Марина Блудша, медіакоординаторка Асоціації велосипедистів КиєваУ Херсоні цього тижня вантажівка «зачепила» групу професійних велосипедистів. У результаті, одна зі спортсменок загинула на місці, ще один велосипедист – у лікарні у тяжкому стані. Водій вантажівки навіть не збирався зупинятися. Літо – час, коли велосипедистів традиційно стає більше. Тільки-от не всі охочі покататися знають, як це зробити безпечно і за правилами. Про це, а також про те, що таке велосипедна інфраструктура міста і чи Україна в цьому напрямку розвивається, Радіо Свобода розмовляло з Мариною Блудшою, медіакоординаторкою Асоціації велосипедистів Києва.
Про правила дорожнього руху. У правилах є розділ «Вимоги до велосипедистів», із ними обов’язково треба ознайомитися. «Основні моменти – це, наприклад, у темну пору доби пересуватися зі світлом, нас мають бачити, – розповідає Марина Блудша. – Автомобіль має їхати з ввімкненими фарами – те саме для велосипеда, має бути заднє і переднє світло. Друге важливе правило – ми маємо бути передбачуваними на дорозі. Якщо ми збираємося повернути, то маємо повідомити про це знаком – правою або лівою рукою». Згідно з правилами, велосипедистам віком від 14 років заборонено їздити по тротуару. Але, як каже Марина Блудша, на жаль, інфраструктура в українських містах часто не залишає велосипедистам вибору.
Так. Це прописано в Кодексі про адміністративні правопорушення (стаття 127).
На думку Марини Блудшої, основна причина – у дорогах. «В Україні дороги в принципі небезпечні для будь-яких учасників дорожнього руху, незалежно від транспортного засобу, – каже вона. – Це комплексне питання. Але ключова проблема – планування, коли простір заохочує їхати швидко, а водночас розподіл простору між водіями автомобілів, пішоходами й велосипедистами практично відсутній».
На першому місці – Львів. «У Львові будується веломережа, – зазначає медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва, що входить до Української велосипедної мережі. – Саме веломережа, а не просто собі окремі смуги чи доріжки. Це – те, до чого ми прагнемо в Києві». Рейтинг, як наголошує Марина Блудша, неофіційний, складений на основі спостережень велосипедистів. На другому місці – Вінниця. Третє, за словами Марини Блудшої, можна поділити між Івано-Франківськом і Києвом.
Це – не лише велодоріжки і велосмуги. «Йдеться також про те, щоби було де цей велосипед зберігати, тобто про велопарковки, – пояснює Марина Блудша. – Велоінфраструктура – це про те, як зручно пересуватися на велосипеді, де його залишити, а також як максимальній кількості людей отримати до велосипеда доступ, не маючи власного. Останнє – це про систему міського велопрокату». У деяких містах уже схвалені плани розвитку велосипедної інфраструктури. У Києві, наприклад, таку концепцію ще обговорюють. Її мета – створення умов для того, щоби до 2025 року 10% усіх поїздок у столиці здійснювалися на велосипеді.
Наприклад, у Києві – так. За даними Асоціації велосипедистів Києва, у столиці у 2016 році, порівняно з попереднім роком, велосипедистів стало на 10% більше.
За даними департаменту транспортної інфраструктури КМДА, наданими у відповідь на запит Радіо Свобода, станом на сьогодні у Києві наявні такі об’єкти велосипедної інфраструктури:
Перш за все, покращується мобільність, зменшується кількість заторів. Наприклад, у Києві близько третини подорожей містом здійснюються на відстань 5-8 км. «Водночас понад 40% поїздок на відстань до 5 км робляться на автомобілях», – розповідає Марина Блудша. За її словами, велосипед – найбільш раціональний транспортний засіб для відстаней до 5 км.
По-друге, покращується екологія, адже автомобілів меншає, а отже – менше забруднюється повітря. У місті стає тихіше.
Очевидна перевага для жителів – вони стануть здоровішими. Ті, які не їздять на велосипеді, – через зменшення кількості шкідливих викидів у повітря. Ті, які їздять, – ще й тому, що велосипед є «здоровим» транспортним засобом (подумаймо хоча б про «спалювання» калорій).
Однак, заохочення містян до користування велосипедом має відбуватися на рівні з розвитком велоінфраструктури і контролем за дотриманням правил руху на дорогах, аби таке пересування було комфортним і безпечним.