Російська техніка, російська зброя, російські солдати – регулярна армія Росії зіграла ключову роль у розгромі українських військ під Іловайськом – докази вторгнення збирали не тільки українські військові, спецслужби і волонтери, а й авторитетні міжнародні організації. Історія російського десантника, який побував у полоні батальйону «Донбас», а потім, через кілька років, особисто сказав українському військовому «спасибі». Як склалася їхня доля і що в Росії думають про донбаські відрядження своїх солдатів, розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
29 серпня 2014 року колони українських військових розбили на шляху з Іловайська. Уцілілі бійці тримали оборону біля селища Червоносільське.
«У нас як було: то бій йде, то затишшя… Під час одного затишшя я глянув до одного льоху – а там наші були бійці поранені і сиділи полонені росіяни», – розповідає Максим Фіногін з позивним «Лекс», боєць батальйону «Донбас» у 2014 році.
Бійці батальйону «Донбас» взяли в полон солдатів російської регулярної армії у Червоносільському. Перебуваючи там, Максим Фіногін встиг зняти на телефон полонених росіян.
На відео – четверо кадрових російських військових. Двоє бійців шостої танкової бригади і два десантники з 31-ї Ульяновської бригади. Світ побачив ці кадри лише через пів року після трагедії.
«Десь 36 годин у нас йшли бої з перервами, потім – полон, і у мене якось вилетіло це з голови, тому що телефони ми свої знищили, але вже там, в полоні, «Заноза» (побратим – ред.) мені каже: «Ось флешка залишилася з телефону, там, де записано». Я її сховав до себе в резинку, там труси, вона маленька і можна сказати, до кінця я її й носив», – каже Максим Фіногін.
За словами Фіногіна, полонених російських військових бійці батальйону «Донбас» згодом повернули їхнім колегам з армії Росії. Але пізніше й самі змушені були здатись в полон разом з кількома десятками поранених. Зрештою на волю Максим Фіногін вийшов після п’яти місяців неволі. А відео, яке вони зберегли разом із побратимом «Занозою» Олексієм Фокіним, стане одним з важливих доказів вторгнення російської армії в Україні.
Полонені росіяни в Іловайську
Ще одні ульяновські десантники також опинилися в полоні українських військових в районі Іловайська.
«Приїхали в Ростов, сказали: навчання, вночі рушили колоною, виявилися вранці вже біля кордону, потім заїхали туди, ну на саму вже територію України», – казав у 2014 році Руслан Ахметов, полонений російський десантник, якого зняли на відео.
Вони знають, де були, на кордоні з Україною, їм видали боєкомплект, а не тренувальний, і вони «заблукали»Єгор Воробйов
Єгор Воробйов – журналіст, який знімав російських солдатів, потім і сам провів кілька місяців у полоні.
«Як за їхньою методичкою, «ми не знали, куди їдемо, ми заблукали». Вони знають, де були, на кордоні з Україною, їм видали боєкомплект, а не тренувальний, і вони «заблукали»… Вони все прекрасно розуміли, куди й нащо їдуть, дурня вмикали… Ну а що поробиш, коли ти в полоні», – каже Воробйов.
Воробйов зняв ще один доказ вторгнення російської армії – танк T-72B3, який в той час був тільки на озброєнні Росії. Машину цієї ж модифікації зафіксували і українські бійці біля Червоносільського.
Розслідування, яке ми провели, спрямоване на збір всіх доказів з відкритих джерел під час боїв за ІловайськЛаклан Кермод
Ці кадри, як і багато інших, стали частиною доказової бази, яку напередодні 5-ї річниці Іловайської трагедії систематизувала група британських дослідників Forensic Architecture. На їхній платформі – безліч супутникових фотографій російських військових конвоїв і кадри танків T-72 Б3 на території України. Дослідники навчили комп'ютер розпізнавати танки на відео, проаналізували більше від 2 тисяч годин записів.
«Розслідування, яке ми провели, перш за все спрямоване на збір всіх доказів з відкритих джерел під час боїв за Іловайськ. І на те, щоб систематизувати ці дані на інтерактивній платформі. Безліч інформації і доказів були знайдені іншими дослідниками, наприклад, Bellingcat, тому їхня робота так само присутня на платформі», – розповів представник Forensic Architecture Лаклан Кермод.
За всім цим масивом цифрових даних – долі звичайних людей. Ульяновські десантники Арсеній Ільмітов і Руслан Ахметов після полону повернулися до російської армії, а прокремлівський телеканал Lifenews зняв про бійців цілий сюжет – спростування інформації про їхню загибель. Щоправда, у ньому немає жодного слова про «донбаське відрядження».
«Руслан Ахметов і снайпер-розвідник Арсеній Ільмітов живі й здорові і наразі займаються підготовкою до здачі підсумкової перевірки за 2014 рік», – йшлося у сюжеті.
Росіянин Микита Терських та загиблий український боєць
Доля ще одного ульяновського десантника – Микити Терських, 1993 року народження, й зовсім унікальна. Він також є на відео – 00.57.
«Я його віддавав безпосередньо росіянам, я його віддавав, повів його попереду, ще сказав, ну кажу йди, він пішов вперед, вони там стояли метрів 20 на машині, ну кажу давай – будемо жити ще сказав йому, так він пішов», – пригадує деталі боєць батальйону «Донбас» Максим Фіногін.
Знайомство Максима Фіногіна і Микити Терських не закінчилося в Червоносільському. Через два роки вони розмовляли один з одним по телефону.
«Та нічого, просто там спасибі і здоров’я побажав, каже, знаю, що операцію переніс, здоров’я і нічого більше», – розповідає Фіногін.
Цю телефонну розмову організував російський журналіст Михайло Афанасьєв – він розшукав Микиту в рідному місті Абакан, це майже 5 тисяч кілометрів від Донбасу, і написав статтю про нього і бійців батальйону «Донбас».
«Спочатку він був наляканий, «пришиблений», боявся показуватися. Проте на контакт йшов, на такий людський… Поспілкувалися і він ніби розповідав все спокійно, вільно про те, що їх перекинули туди, про те, що він був у другому або третьому кільці цього оточення Іловайська, «Іловайського котла» і про те, що він винен у загибелі одного з українських солдат, який не загинув, а помер пізніше. На відео він є, там позаду, якщо поглянути, зі зламаною шиєю хлопець, Олег Глуходєд. Він каже: так, це я вистрілив з підствольника і вантажівка перекинулася, і Олег пошкодив шию, я ж, каже, його і витягав», – розповідає головний редактор інтернет-журналу Хакасії «Новий фокус» Михайло Афанасьєв.
«Донбас.Реалії» знайшли сторінку Микити Терських в російській соціальній мережі «ВКонтакте». Тепер він підписаний як «Никита Трубецкой». Судячи з останніх публікацій, Терських з армії пішов. Михайло Афанасьєв це підтверджує. Мовляв, Микита звільнився через кілька місяців після повернення з полону.
«Після виходу матеріалу до нього приїхали якісь хлопці з державним посвідченням і почали його лякати. Він конкретно не каже, хто це, залякали. Він почав мені дзвонити: «Ти більше нічого не пиши», в такому дусі, але я йому прямо сказав: «Я буду писати і буду про цю історію говорити, подобається тобі чи ні». Буквально, напевно, місяця через півтора він мені написав в соцмережах, що, знаєш, я хочу тобі руку потиснути, ти написав всю правду», – продовжує Афанасьєв.
Журналісти «Донбас.Реалії» намагалися зв’язатися з Микитою Терських, але на запит в друзі «ВКонтакте» він не відповів, також проігнорував телефонні дзвінки. Максим Фіногін після Іловайська був не служив, але навесні цього року знову повернувся в армію. До Києва він приїхав у відпустку – після ротації на Донбасі.
Виходячи з-під Іловайська, ми воювали з регулярними частинами російської арміїМаксим Фіногін
«Виходячи з-під Іловайська, ми ні з ким іншим не воювали, ми воювали з регулярними частинами російської армії. Нехай звільнять наші території, нехай виплатять репарації загиблим, нехай покаяться для початку, а потім, можливо, на якісь теми з ними можна буде переговори вести, але не більше», – каже Максим Фіногін, боєць батальйону «Донбас» (2014).
Головний редактор російського інтернет-журналу «Новий фокус» Михайло Афанасьєв каже: після того, як в російському інформаційному просторі почала з’являтися об’єктивна інформація про трагедію, деякі росіяни почали замислюватися, що насправді відбувається на Донбасі.
Люди не соромлячись говорили про те, що «ми зрадили український народ»Михайло Афанасьєв
«З часом, коли почали пробиватися потоки незалежної інформації, об'єктивної інформації, люди, які не соромлячись говорили про те, що «ми зрадили український народ», почали замислюватися, просто почали замислюватися», – каже Михайло Афанасьєв.
За даними розслідування української Військової прокуратури, вторгнення російської армії – головна причина Іловайської трагедії.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
