Яків Матвійчук – засновник та організатор фестивалю ZaxidfestОдин з найбільших музичних фестивалів країни вже 9-й рік поспіль проходить біля Львова. В середньому на фестиваль приїздить від 17 до 25 тисяч відвідувачів з України, Польщі та інших країн. Цього року на фестивалі виступить понад 50 гуртів з України, Німеччини, Швеції, Великобританії, США та інших країн світу. Як вдалося запросити гурти до України, чи не бояться вони заборон щодо перетину кордону, хто фінансує фестиваль та чим ще можна здивувати відвідувачів за 9 років? Радіо Свобода про це розпитує засновника та організатора фестивалю Zaxidfest Якова Матвійчука.
Фестиваль відбувається в 40 кілометрах від Львова, на території відпочинкового комплексу «Чарівна долина» у селі Родатичі.
Локація фестивалю розташована між полем та лісом, має декілька штучних озер. Протягом трьох днів фестивалю є можливість проживати у кемпінгу.
Цього року на території нова система освітлення – завдяки додатковим стовпам провели окрему мережу, зазначає організатор.
«Бутильована вода у нас нижча за цінами, ніж навіть в містах в магазинах, а для тих, хто проживає в наметовому містечку, ми даємо доступ до питної води безкоштовно – не бутильованої, а для приготування їжі, наприклад. Такої води в нас випивають 150-200 тонн за три доби – і це лише відвідувачі наметового містечка», – розповідає Яків Матвійчук.
«Цього року ми спробували стрибнути вище від себе. В нас буде один гурт, який було не так просто запросити – це гурт Editors (Великобританія). В Європі наразі цей гурт є дуже затребуваним. Для прикладу: за кілька днів до Zaxidfest вони будуть хедлайнерами одних з найбільших фестивалів в Європі – це Pukkelpop та Lowlands. Це – фестивалі, які входять в топ-10 фестивалів за масштабами в Європі», – зазначає Яків Матвійчук.
«Досягнення фестивалю – що ми змогли собі це дозволити, змогли домовитись. Скажу відверто, не є дуже простий райдер для виконання, тому що для гурту Editors ми веземо звук з-за кордону. Наразі в Україні такого звуку немає, якого вони потребують», – продовжує розповідь організатор.
Музика планується різнопланова: поп, рок, метал, хіп-хоп, кабаре тощо. На фестивалі працюватимуть одразу 4 сцени: головна сцена, рок-сцена, інді-сцена і нічна сцена.
«Ще в нас буде такий альтернативний гурт Breaking Benjamin зі США, який наразі двічі платиновим став. Для нас це – теж показник, що в нас така команда буде виступати, і це – теж один з наших хедлайнерів», – пояснює Матвійчук.
З українських гуртів організатори вирішили запрошувати молоді гурти.
«В Україні, в нас, зараз є молоді гурти, яким не по 15 років, але вони набрали популярності і дуже багато де світяться: Pianoboй, O.Torvald, ONUKA, Христина Соловій», – пояснює організатор фестивалю.
Проте були б не проти якби і «Океан Ельзи» повернулись до виступів на фестивалях.
«З приводу «Океану Ельзи», наскільки я знаю, гурт вже років чотири не виступає на фестивалях в Україні, але ми залюбки би хотіли запросити цей гурт на фестиваль», – зізнається Яків Матвійчук.
На початку літа з одним з київських фестивалів сталися несподівані інциденти. Особливо для тих, хто купив квитки на концерти стало розчаруванням те, що кількох артистів з Росії не пустили в Україну і заборонили їм в’їзд на три роки, адже вони порушили правила перетину кордону України, коли були в окупованому Росією українському Криму.
На Zaxidfest теж приїдуть артисти з Росії – 2 гурти.
«Це – Noize MC, який буде відвідувати фестиваль вже втретє. Це – артист, який прямо каже, що вважає анексію Криму «бандитским отжимом». Тому з приводу цього артиста в мене ніяких страхів і побоювань немає», – розповідає про першого російського виконавця Яків Матвійчук.
«Також в нас буде Антоха MC, щодо якого були якісь закиди. Я не є Службою безпеки чи прикордонною службою, але дав завдання перевірити в інтернеті на вільно доступних ресурсах – і інформації, що цей артист незаконно перетинав кордон України чи виступав в Криму, немає. Тому думаю, що таких проблем в нас не буде», – пояснює організатор.
Порушують правила перетину кордону України, коли їдуть до Криму, не лише російські виконавці, а інколи і західні артисти.
«Щодо західних гуртів ми теж відстежуємо інформацію. Моя позиція як організатора: ми працюємо в правовому полі, правовій державі і маємо дотримуватись законів. Тому якщо є порушення закону з боку артиста, якого ми хочемо запросити чи запросили, то, звичайно, ми не можемо не відреагувати, і ми проти того, щоб такі артисти в нас виступали. Наразі артистів, які виступали в Криму або які підтримують агресію Росію проти України, в нас немає», – наголошує Яків Матвійчук.
«В нас працює декілька охоронних компаній, з якими укладені договори. Також є волонтери, які слідкують за порядком – а-ля «громадська варта». Ми співпрацюємо з деякими організаціями ветеранів АТО, і вони нам допомагають в тому, щоб все було спокійно».
На фестивалі – понад 200 осіб охорони та свої правила.
«В нас – приватна територія, і ми маємо право попросити надати для огляду всі речі. Ми проводимо детальний огляд на вході, в нас заборонено проносити колючі-ріжучі, скло, вибухові та піротехнічні речовини», – наголошує Яків Матвійчук.
Другий рік поспіль Zaxidfest можуть відвідати безкоштовно учасники АТО, але якщо заповнять заздалегідь онлайн-анкету.
«Цього року ми робимо безкоштовний вхід для людей з інвалідністю (за наявністю посвідчення інваліда І-ІІ груп з ураженням опорно-рухової системи та ІІ групи по зору). І додатково ми будуємо спеціальну інфраструктуру – подіуми з пандусами, додаткові туалети. Я точно знаю, що є люди, які хочуть відвідати фестиваль, але не можуть, не лише тому, що це – поле і туди складно дістатись, а ще й тому, що людині просто важко сходити до туалету».
За умови попередньої реєстрації за онлайн-анкетою для людей з інвалідністю організатори забезпечують трансфер на фестиваль і з фестивалю.
Фестиваль відбувається за 3-4 кілометри від села Родатичів, але територія – під контролем сільської ради.
«За багато років ми дійшли згоди і співпрацюємо, з фестивалю намагаємося за можливістю допомагати: закуповували ліжка в садочок, допомагали із ремонтом чи школи, чи садочка, ремонтували дорогу, за минулий рік ми допомагали зробити дорогу до кладовища», ¬– розповідає Матвійчук.
«Намагаюсь не конфліктувати, допомагати і узгоджувати свої дії з ними. Можливо, ми їм заважаємо, хоча вважаю, що насправді найбільше, хто з цього отримує, в плані доходів, це село», – вважає засновник фестивалю.
«Ми не є чиїмось політичним проектом, це зрозуміло, бо виходив би тоді якійсь мер, тато чийсь чи багатий колега, який вітав би всіх зі сцени і було б зрозуміло, що це – його фестиваль. Є комерційні фестивалі, в яких зацікавлені компанії, що займаються продажами масових продуктів або продуктів харчування. Звичайно, в нас є комерційне спонсорство, коли компанії зацікавлені в рекламі, і ми спільно проводимо якісь акції, за що ми їм дуже вдячні. Звичайно, це суми не ті, яких хотілося б чи з якими довелось би працювати за кордоном, але українські реалії вносять свої корективи», – пояснює Матвійчук.
Одна людина-відвідувач витрачає приблизно 1500 гривень за три дні на фестивалі, не враховуючи дорогу та витрати на квитки, за даними організаторів.
Попри це, фестиваль досі ще не вийшов у прибутки, розповідає організатор. Доводиться переакредитовуватись щоразу, аби його провести, додає він.
«Ми проводимо триденний фестиваль в полі з повноцінною інфраструктурою, з хедлайнерами зі США та Європи, і в нас вартість входу коштує як квиток на один окремий концерт цього хедлайнера в Європі. Ми намагаємося здешевити, бо розуміємо, що відвідувач не заплатить 100 доларів за фестиваль – бо це дорого для середньостатистичного українця. Ми намагаємося бути доступними і не можемо сказати, що ми – в прибутках. На жаль, фестиваль не є прибутковим, що вносить свої корективи в існування фестивалю, бо ми не можемо багато чого собі дозволити».
Яків Матвійчук втомився відповідати на запитання на кшталт «Чому ж ви цим займаєтесь, якщо це – неприбутково?». Каже: люди не розуміють, що це може приносити задоволення.
«Мені це подобається. Хіба це не варте того, щоб цим займатися? Більшість людей живуть все життя, займаються речами, в яких вони не знаходять натхнення, а просто проживають своє життя. То чому я не маю робити те, що мені подобається», – пояснює він Радіо Свобода.