Чи хотів Крим Росію?

Тортури, побиття, залякування і викрадення – через все це пройшли активісти кримського Євромайдану. Мирні протести на захист громадянських прав тривали на півострові з листопада 2014-го. Іноді мітинги збирали сотні, але час від часу – і десятки тисяч кримчан. За участь в проукраїнських зборах одні кримські активісти поплатилися життям, інші – через погрози виїхали з півострова. Акції євромайданівців у Криму були переважно системними, не спонтанними. І не припинялися до середини березня. Спочатку проти них виставляли мітинги Партії регіонів. Згодом з'явилися інші групи протистояння – такі, як об'єднання «Стопмайдан». Активістам палили і били машини, проколювали колеса, їм погрожували. Василь Овчарук, голова Конгресу українських націоналістів Криму, згадує, що у лютому з'явилися листівки з написами «Зрадник Криму» і звинуваченнями проукраїнських активістів в «екстремізмі». Їх розвішували біля будинків активістів. Кримські активісти організовували мобільні групи для поїздок до Києва на Майдан. Збирали кошти для нього, возили продукти. Навесні з активістами почали розправлятися. 9 березня виїхала Олександра Дворецька, до цього квартиру, де вона жила, приходили пікетувати. В цей же день на залізничному вокзалі Сімферополя представники «Русского единства» викрали одного з лідерів кримського Майдану Андрія Щекуна і ще одного активіста революції Анатолія Ковальського. Вони зустрічали передану з Києва українську символіку. Їх кинули в підвали військкомату. Андрія катували – били, пускали струм, стріляли по руках і ногах. Досі, за даними організації «Крим SOS», зниклими безвісти за період з 2014-го до 2016-го вважаються 18 осіб. Йдеться тільки про тих, щодо кого є інформація про насильницьке зникнення з політичних мотивів. У Криму п'ять років створюється атмосфера страху, вважає Василь Овчарук. Хоча і зараз на півострові, який Росія окупувала в 2014 році, залишаються відчайдушні, які заявляють про свої погляди. Це – історії людей, які боролися за свій Крим.