У Державному департаменті очікують більше справ проти російських воєнних злочинців як в американських судах, так і в Міжнародному кримінальному суді. Про це, а також про шанси заарештувати Путіна, створити трибунал для переслідування за злочин агресії, а також про проведені операції з повернення українських дітей, депортованих в Росію, посол з кримінального правосуддя Держдепартаменту США Бет Ван Скаак розповіла в інтервʼю журналісту української служби «Голосу Америки».
– Напередодні другої річниці повномасштабної війни українська влада зафіксувала понад 125 тисяч воєнних злочинів. Це майже подвоює цифру, яка була рік тому. Чи стало правосуддя ближчим?
– Стало насправді. Наразі ми створили з Консультативною групою з питань воєнних злочинів базу для підтримки Офісу генпрокурора в Україні. Ці справи просуваються. Ми також бачили активну діяльність у Міжнародному кримінальному суді – два ордери на арешт – для самого президента Путіна та Марії Львової-Бєлової, яка є так званою уповноваженою з прав дітей. Також створення Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії в Гаазі. Це група прокурорів, які збираються переслідувати злочин агресії, який багато хто в Україні вважає первинним злочином, таким, з якого почались усі воєнні злочини та злочини проти людства.
– Ви згадали ордери на арешт. Після того, як Путіну видали ордер на арешт – він особливо не подорожував за межами Росії. Чи є зараз реальна можливість арешту Путіна?
Ці судові процеси потребують часу
– Потрібно розуміти, що ці судові процеси потребують часу. Це складні справи. Міжнародний кримінальний суд не має можливості проводити заочне судочинство, тому їм потрібно, щоб обвинувачені були під арештом, щоб продовжити судовий процес. Але тим часом вони можуть багато зробити, щоб підготувати свої справи, підготувати свідків до свідчень, зібрати документи, працювати із прокурорами по всьому світу.
– І все ж таки – якщо говорити про практичне значення цього ордера на арешт. Цього року Вірменія приєдналась до МКС. Якщо, скажімо, Путін подорожує до Вірменії – чи повинна Вірменія арештувати Путіна?
– Що ж – ми вже бачили вплив цих ордерів на арешт. Путіна запросили взяти участь у конференції БРІКС у Південній Африці. А судова система, громадянське суспільство мобілізувались та дали чітко зрозуміти, що Південна Африка має юридичні зобов’язання, згідно з Римським статутом, відповідно до якого було створено МКС. Ці зобов’язання включають співпрацю із судом, в тому числі й виконання ордерів на арешт, які видає цей суд. Тож, зрештою, Путін не подорожував до Південної Африки. Таким чином будь-яка інша держава-член МКС має такі ж обов’язки щодо співпраці та дотримання рішень суду і виконання ордерів на арешт, які видає суд.
– Чи можна очікувати нові ордери на арешт Путіна?
Будуть або висунуті додаткові звинувачення проти обвинувачених, або, можливо, справи проти нових обвинувачених, а також нові ордери на арешт щодо російського командування
– Ми добре знаємо, що розслідування триває в Гаазі. Ми припускаємо, що вони розглядають також справи щодо атак на цивільних осіб, потенційно – справи про погане поводження з військовополоненими. Ми переконані, що будуть або висунуті додаткові звинувачення проти обвинувачених, або, можливо, справи проти нових обвинувачених, а також нові ордери на арешт щодо російського командування.
– Нещодавно США почали перші розслідування воєнних злочинів Росії проти американських громадян. Чому це важливо і чи очікуєте ви, що таких випадків буде більше?
– Це чудовий розвиток. Я вважаю, що це справді демонструє, наскільки віддані Сполучені Штати, Міністерство юстиції США та команда з притягнення до відповідальності за воєнні злочини зусиллям із встановлення справедливості за воєнні злочини та злочини проти людяності. Я дуже сподіваюся, що це лише перше з багатьох звинувачень. Куди б ці особи не подорожували, вони завжди будуть вразливими перед можливістю бути заарештованими і екстрадованими до Сполучених Штатів для встановлення правосуддя.
– США цього року підтримали інтернаціоналізований трибунал для розслідування та судового переслідування злочину агресії. Наскільки ідея створення такого трибуналу стала ближчою до реалізації та чи бачите ви консенсус між партнерами США та Україною щодо того, як може виглядати цей трибунал?
Ми точно наближаємось до появи трибуналу для переслідування злочину агресії
– Ми точно наближаємось до появи трибуналу для переслідування злочину агресії. Європейська служба зовнішніх справ висунула кілька дуже креативних пропозицій, щоб зменшити розрив між різними моделями трибуналу – повністю міжнародним трибуналом, а також гібридною моделлю, яка була б вбудована в українську систему. Щомісяця група досвідчених юристів із міжнародних кримінальних справ і дипломатів збирається разом, щоб узгодити найдрібніші деталі.
|
У липні 2023 року в Гаазі почав роботу Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії проти України, що працює під керівництвом Агенції Євросоюзу зі співпраці задля кримінального правосуддя (Євроюст).
Як повідомили в Єврокомісії, центр стане ключовим для розслідування злочину агресії Росії проти України і сприятиме створенню справ для майбутніх судових процесів.
На початку січня 2023 року Україна закликала світову спільноту підтримати створення спецтрибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Десятки країн підтримали ініціативу. 19 січня Європарламент ухвалив рекомендаційну резолюцію про створення спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. 26 січня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одноголосно проголосувала за створення спеціального міжнародного трибуналу через агресію проти України. |
– Модель, яку активно обговорюють в Україні – створення трибуналу в іншій країні. Наприклад, трибуналу в Гаазі на основі права Нідерландів. Наскільки це реалістично?
– Думаю, цілком реалістично. Уявіть собі, що будуть представлені судді з різних європейських країн, буде також інший персонал, а також обмін інформацією. Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії міг би передати цій установі досьє та проєкти обвинувальних актів. Тож це справді могло б бути початком для цієї справи. І нідерландці висловили готовність розглянути перспективи створення такої установи, бо це центр міжнародного правосуддя. Отже, є дуже прагматичні та реалістичні перспективи.
– Україна підтвердила, що Росія незаконно депортувала понад 20 тисяч українських дітей. Ця цифра може бути значно більшою. Чи наблизився світ до створення механізму їх повернення та реінтеграції в Україні?
Це один із найжахливіших аспектів цієї війни. Відбувається депортація українських дітей в Росію
– Так, це один із найжахливіших аспектів цієї війни. Відбувається депортація українських дітей в Росію для усиновлення в прийомні сімʼї та, можливо, навіть проходження ними військового вишколу. Ми бачили ознаки того, що українських дітей піддають так званому патріотичному вихованню, під час якого вони мають зректися своєї української ідентичності. Їх вчать, що України як нації не існує. Зусилля з повернення цих дітей не розголошуються і часто ведуться на індивідуальному рівні. Не було глобальних зусиль або нового механізму чи установи для цього, хоча ведуться певні розмови про це. Найголовніше – повернути дітей додому. А далі – забезпечити досягнення справедливості за їхню депортацію.
– У нещодавньому звіті Human Rights Watch йдеться про вбивство Росією у Маріуполі щонайменше 10 тисяч мирних жителів. Реальна кількість, стверджують автори, набагато більша. Кремль виділяє величезні ресурси, щоб створити підробну картинку відбудови міста, прикриваючи всі російські злочини вчинені там. Як світ може переконатись, що навіть за цією підробною картинкою буде справедливість за кожен вчинений воєнний злочин?
– Цей звіт насправді приголомшливий. Якщо почати розбиратись в роботі, яку і роблю, а також слідкувати за цим, можна дізнатись дуже багато про звірства. Але така зосередженість атак на одному місті… Ми бачили це також у фільмі, номінованому на Оскар, бачили наскільки був жорстоким напад на це місто та його облога, напади на лікарні, безпосередньо на цивільних осіб… Це розбиває серце.
Надзвичайно важливо не випускати з уваги те, що відбувається у цих містах. Надзвичайно важливо бачити деталі всього, що було там. І це важко, бо Маріуполь залишається під контролем Росії. Важко залучити слідчих, які зможуть зібрати докази. І ми знаємо, що Росія намагається приховати злочини, які вчиняють російські сили у всій Україні. Надзвичайно важливо забезпечити, щоб злочини, які були скоєні в Маріуполі, розслідувались у суді, і щоб винні понесли відповідальність.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум