ЛЬВІВ ‒ Протягом останніх днів в українських містах і селах триває «пушкінопад», коли громади демонтовують погруддя російському поетові Пушкіну. Постаменти скинули спершу на Закарпатті, зокрема в Мукачеві й Ужгороді, а потім у Тернополі, на Львівщині, є такі наміри і в житомирської громади.
Дерусифікацію в Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Тернополі мають намір продовжити. Тут ініціюють перейменування вулиць, названих іменами російських діячів. Львів’яни вже підготували список із понад 30 таких вулиць і навіть дискутували на цю тему. Є різні думки і пропозиції.
Знесення пам’ятників російському письменникові Пушкіну український історик і публіцист Андрій Павлишин називає «елементом декомунізації та десталінізації українського простору». На теренах західної України погруддя Пушкіну почали ставити ще у ХІХ столітті. Це було пов’язано з москвофільством.
Російська культура ‒ це не культураАндрій Павлишин
«Це був символ русифікації, пов’язаний з москвофільським рухом, який був дуже потужний у ХІХ столітті. Друге джерело, це сталінська доба, бо в ті часи Пушкін був символом російської культури, величі і «старшобратсва». Намагались повсюди мітити цими погруддями, де ходив чобіт російського солдата. Тепер така пора, що треба однозначно провести межу щодо такої спадщини і до власної гідності, тому люди цілком природньо почали втілювати ідею скасування російської культури на той період, коли йде війна. Російська культура ‒ це не культура, а державна інституція, так само, як РПЦ це не церква, а інституція, створена Сталіним для обслуговування інтересів держави», ‒ каже Андрій Павлишин, публіцист, перекладач.
У багатьох містах скидають не лише пам’ятники Пушкіну, але й зривають радянську символіку. У Стрию Львівської області демонтували меморіальну композицію. У Мукачеві зняли радянський танк. Таке ж рішення про демонтаж радянської символіки ухвалила місцева громада у Чорткові на Тернопільщині.
Перейменовувати вулиці планують у різних містах
Продовженням дерусифікації є численні ініціативи у Львові, Івано-Франківську, Ужгороді про перейменування вулиць, назви яких мають російське і радянське значення. У Львові нарахували понад 30 вулиць, названих іменами російських діячів.
Численні вулиці у Львові мають імена російських письменників, науковців, музикантів, які ніколи не були у місті, не доклались до його розвитку. Можна пройтись вулицею Боткіна, що названа на честь російського медика Сергія Боткіна, який ані до Львова, ані до України не мав жодної дотичності. Те ж саме російський композитор Михайло Глінка, російський хімік Дмитрій Мендєлєєв, російський письменник Микола Некрасова, російський фізіолог Іван Павлов. Але такі вулиці є в сучасному Львові.
Триває дискусіяДанило Ільницький
«Радше, йдеться прибрати свою ментально-сенсовну територію на рівні назв вулиці і наситити її модерними сенсами. Досі є купа сенсів, подій, постатей, якими можна пишатися і немає цього у назвах вулиць. Але Львів не те місто, де вольовим рішенням можна зробити дерусифікацію навіть вулиць. Тому створили платформу, щоб кожен міг висловитись. Триває дискусія, що змінювати, бо ініціативна група пропонує зробити повну зміну, цілим пакетом, всіх вулиць, які мають російську конотацію. Це викликає дискусії», ‒ говорить Радіо Свобода український філолог Данило Ільницький.
Думки різняться
Серед львів’ян є різні думки щодо перейменування окремих вулиць. Для прикладу, залишити чи ні вулицю російського художника Карла Брюллова, який і не мав стосунку до Львова, але був одним із вчителів Тараса Шевченка, брав участь і викупі майбутнього Кобзаря з кріпацтва.
Є вулиця на честь російського письменника Володимира Короленка, який мав українське походження, народився і помер в Україні, але це був представник російської культури.
У центрі Львова, до філармонії, можна пройтись вулицею російського композитора Петра Чайковського, який пов’язаний з Україною через своє походження. Загалом різні думки є щодо п’яти імен російських діячів, якими названі львівські вулиці.
Кілька імен вилучилиІгор Петрій
«Ціна питання ‒ визначити критерії і конкретний список вулиць. Навіть всередині ініціативної групи не було такого одностайного рішення, хто належав до російської культури, але вважав себе українцем. Кілька імен вилучили, кілька лишили для обговорення. Наприклад, Гоголь, зачинатель російської літератури, але народився в Україні і творчість пов’язана з Україною. Письменник з подвійною ідентичністю, трагічної долі. Мєчніков ‒ не українець, але народився на Харківщині, викладав в Одесі і не так багато Нобелівських лауреатів, пов’язаних з Україною», ‒ каже Ігор Петрій, історик.
Вулиці імені українського радянського письменника Петра Козланюка можуть повернути стару назву, яку використовували у радянський час, 1946–1966 роках, Маріупольська. Хоча є пропозиція назвати її вулицею Героїв Маріуполя, бо місто славне тими людьми, які його захищають.
На початку 90-х вулиці перейменували масово
На сьогодні у Львові є три тисячі вулиць. Масове перейменування вулиць відбулось у 1991 році, після розвалу СРСР, цей процес був доволі складний. Історик Іван Сварник входив тоді до складу комісії з перейменування вулиць. За його словами, головна мета була відновити історичне обличчя Львова, позбутись назв вулиць, пов’язаних із тоталітарними діячами.
Намагалися максимально усунути чужіІван Сварник
«Перші перейменування були у 1989 році. Ми намагалися максимально усунути чужі, ворожі для України впливи у нашому місті. Тоді людина, яка приїхала з залізничного вокзалу, могла дістатися до площі Ринок, виключно російськими вулицями. Тобто, весь маршрут таким був: радянськими вулицями до самого серця Львова. Ми намагались все вороже усунути з топонімії Львова. Другим принципом, яким керувались, це максимально повернути давні історичні назви, наявні в давніх актових книгах Львова, картографії. Піднімали весь історичний матеріал.
Очевидно, помилково потрапили у список, який пропонує сьогодні ініціативна група для перейменування, вулиця Орельська, яка названа нами у 1993 році на честь річки Орель або Оріль, лівої притоки Дніпра, а також вулиця Самарська, пов’язана з Самарською паленкою війська Запорізького, а не російським містом. Пропоную топоніми залишити», ‒ наголосив Іван Сварник.
Згідно з рішенням Львівської міськради, у рік можна перейменувати лише одну вулицю з нагоди Дня міста Львова. Комісія збирається лише один раз на рік. А департамент культури готує документи, у яких описує клопотання громадян.
Це на часіНаталія Бунда
«Це на часі і треба вже робити. При Львівській міській раді створена комісія по перейменуванні вулиць і 18 квітня буде її засідання. Всі пропозиції, коментарі будуть винесені і ухвалені конкретні рішення», ‒ наголосила Наталія Бунда, очільниця департаменту культури Львівської міськради.
Єдиного рецепту, як мають називатися вулиці немає, зауважує геральдист, історик Андрій Гречило. Він переконаний, що людям простіше орієнтуватися у місті, коли вулиці не носять імена, а походять від топонімів.
Мали б бути легендарні назвиАндрій Гречило
«Львів не гумовий і на всіх вулиць не вистачить. Питання вшанування різних осіб не конче означає називати іменем вулицю. Є інші способи пошанування. Мали б бути легендарні назви, на кшталт Чорнобаївської, яка не є депресивна, а прославляє здобутки ЗСУ. На це треба звертати увагу, коли використовуються місцеві назви», ‒ каже Андрій Гречило.
Колись у Львові був «Морський квартал», а це і вулиця Морська, Матроська, Корабельна. У міжвоєнний час поляки новим забудовам давали кущові назви. До 1870 року у Львові вулиці мали традиційні назви, не несли якогось ідеологічного навантаження. Мешканці орієнтувались легко по назвах. І досі львів’яни окремі вулиці називають традиційно, за місцем розташування. Втім потім міський простір змінився і кожна нова влада перейменовувала вулиці.
На початку 90-х з перейменуванням траплялись і курйозні випадки. У нинішній ситуації, ініціативна група обговорить детально всі пропозиції і подасть їх міській владі після обговорення.
