Деніел Райс – новопризначений президент Американського університету в Києві. Нині в Україні він поєднує дві посади, адже друга його робота – радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Працювати із українським генералом почав у березні 2022-го, у розпал бойових дій. Як випускник Вест-Пойнту, маючи численні контакти у військово-політичному керівництві США, Райс розповів, що лобіював потреби зброї для української армії в Америці.
У інтерв’ю Радіо Свобода Деніел Райс розповів:
- про те, як став радником Залужного,
- в чому полягала його робота та як сприяв поставкам озброєння,
- що думає про Залужного як головнокомандувача ЗСУ,
- про воєнні прогнози на 2023-й та оцінку ситуації на фронті,
- про роботу Американського університету в Києві в умовах війни.
Про роботу радником Залужного
– Це була просто випадковість! Я живу в Маямі, в штаті Флорида, і там я зустрів жінку, чия сім’я, на жаль, була в Києві під час вторгнення. Вона показувала мені фотографії своєї родини, яка сиділа під бомбардуваннями. Я спонукав її заохотити своїх рідних вирушити на захід України, до Львова, а потім до Кракова. І вони це зробили. Згодом вона зв'язалася зі мною і сказала, що не має куди подіти сім’ю. Тому вони приїхали до Маямі.
Я запропонував свій будинок і дозволив сім’ї там пожити, думаючи, що на цьому все і закінчиться. Але далі я дізнався, що жінка, яка оселилася у моєму домі, раніше була власницею ресторану в Києві. Вона зналася з коміком, який часто там бував, і його звали… Зеленський. З’ясувалося, вона знала президента (Володимира Зеленського – ред.) і генерала Залужного та запропонувала познайомити мене з українським головнокомандувачем, бо дізналася, що я – випускник Вест–Пойнту (Військова академія США – ред.).
В мене відбулася Zoom–розмова з генералом Залужним у березні 2022 року, прямо під час битви за Київ. Я запропонував свою допомогу, і він прийняв мою пропозицію. І ось я прилетів до Кракова, потім добирався цивільним автобусом і тоді у нас була така чудова, конструктивна розмова. Він попросив мене стати його радником.
Генерал Залужний, він, відверто кажучи, не потребує жодних порад. Тому моя посада може бути трохи перебільшеною. Дійсно. Озираючись назад, я думаю над тим, що в той час Україні потрібен був хтось, хто б їздив туди–сюди між Вашингтоном, Пентагоном і повертався б до Києва, і це стало моєю роботою.
Я почав публікувати статті про те, чого потребувала Україна. Наприклад, з генералом Залужним ми говорили, які потрібні гаубиці. Я писав статтю про гаубиці. Я приходив на CNN, де з Ерін Барнетт говорив про це, а потім поширював цю інформацію. Далі він просив «Хаймарси», і я робив те саме. Я постійно публікував інформацію, ходив на телебачення, а потім поширював це по всьому світу. І повільно ми просувалися від того першого озброєння до F–16 та ATACMS.
І ми ще не все отримали. Якраз ми не отримали F–16 і не отримали ATACMS. Але здебільшого моє завдання – лобіювати потрібну зброю. І оскільки я закінчив Вест–Пойнт і вже давненько звідти випустився, мої друзі та однокласники – тепер генерали. Тож у мене є дуже потужна мережа генерал–офіцерів в армії США.
«Залужний – чудовий керівник та офіцер»
– Я багато писав як про президента Зеленського, так і про генерала Залужного. Я думаю, вони обидва об’єдналися таким чином, що лідерство кожного з них справді надихнуло світ і врятувало Україну. І обидва вони мають одну рису, яку я вважаю найважливішою. Про це не так часто згадують, але ця риса – це почуття гумору.
Вміння мати почуття гумору вимагає вдалого моменту і лаконічного спілкування. Як от коли президент Зеленський сказав: «Знаєте, мені не потрібне таксі, мені потрібна зброя», – це був сигнал світові. Тому я думаю, що і президент Зеленський, і генерал Залужний, обидва мають чудове почуття гумору, і це обеззброює людей. Це надихає команду та допомагає їй пережити справді важкі часи.
Я вважаю, що генерал Залужний – чудовий керівник і офіцер, і дуже «західний», на відміну від керівників радянського зразка. І на це є певні причини. Він навмисно і свідомо почав вивчати управління та різницю між американською та українською армією.
І це була його дипломна робота в Національному університеті оборони. Тому він і змінив власний стиль керівництва та й взагалі український військовий стиль. Лідерство – це свідомі зміни. І він зробив ті свідомі зміни, які допомогли українській армії стати більш спритною та швидко реагувати. А ще давати повноваження ухвалювати рішення на нижчому рівні. Росіяни цього не роблять. У росіян владна вертикаль зверху вниз. Зрештою, коли їхніх офіцерів вбивали, війська не рухалися, і конвой зупинився, зупинився приблизно на 40 днів. Це все про лідерство. І тому українське лідерство справді добре себе зарекомендувало.
Чи продовжить роботу радника на посаді президента Американського університету в Києві
– Те, що я роблю, це лобіювання інтересів України, Міністерства оборони у пресі. Я не думаю, що зараз Україні це вже наскільки потрібно. Україна отримує майже всю необхідну зброю та боєприпаси. Єдине, що ми не змогли успішно отримати – це F–16 та ATACMS, ракети великої дальності. Але всі добре знають про проблеми. І це подвійне рішення. Президент Байден міг би затвердити його у будь-який день. Тому ми більше не потрібні Україні як лобісти, тому що ви дуже сильно розвинулися за цей рік.
Тому зараз я зосереджу свою увагу на університеті. Це така важлива і велика роль, я хочу зосередитися на постконфліктній ситуації і використовувати свої публічні виступи, щоб говорити про постконфліктні можливості України та її зростання. А ще хочу просто допомогти інвесторам прийти в Україну. Як на мене, це неформальна частина моєї роботи.
Оцінка поставок озброєння Україні
– Я думаю, що ніколи не буває достатньо, якщо ви все ще воюєте. І ви завжди можете попросити більше. Завжди хочеться більшого. Але я вважаю, що ми виконали героїчну роботу, забезпечивши Україну зброєю.
Спершу це було надто повільно, як на мене. Ви знаєте, ми стримувалися, тому що хвилювалися, щоб не засмучувати Путіна, і я думаю, що ми всі зрозуміли, що він і, попри все, прагне виграти, і нам потрібно дати Україні все, щоб виграти змогла вона. І зараз, особливо з таким наступальним озброєнням, як танки «Леопард», MRAP, протимінні машини, бойові машини «Бредлі» і «Бушмастер», ми даємо Україні наступальну силу, яку вона може використовувати для дуже ефективної контратаки. Інша справа – навчання. Маю на увазі, що ви бачите українських солдатів і офіцерів, які навчаються у Великій Британії, Франції та Польщі, і ви бачите їх в Німеччині, і ви бачите їх кількістю з бригаду, які вчаться вести повітряний, наземний бої і маневрувати вогнем. І це дуже важливо, щоб повернути землі.
А що з літаками?
– Я хотів, щоб нам схвалили F–16 минулого літа. Але їх ще не затвердили. Що буде ефективно працювати в Україні? Багато країн Східної Європи, наприклад, Словаччина, віддають Україні свої старі МіГи. І українські пілоти вміють ними користуватися. Українські екіпажі знають, як їх запускати та підтримувати. Тому це дуже хороший крок світу, щоб ефективно компенсувати втрати, яких зазнала Україна.
Про поїздки на лінію фронту
– Я був у патрулі на Донбасі, але це було кілька місяців тому. Втім, для мене було дуже важливо бути там, тому що я зміг визначити певну зброю, яку США не надали, а потім повернутися й ефективно лобіювати її отримання. І я не хочу згадувати, яка саме зброя, але це був чудовий досвід для мене, і це було варте поїздки. Я побачив, що моральний дух армії неймовірно високий. Війська були вмотивовані та добре навчені, і ми атакували та ліквідували кількох росіян. Я був неозброєний як спостерігач. Але українські сили знищили кількох росіян фактично без втрат.
Прогноз щодо війни у 2023-му
– Україна сподівається на коротку війну, але готується до тривалої. І таким чином треба забезпечити її ресурсами, щоб у разі продовження війни Україна могла далі боротися і перемагати. І коли я кажу про перемогу, я вважаю, що єдиною прийнятною перемогою є повернення до кордонів 1991 року та повернення всіх окупованих територій Донбасу та Криму.
І я сподіваюся, що як тільки буде перемога і ця земля буде відвойована, сюди прийдуть міжнародні сили: як сухопутні, так і військово–повітряні сили, щоб у вас були польські пілоти-винищувачі, німецькі пілоти-винищувачі, як у нас у Південній Кореї, які захищають її проти північних корейців.
У нас є міжнародні сили, які запобігають і стримують агресію. Це потрібно було зробити ще в 1994 році, коли ми мали Будапештський меморандум, який гарантував безпеку України. Я вважаю, що це потрібно було зробити після вторгнення 2014 року. Цього не сталося. Але це могло б стримати вторгнення 2022 року.
Про ситуацію з обороною Бахмуту
Я висловлю свою думку про ситуацію в Бахмуті з того, що читав. На мій погляд, відбувається так, що росіяни дуже багато втрачають через обстріли української артилерії. Вони (російські війська – ред.) наступають хвиля за хвилею і просто руйнують землю.
Я думаю, що кожного місяця, коли ми бачимо втрати приблизно від 20 000 до 25 000 загиблих росіян і приблизно втричі більше поранених, я вважаю, що це знищує російську армію. І тому до того часу, коли влітку земля затвердіє і можна буде йти в наступ, ви побачите набагато слабшу російську армію. І це мета – послабити їх, щоб Україна могла контратакувати з потужнішою силою і перемогти їх.
Якого озброєння ще потребують ЗСУ нині?
– Танки «Леопард» – це чудово. Протимінні машини, MRAP, бойові машини Bradley, Bushmaster. Україна отримує все більше і більше, щоб ви могли стати сильнішими, а Росія слабшає. І от, по суті, ми бачимо ослаблену російську армію щомісяця та сильнішу українську. І я думаю, що результат практично гарантований. Хоч і на війні нічого не гарантуєш. Завжди можуть бути сюрпризи. Але прямо зараз ми бачимо набагато кращу, сильнішу, краще навчену українську армію і слабшу російську армію, яка втрачає своїх високопосадовців. Вони незамінні. Це армія призовників і в’язнів без лідера.
Про запуск Американського університету у Києві та роботу в умовах війни
Правління проголосувало за відкриття університету в лютому минулого року, коли відбулося вторгнення, і що ми не будемо робити це на місці. Ми зробили це онлайн, віртуально. Отже, наші перші чотири програми були запущені дуже успішно. Чудові відгуки від клієнтів, від студентів. Тому точно не боїмося це робити.
Ми сподіваємося, що ми відкриємося фізично восени. Все покаже безпекова ситуація, але зараз ми віримо, що відкриємося офлайн восени та запрацює наш гарний кампус. Як на мене, це буде один із найгарніших кампусів у світі, ви знаєте, прямо на воді, прямо біля скляного мосту, біля готелю Fairmont. Це вражаючий кампус. У нас буде два кампуси, один – у місті, а інший – у Річковому порту. Але ми дуже раді запуску. Вже успішно зібрали команду, яка виконала чудову роботу, неймовірну роботу в дуже важкий час. І я радий приєднатися до цієї команди.
Ми повинні врахувати всі нюанси. Очевидно, ми всі сподіваємося на коротку війну, але плануємо війну довгу. Втім, якщо настане мир, якщо Україна поверне всі території до літа, тоді навіть не буде мови, ми, звісно, відкриємо університет фізично. Якщо ситуація з безпекою така, як зараз, нам доведеться зважити це рішення. І ми з нетерпінням чекаємо на відкриття особисто, коли б це не відбулося.
Про переваги навчання у Американському університеті і стипендії
– Це перший американський, акредитований університет, в Україні. Ми раді представити тут американський стиль навчання. Америка добре відома тим, що має одні з найкращих університетів у світі. Люди мандрують сюди з усього світу, щоб отримати американську освіту. Але ми приводимо Американський університет до Києва, щоб студенти не виїжджали з України. Вони можуть отримати американську акредитацію прямо тут за дуже доступною ціною. На жаль, ми знаємо, що війна створила економічні труднощі через незаконне російське вторгнення. Нині ми намагаємося зібрати кошти на стипендії, і у нас є кілька компаній, які вже взяли на себе значні суми грошей. І тому ми залучаємо стипендії з надією зменшити або скасувати оплату за навчання для наших студентів цієї осені.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
