формуванням довіри до людей, які наділені повноваженнями, вирішувати це питання. Вони повинні без огляду на Росію, а з огляду на українських громадян, журналістів та правозахисників приходити й аргументувати свої дії.
Коли політики закликають іти й фізично впливати на ту чи іншу редакцію, – ми вважаємо, що це дикунство. Яке має зупиняти МВС, політикиСергій Томіленко
Тут треба розбиратися по кожному факту. Але коли ми говоримо, наприклад, про редакцію «Радио Вести», то якщо там конфлікт по майну, як подається, то чому в «ньюзрум» приходили прокурори з автоматами? Можна цивілізовано прийти й пред’явити конфлікт по майну. Але приходять з автоматами й роблять картинку, не для Росії, а для Європи й світу.
Громадяни мають право на вираження своєї мирної думки, хтось не погоджується з тими програмами – прийшов із плакатами. Але коли відповідальні політики закликають іти та фізично впливати на ту чи іншу редакцію, коли, наприклад, телеканал «Інтер» був підпалений, – ми вважаємо, що це дикунство. Яке має зупиняти Міністерство внутрішніх справ, політики. Але ніхто не несе відповідальності.
– Організація «Репортери без кордонів» у свіжому рейтингу поставила Україну на 101-е місце серед 180 країн світу. Об’єктивно?
Сергій Томіленко: Я думаю, що це оптимістичне місце, з огляду на те, що ключове – це фізична небезпека, погрози, заклики, загалом є багато питань. Атмосфера тривоги є.
Організації все більше й частіше критикують стан свободи слова в Україні, але не отримують відповіді та звіту наших посадовців.
– Тетяно, 55% українців вважають, що в Україні є свобода слова, – наскільки думка людей відповідає тому, що є насправді? Ймовірно, у Росії не менше людей, які вважають, що свобода слова у них є.
В українців вищий запит до свободи слова, вони звикли до цього і вимагають більшої відкритості від владиТетяна Попова
Тетяна Попова: Треба порівнювати з даними попередніх років, а не з Росією. Тому що в Росії індекс вищий, але це не означає, що він реально вищий. За фактом, треба порівнювати кількість атак на журналістів, побиття, випадки цензури, тоді можна бачити, що там цензури й нападів набагато більше.
В українців вищий запит до свободи слова, вони звикли до цього і вимагають більшої відкритості від влади. І тут питання, чому влада не допомагає більше розслідувати випадки нападів на журналістів.
– Як Ви вважаєте, чому влада не займається розслідуваннями?
Тетяна Попова: Я думаю, по-перше, вони не приділяють достатньо уваги, по-друге, у нас недореформовані суди й відділи слідства МВС. Дуже часто відбуваються речі, коли намагаються перекваліфікувати статті.
– Чи варто захистити так звані «проросійські» медіа, журналістів?
Сергій Томіленко: Треба зрозуміти, що таке «проросійський», і ми говоримо, що вони «так звані». Здійснюються напади на ті чи інші засоби масової інформації. Але аргументація цих нападів наводиться не законна, а що у них політичний статус. Має бути все у правовому режимі.
Є законодавство щодо підривної діяльності, тероризму, давайте діяти у цих правових межах. У нас є Служба безпеки України та інші органи, які встановлюють, чи було скоєно злочин. Якщо не було, давайте обговорювати редакційну політику, у цивілізованих нормах. Це відповідальність представників влади.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
