Хитрість «Редут»

Чотири найманці та один акваріум

Наприкінці вересня 2022 року російські найманці «Булат», «Рашид», «Покров» і «Ескадра» залізли в порожній будинок на околиці міста Балаклія на Харківщині. У будинку стояв акваріум із рибками, а поруч з акваріумом – корм.

На той час ЗСУ вже два тижні як оголосили, що місто зачищено від російських військ. БТР-и українських військових «Булат» побачив ще вночі 7 вересня, машини їхали в центр Балаклії, повз пост росіян, виставлений на північно-західній околиці міста. Зв'язку з командуванням не було, і «Булат» віддав наказ своїм однослуживцям відходити до російських позицій.

Пройшовши чотириста метрів, найманці виявили триповерхову будівлю, з даху якої вдалося нарешті встановити зв'язок і поговорити з командиром роти. Командир, офіцер ГРУ з позивним «Арієць», наказав повертатися на базу в Борову. Для цього треба було перейти міст. Тоді ж по рації члени групи почули, що росіяни збираються його підірвати.

Зрозумівши, що їх, найімовірніше, просто залишили, а в місті вже ЗСУ, група «Булата» почала шукати способи врятуватися. Два тижні найманці ховалися в покинутих заводських приміщеннях і приватних будинках. Їжу брали з чужих городів і на чужих кухнях. За водою виходили ночами. Одного разу вони спробували дійти до річки на сході міста і навіть знайшли білу майку, щоб підняти її як білий прапор над головою, але в підсумку повернулися назад. Іншим разом вони знайшли порожній будинок, але він був зачинений, тому найманці день просиділи в літньому душі й туалеті.

У будинках, де ховалися, «Рашид» знімав відеощоденник про те, як вони «мародерствують» і «об'їдають укропів» – і потім журналісти «Схем» отримали доступ до цих відео з телефонів.

«Ми перебуваємо в тилу ворога... поїли перший раз за чотири дні», – скаржився «Рашид» 10 вересня 2022-го, записуючи на мобільний.

«Укропи, важка техніка, танки, БТР, БМП. Наші, б***ь, віддали це місто йоб**е, б***ь, без бою, б***ь, відтягнули наші війська. Нам сказали: тримайте блокпост з автоматами проти танків – ох***ельно, за***сь командування», – шепотів «Рашид» у камеру свого телефону.

Одного разу до чергового будинку, який слугував групі притулком, під'їхала машина. З машини вийшла жінка, побачила в коридорі будинку бронежилети і сказала чоловікові, що треба викликати поліцію. Довелося втекти через вікно. Лише двома тижнями раніше, коли Балаклія була під російською окупацією, група «Булата» садила «на яму» місцевих цивільних українців, яких підозрювали у співпраці з українськими військовими. Тепер найманці самі тікали від цивільних.

Пост на в'їзді до Балаклії найманці покидали всімох. За кілька днів після втечі через вікно троє з них – «Мастиф», «Будулай» і «Приток» – відокремилися від групи: вони вирішили самостійно прориватися до росіян через лінію фронту.

Четверо, що залишилися, зайняли черговий покинутий, як їм здалося, будинок. «Покров» звернув увагу на те, що рибки в акваріумі були живі, а отже, цих рибок весь цей час хтось годував. Незабаром на порозі будинку і справді з'явився місцевий житель – на допиті найманці назвуть його «Артуром». «Артур» сказав, що саме прийшов погодувати рибок. «Булат», «Ескадра», «Рашид» і «Покров» дали чоловіку грошей і попросили купити сигарет і їжі. «Артур» узяв гроші, пішов – і не повернувся. Наступного дня групу «Булата» затримала СБУ.

Аж до самого суду в Україні та після вироку найманці розходилися у свідченнях про те, хто саме відправив їх воювати.

«Рашид» і «Ескадра» вважали, що служать у розвідці. «Ескадра» згадав назву батальйону – «Чібіс». «Покров» сказав, що був у «Чібісі», який входив до «ЧВК «Редут». Командир групи, «Булат», теж називав цю «ЧВК».

Насправді жодного протиріччя в їхніх словах немає і всі вони говорили приблизно про одне й те саме воєнізоване формування.

«Вовки» і «чібіси»

Батальйон «Чібіс», про який говорили російські найманці, більш відомий як «Вовки» – за позивним командира Давора Савічича, громадянина Сербії, який воював у Сирії та на Донбасі ще у складі так званої ПВК «Вагнер». Плутанина в назвах виникла тоді, коли найманці раптом виявили, що за документами називаються «чібісами», хоча самі себе називали «Вовками».

Набирати «Вовків» почали за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення РФ. «Покров» – той, що помітив рибок, – отримав свій позивний за своїм рідним Покровськом в Якутії. Це був уже другий його позивний: з 2014 року Михайло Іванов кілька разів воював у складі незаконних російських збройних формувань на сході України. Тоді його називали «Якут».

Коли в листопаді 2021 року знайомий запропонував Михайлу знову вирушити до Луганська воювати на боці Росії, той не здивувався. Російська влада тоді заперечувала, що почне повномасштабне вторгнення, і Іванов запевняє, що їхав «захищати Луганськ», який із 2014 року перебуває під російською окупацією, від нібито «можливої агресії» українських військових.

9 грудня 2021 року, після відправлення своїх документів рекрутеру, Іванов приїхав до точки збору біля торгового центру «Мегамаг» у російському Ростові-на-Дону. Там група з 80 осіб, серед яких опинився і Михайло, пересіла на мікроавтобуси і вирушила на базу «Транспеле» в Луганську.

На базі Михайло підписав контракт із такою собі «ОО «Редут». Йому запропонували 2000 доларів зарплати, плюс «бойові» та виплати за поранення. Утім, гроші були хоч і суттєвою, але не основною мотивацією: головною Іванов називав «ідею». Дружина Михайла була «етнічною українкою» з Луганська, а дочка називає себе «на 50% українкою», тож Михайло «ніколи не вважав Україну «закордоном» і пояснював доньці, що їде «допомагати українцям».

Незабаром так звана «група оборони Луганська», куди вирушив Михайло, налічувала вже кілька сотень людей. Озброєні вони були, зокрема, мінометами і РПГ. У середині лютого 2022 року всі ці люди завантажились в автобуси, поїхали до Брянської області, де тимчасово оселилися в санаторії. Ще за тиждень-півтора кадрові російські військові та найманці опинилися в Чорнобильській зоні відчуження в Білорусі. 24 лютого загін Михайла був уже в районі Прип'яті в Київській області – і звідти рушив у бік Києва.

Свою історію Михайло Іванов розповідає журналістам «Схем» у виправній колонії. Там він опинився за вироком українського суду після того, як українські спецпризначенці взяли його у полон у Балаклії, у вересні 2022 року.

Питання, чи не дивно обороняти Луганськ, рухаючись на Київ, Іванова анітрохи не збентежило: за його словами, бійцям пояснювали, що російські збройні формування йдуть займатися «демілітаризацією України» і треба «примусити до миру, щоб київська влада перестала бомбити Луганськ, Донецьк».

Майбутній начальник його групи – Руслан Колєсніков із позивним «Булат» – тоді теж не бачив нічого дивного в поході на Київ: за його словами, на той час «до Росії підходив блок НАТО».

«Комбат вишикував, каже: нічого там, прокотимося, як то кажуть, до Києва «по-зеленому». І будемо нести караульно-постову службу, типу як міліція, як «ОМОН» (рос.) працює. За порядком стежте, все», – так розповідав Колєсніков «Схемам», уже коли отримав в Україні вирок за воєнні злочини.

З «демілітаризацією Києва», як і з «обороною Луганська», у Іванова так і не склалося. У перших числах березня 2022-го його автомобіль, який вирушив за завданням командування «зачистити якийсь населений пункт», врізався в підбитий БМП на трасі. Пораненого Іванова і його товаришів по службі евакуювали спочатку в аеропорт у Гостомелі (на той момент ще зайнятий російськими військами), а звідти в Білорусь і Росію.

Вивчивши білінги телефонів найманців та їхні внутрішні документи, «Схеми» встановили, що за перші місяці повномасштабного вторгнення, під час часткової окупації Київської області, «Вовки» були у Качалах, Новому Заліссі, Загальцях, Гостомелі, Бородянці та Шибеному.

Мешканці Качалів і Загальців (села за п'ятдесят кілометрів на північний захід від Києва) у розмові з журналістами «Схем» упізнали кількох «Вовків» і розповіли, що ті шукали в них у будинках «нацистів». За словами мешканки Качал Юлії, до неї додому прийшов чоловік, який представився «Олексієм». Він сказав, що виріс у Деміївському районі Києва і вже «вісім років воює на Донбасі». Виявилось, що це – Олексій Верещагін, колишній президент київського байкерського клубу «Нічні вовки».

Верещагін вигнав сім'ю Юлії з дому, сказав, що тепер там розташовуватимуться російські військові. Жодних особливих розпізнавальних знаків на ньому Юлія не помітила, тільки «георгіївські стрічки»: «[Сказав, що] хоче звільнити нас від нацистів. І що їх тут багато. Сказав, що група була в Загальцях, і що там одні нацисти, які хочуть поневолити весь народ».

Утім, поширюваними російською пропагандою тезами про «нацистів» і «визволення» «Вовки» не обмежувалися. Вірили вони і в «біолабораторії НАТО»: поширювану російським міністерством оборони теорію змови, згідно з якою українці нібито розводять птахів, здатних заразити небезпечними хворобами росіян.

«У нас були голуби, купили пару голубів дитині, – розповідає Юлія. – Так вони [найманці] прибігли і стали всерйоз розпитувати, чи розводимо ми голубів для «біолабораторій».

У середині березня «Вовки» отримали наказ прикривати відхід російських регулярних військ із Київської області. Першого квітня батальйону наказали відступати в Білорусь, а потім і на базу в російських Валуйках.

Протягом усього шляху Валентин Бич, «Рашид», знімав ледь не усе, що з ним відбувалося. Зокрема, завдяки його пристрасті до відеоблогерства журналістам вдалося встановити маршрут походу «Вовків». Про похід на Київ і подальший відступ «Рашид» змонтував цілий драматичний відеокліп. У ньому простежується еволюція відчуттів російських найманців у березні-квітні 2022 року: від радості до поразництва.

«Пацани їдуть, їдуть... Їдуть колони, виходять. Дядя Вова щось там у Стамбулі домовився, а ми ні слухом, ні духом. І нам дуже соромно, що ми йдемо, ми так кльово наступали. Незрозуміло, що там без нас вирішили», – скаржилися під час відступу бойовики, записуючи відео на мобільний телефон.

«Програму максимум виконано, – так точно, ми всі ще живі, – ми перетнули кордон. Ми всіх прикрили, всі пішли, підірвали за собою дофіга об'єктів. Ми красунчики».

«Ну, загалом ми перетнули кордон, виїхали в Білорусь, і, як з'ясувалося, нас тут ніхто не чекає! Ми н**уй нікому не потрібні».

Але на цьому похід найманців не закінчився.

Другий похід

У середині квітня минулого року «Вовки» знову повернулися в Україну, але цього разу в Харківську область. Штаб розмістили в невеликому селі Олександрівка за 20 кілометрів на північ від Ізюма, звідти найманці їздили на штурм Богородичного Донецької області.

«Нас туди поставили, ну, та сама ситуація: нас бомбили, бомбили. 12 діб ми витримали, потім прийшов старший, сказав: все, знімаємось. І ось ми знялися, без наказу, без нічого і – приїхали на базу, в Олександрівку», – згадує в інтерв'ю «Схемам» Колєсніков.

Через те, що найманці самі, без наказу «згори», покинули позиції в Богородичному, вибухнув скандал. «Куратор від ФСБ» і начальник штабу з позивним «Дніпро» зібрали всіх у приміщенні школи в Олександрівці і заявили, що бійці всіх «підставили». Але самі найманці були обурені бажанням керівництва тримати «Вовків» під вогнем:

«Ми сидимо, нас бомблять і бомблять. Усе. Тільки поранених, «двохсотих» відвозять, інших підвозять міняти. Це як утилізація йде. Чисто йде утилізація військовослужбовців. Все. Це що за війна така дивна?» – згадує той період Колєсніков.

Зрештою бойовики двох рот майже в повному складі розірвали контракти і поїхали. «Булат» також зібрав документи і до кінця літа поїхав до Росії працювати охоронцем в аеропорту. У цей період часу в пошуковій історії його телефону, серед запитань про сонники, медикаменти та готелі в Ростові, було таке: «які цілі СВО?».

Судячи з віднайдених журналістами рапортів, втрати «Вовків» тим часом ставали дедалі значнішими. До кінця липня їх залишилося менше ніж 200 осіб – із початкового списку в майже 300.

До кінця літа 2022-го року «Вовки» перемістилися в селище Борова в Харківській області та оселилися там на базі відпочинку «Посмішка».

Світло шахтаря

Житель Борової «Сергій» (ім’я змінене з міркувань безпеки – ред.) стоїть над ямою на території турбази «Світло шахтаря» в сусідньому з Боровою селі Новоплатонівка. На цій турбазі колись працювала його мама, і в дитинстві він якось приходив сюди з нею.

На початку вересня 2022 року «Сергій» знову опинився на цій турбазі. Російські військові забрали його з дому, надягли на голову мішок, відвезли на базу – і кинули в яму глибиною близько чотирьох метрів. Російські військові, які зайняли Борову, стверджували в інтерв'ю журналістам «Схем», що вирили яму «для своїх» – тих, хто зловживає алкоголем або займається мародерством. Однак, як з’ясувалося, кидали в цю яму українців, яких підозрювали у зв'язках із ЗСУ.

«Сергія» протримали в ямі близько півтори доби. Він відповідав росіянам, що жодного знайомого йому військового в селищі вже давно немає. Іноді «Сергія» витягували з ями і запитували, чи згадав він щось іще. Потім били по руках і ногах дерев'яним молотком. Решту часу чоловік просидів у ямі, де йому залишили п'ятилітрову баклажку води.

За півтора дня «Сергія» повели на допит. Його проводив «куратор від ГРУ» з позивним «Амур» – він же видавав бійцям завдання шукати майбутніх жертв допитів. Незабаром «Сергія» відпустили.

Після деокупації Борової українські військові знайшли в цій ямі тіла двох місцевих жителів. Одного з них «Сергій» знав особисто: «Хороший був хлопчик. Такий, з характером був пацан».

Більшу частину часу «Сергій» був із мішком на голові і погано бачив тих, хто його катував.

Українські правоохоронці встановили, що одним з них був «Ескадра», Максим Вольвак. Він народився на Луганщині і з 2014 року перебував у незаконних збройних формуваннях так званої «ЛНР». Потім переїхав до Воронежа, одружився, завів дочку і отримав російський паспорт.

Потрапивши в полон і отримавши вирок, Вольвак розповідатиме «Схемам»: на війну 2022 року нібито «не збирався», каже, що йшов у липні до військкомату по військовий квиток, отримав пропозицію «попрацювати в охороні» і телефон «Скальпеля» – рекрутера «Вовків». Вольвак сам приїхав на військовий полігон, сам залишився там, сам підписав договір і сам сів у «бусик», що перетинає український кордон. І все ж у розмові зі «Схемами» Вольвак наполягатиме – їхав працювати «в охороні»:

– Сказали, що охорона баз. Я вже навіть не пам'ятаю, як це точно звучало. Те, що це за межами Росії, такого не було, навіть формулювання правильного.

– А ви їхньою машиною їхали, автобусом?

– На бусику.

– Тобто, у вас були вікна, ви могли побачити, що перетинаєте кордон?

– Так.

– Ви здивувалися в цей час?

– Ну, а що вже зробити? Що зроблено, те зроблено. Коли за спиною півтора мільйона кредиту, то вибору не дуже багато.

Так Максим Вольвак опинився на базі у Боровій разом із «Вовками» та став «Ескадрою».

Він катував мешканця «Сергія» разом із «Булатом», «Покровом» і «Рашидом». «Булат» на той час напрацювався в аеропорту і повернувся до «Вовків», уклавши в серпні новий контракт у Тамбові. «Покров» після аварії під Києвом поставив пластину на суглоб у головному військовому клінічному госпіталі Бурденка в Москві – і знову поїхав воювати в Україну.

Пів року тому вони збиралися «захищати Луганськ» або «патрулювати Київ», а тепер катували мирних жителів Харківщини.

Утім, докорів сумління бійці «Вовків» явно не відчували. «Схемам» вдалося отримати доступ до вмісту телефонів кількох найманців, зокрема, Валентина Бича із позивним «Рашид». У коротких відео, записаних на пам'ять, бійці не приховують свого ставлення до подій.

«Ми шабашимо «блаблакаром», ось, пасажир у нас є», – сміється на одному з відео найманець Олег Фінгер (позивний «Бутч»), який сидить за кермом машини. На панелі приладів – прапор ВДВ, за вікном початок вересня, Харківська область, а на задньому сидінні – людина з мішком на голові. «Сергій», якого запроторювали «на яму» і били киянкою по пальцях, впізнав себе у цьому пасажирі під час розмови зі «Схемами».

На іншому відео найманці слухають у машині пісню гурту «Ленінград» «Червона смородина», «Бутч» називає її «гімном затримань».

Під приспів «Збирала в городі мати червону смородину, знову син поїхав воювати, помирати за батьківщину» (в оригіналі російською – ред.) – найманці обговорюють, що провели «захоплення», і це було «друге затримання з ранку».

Через кілька місяців, уже після вироку, найманці наполягають на тому, що просто «привозили людей на допит» за наказом командира з позивним «Амур», якого називають співробітником ГРУ.

«З одним інцидент вийшов... Там трошки по руках йому надавали. Киянка дерев'яна була. Він мародерив сильно», – розповідає «Схемам» свою версію Максим Вольвак. «Під час одного допиту було, так, трохи одну людину попресували, ну і все. [...] Кілька разів було, стукнув», – каже після вироку суду «Покров», Михайло Іванов. «Ну ось були моменти. Ну так, чисто, я не знаю як це сказати, я в цьому не брав участь», – відповідає на запитання про тортури командир групи Руслан Колєсніков.

«Ми туди не дохнути їдемо, а грошики заробляти. Виконувати свій патріотичний обов'язок, б***ь, їб**ити укропів, б***ь, і косити бабло для родини, б***ь. Так що ми всі повернемося, все буде добре», – так Олег Фінгер із позивним «Бутч» описував товаришам по службі в чаті Telegram мету служби у «Вовках».

Самі найманці «Вовків» підтверджують в інтерв’ю «Схемам», що вони діють у складі 16-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ. Валентин Бич, «Рашид», сказав, що підписував з цією бригадою контракт. Максим Вольвак, «Ескадра», також заявив «Схемам», що служив у розвідувальному загоні 16-ї бригади ГРУ, і нібито до жодних приватних військових компаній не приєднувався.

Група «Булата» вважала себе розвідниками ГРУ: 21 вересня, ховаючись від сил ЗСУ, члени групи «Булата» написали на невеличкому листочку молитву. «Господь Бог, допоможи нам повернутися живими і здоровими додому, ми втомилися 15 діб блукати в тилу противника. «Рашид», «Ескадра», «Булат», «Покров», «Приток», «Будулай», «Мастів». Г.Р.У. Батальйон «Вовки».

У внутрішніх документах загону «Вовків», з якими ознайомилися «Схеми», найманці також називають себе «ДРО ГРУ Волки».

Навіть на емблемах окремих підрозділів «Вовки» малюють кажана – символ російської військової розвідки.

Валентин Бич, «Рашид», каже, що в загоні був такий собі «куратор» – людина, яка ставила завдання і чиї накази не обговорювалися. За словами Бича, «куратор» служить у ГРУ.

У загін «Вовків» до початку повномасштабного вторгнення і в перші місяці після нього потрапляли не випадкові люди. «Схемам» і «Системі» вдалося повністю встановити майже сотню осіб з кількох сотень найманців «Вовків», і завдяки цій інформації можна скласти приблизне уявлення про це угруповання. Із 98 повністю ідентифікованих бійців 38 згадуються в базі даних «Миротворець» як учасники російського вторгнення в Україну з 2014 року. Приблизно кожен шостий раніше служив у так званій ПВК «Вагнер», кожен десятий – у Сирії.

Щонайменше четверо з ідентифікованих «Системою» і «Схемами» «Вовків» є колишніми або чинними співробітниками ГРУ. В одного з них, підполковника Сергія Носулєва, наприклад, у 2018 році місцем проживання була вказана підвідомча ГРУ військова частина 51064 у Печорах Псковської області. Судячи з документів, що потрапили в розпорядження «Схем», у «Вовках» Носулєв обіймав посаду заступника командира однієї з рот із позивним «Ніс».

В Україну «Вовки» потрапляють здебільшого через тренувальний полігон «Тригуляй» у Тамбовській області. Саме цей полігон як місце збору і підписання контракту називають Колєсніков і Бич, і саме туди досі запрошують рекрутери, які від імені «Вовків» розміщують у соціальних мережах оголошення про набір так званих «добровольців».

Цей полігон належить до навчального центру 16-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення (ГРУ).

Розвідники з 16 бригади ГРУ воюють в Україні ще з 2015 року. Уже після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, загинули заступник командира цієї бригади, підполковник Анатолій Васін, а також начальник штабу, майор і командир роти, капітан. У Росії ця бригада ГРУ вважається елітною: їй присвоєно звання «гвардійської», цим званням зазвичай відзначають «масовий героїзм».

Якщо «Вовки» воюють у складі елітного російського спецназу, то що ж таке тоді «Приватна військова компанія «Редут», до якої також відносять себе найманці?

У першій половині серпня цього року журналісти «Схем» вирушили в одну з найгарячіших точок на фронті – у Бахмутський район Донецької області України. Російські збройні сили оголосили про завоювання Бахмута в травні 2023 року, але Збройні сили України, як і раніше, контролюють південно-західну частину Бахмута, а в передмісті тривають запеклі бої.

На околиці села Оріхово-Василівка бійці 225-го окремого штурмового батальйону ЗСУ вели повітряну розвідку російських позицій.

Українські військові, які воюють у цьому районі, колекціонують шеврони, які носили полонені та вбиті ними російські солдати. Серед трофеїв, які вони показали журналістам, були нашивки із зображенням Володимира Путіна: шеврони загону «Ветерани».

«Ветерани» – це, зокрема, колишні поліцейські, колишні співробітники ФСБ, солдати, рогвардійці, колишні силовики», – розповів «Схемам» командир 225-го окремого штурмового батальйону з позивним «Сірко». За його словами, у полонених російських бійців при собі були також документи військової частини з печаткою Міноборони РФ і «посвідчення добровольців».

«Ветерани» – ще одне з російських формувань, яке воює в Україні під брендом «Редуту». Причому навіть в околицях Бахмуту вони такі далеко не єдині. «Вовки» стверджують у своєму Telegram-каналі, що досі стоять на Соледарському напрямку на північ від Бахмуту. «Сірко» перерахував «Схемам» кілька інших формувань, що зустрічалися його підрозділу: «Рисі», «Ірбіс», «Тигри» і «Невський». «Ну такий зоопарк, виходить, із приватних військових компаній», – сміється «Сірко».

Весь цей «зоопарк» – лише невелика частина розгалуженої системи формувань, пов'язаних із «Редутом».

За підрахунками «Системи», що ґрунтуються на відкритих даних і розмовах із рекрутерами та родичами найманців, всього до «системи Редут» входять щонайменше 20 російських збройних формувань найрізноманітнішого штибу. Частина з них, як і «Вовки», зосереджені навколо тренувального табору «Тригуляй» 16-ї бригади ГРУ під Тамбовом: наприклад, «православно-патріотичний» загін «Невський» і формування з анімалістичними назвами («Тигр», «Рись»). Ще одна велика група найманців із системи «Редут» сформована під егідою «Союзу добровольців Донбасу» («СДД») і входить до складу бригади «Святого Георгія». Також до «Редуту» належать навколофутбольний загін «Еспаньола», «казачий» загін «Дон» і ще раніше – неонацистське формування «Імперський батальйон».

Через велику кількість загонів, які пов'язують себе з «Редутом», і багато з яких уникають публічності, немає і єдиної оцінки чисельності цієї «компанії»: у різних джерелах називали цифри від 7 до 25 тис. «багнетів».

Усі ці загони об'єднує одне: схема, за якою вони укладають контракти з так званими «добровольцями». Найманець підписує договір із неіснуючою компанією, приписується до «віртуальної» або існуючої військової частини – і в підсумку отримує гроші від Міністерства оборони Росії. Саме цей механізм і називається «системою Редут».

На основі розмов із десятками рекрутерів, родичами найманців і самими найманцями, «Системі» вдалося детально описати, як саме працює цей механізм вербування росіян на війну.

Найм

Майбутній «редутівець» попередньо телефонує або пише в месенджері за одним із номерів телефонів, зазначених у кількох сотнях інтернет-оголошень. У соцмережі «ВКонтакте», наприклад, рекламні пости із закликом вступати в «Редут» найактивніше публікувалися в лютому 2023 року – незадовго до того, як бійців «Редуту» відправили воювати в «Бахмутську м'ясорубку». Сплеск активності рекрутерів також спостерігався в травні 2022 року – за місяць після повного відступу російських військ із Київської області, і в середині осені того ж року – якраз після початку «часткової мобілізації» в Росії.

Вимоги вербувальників із «системи Редуту» різняться залежно від загону. Рекрутер загону «Ветерани» запитує лише вік і одразу ж пропонує приїхати за адресою до точки збору, не ставлячи додаткових запитань. Найжорсткіший відбір проводиться в підрозділ «Вовки»: вербувальник вимагає надіслати доволі докладне резюме, що містить інформацію про військову та цивільну спеціальність, категорію водійських прав, повні ПІБ і дату народження. Часто вербувальники цікавляться наявністю судимості і станом здоров'я – при цьому документально підтверджувати відсутність захворювань зазвичай не потрібно.

Із собою новобранцю пропонується взяти стандартний набір предметів гігієни (дослівно: «рильно-мильне»), спідню білизну і паспорт. Суворої вимоги про наявність військового квитка немає. Усе інше – спорядження й аптечку – вербувальники обіцяють видати уже після приїзду на точку збору.

У дорогу

Такі загони як «Тигри», «Рисі», «Вовки» і православно-патріотичний «Невський» кличуть найманців на вже згаданий полігон у селі Тригуляй. Збираються біля КПП полігону. Фанатський батальйон «Еспаньола» – в українському, тимчасово окупованому Маріуполі. А «Ветерани» запрошують в один із будинків на відшибі села Клименкове, Бєлгородської області. Там бійці чекають відправки на фронт «у міру комплектації групи».

Формування, пов'язані «Союзом Добровольців Донбасу» (бригада «Святого Георгія»), базуються в Ростові-на-Дону. Збір новобранців проходить у тризірковому готелі «Тімоша», розташованому на березі річки Дон.

«Добираєшся до готелю «Тімоша», заходиш. На першому поверсі сидять хлопчики, – бадьорим голосом пояснює рекрутер загону «Зубр» із позивним «Кєша». – Їм кажеш: «Привіт, я від Кєші!» Вони тебе вже визначать, що, куди і чому. Зрозумів? Тобі дадуть постільну білизну, вечерею погодують».

Перебування новобранців «Редуту» на первісному місці збору триває від кількох днів до двох тижнів. Щоправда, тривале перебування в «Тімоші» може бути пов'язане з деякими складнощами: поруч із готелем розташовані алкомаркет «Червоне&Біле» і бюджетний супермаркет «П’ятірочка». Після їх відвідин далеко не всі найманці можуть пройти вечірню перевірку:

«Знаєш, я, в принципі, не проти, люди колись там випивають, б***ь. Ну повірка пройшла вечірня, «чекушку» пішов взяв, 100 грам, якщо тебе на пригоди не тягне, йо***в – і ліг спати. Встав – і ти в нормі. А коли, б***ь, людину по бабах, на пригоди [тягне]. Ну, от це вже як би…» – дбайливо попереджає потенційного новобранця «Кєша».

Укладення контракту

Вже на точці збору сам найманець підписує контракт, копію на руки не видають.

Утім, юридичної сили цей лист паперу все одно не має: договір підписується з буквально неіснуючою фірмою. «Системі» вдалося ознайомитися з кількома контрактами, які укладали найманці «системи Редут». Зазвичай там зустрічаються такі назви як «РЛСПИ «Редут» і «ОО «Редут» (РЦПС).

Такої юридичної форми – «РЛСПИ» – не існує. А юрособа ТОВ «Редут» – одне з найпоширеніших іменувань для приватних охоронних підприємств. За даними комерційного реєстру, в Росії зареєстровано 180 юросіб ТОВ «Редут», майже 40 із них – діючі.

Про те, що юридично компанії «Редут» не існує, говорять і самі вербувальники. Ось фрагмент листування з одним із них:

Утім, сумніви в надійності такого контракту «розсіює» вербувальник загону «Лев»:

Гроші, які вербувальники пропонують найманцям, більш-менш однакові: від 110 тисяч рублів – це під час тренування на полігоні, від 220 тисяч рублів (1200-2500 доларів) – за участь у бойових діях на території України. Це втричі більше за середню російську зарплату. Плюс учасникам збройних формувань обіцяють великі виплати за поранення і смерть.

Гроші найманцям за рідкісними винятками виплачують готівкою, причому до другої половини 2022 року зарплату видавали в доларах. Пізніше «Редут» повністю перейшов на виплати в рублях.

Готівку привозить на фронт командир загону, розповів «Схемам» засуджений Михайло Іванов («Покров») із загону «Вовки». За його словами, після отримання готівки хтось із бійців загону їхав до Росії, там міняв долари, а потім інші бійці писали йому, на які рахунки закинути гроші.

Після поранення навесні 2022 року «Покров» повернувся на деякий час у Росію і отримував зарплату в невідомій йому військовій частині в Старому Осколі. Рік потому, навесні 2023-го, бійцям деяких підрозділів «Редуту» видавали готівку на території 150-ї мотострілецької дивізії в Ростовській області, розповідає джерело «Системи», чий родич тоді воював у складі одного із загонів «компанії».

Віртуальна частина

Після підписання контракту новобранця вносять до бази даних «Редуту». А також приписують до військової частини, в якій він формально буде числитись. Це може бути як реальна військова частина, розташована в Росії або на окупованих територіях України, так і частина, що існує тільки на папері.

«У нас є частина віртуальна, – пояснює «Гонець», вербувальник загону «Тигр». – У госпіталь, [якщо] ви потрапляєте… Називаєте номер частини. По приїзду [на місце збору] вам скажуть, який номер частини називати в разі чого».

Рекрутер загону «Вітер 117» стверджує, що боєць під час вступу до загону, може отримати «довідку з оперативної частини ГУ ГШ».

Вербувальник «Кєша» уточнює, що командири загонів не просто приписуються до частини, а безпосередньо укладають контракт «з військовою частиною, яка бере їх під своє крило».

Одна з таких «редутівських» частин – це «секретна військова частина №35555», яку Радіо Свобода раніше вже пов'язувало із загоном «Ветерани». Частина належить до 78-го Розвідувального центру ГРУ, розташованого на території військової бази під прикриттям 175-ї бригади зв'язку та управління Південного військового округу. Базується в передмісті Ростова-на-Дону. Примітно, що на початку 2023 року Telegram-канал «ВЧК-ОГПУ», опублікував документи, згідно з якими «ЧВК «Вагнер» отримує снаряди за допомогою «78-го Розвідцентру ГУ ГШ в/ч 35555».

«Системі» вдалося встановити, з якими військовими частинами в різний час міг бути пов'язаний загін «Вовки».

Судячи з усього, частини, до яких приписувався загін «Вовків», змінювалися залежно від перебігу бойових дій і дислокації загону. Дві військові частини, пов'язані з «Вовками», належать до ГРУ.

У загонів «Редуту» немає одного полігону чи єдиної системи тренувань – усе залежить від конкретного керівника і конкретного підрозділу. Проте, зазвичай, перед відправкою найманців в Україну, на місце збору приїжджають «куратори» з Міністерства оборони Росії.

«Коли набирається певна кількість людей [на первинній базі], ми викликаємо наших кураторів у Міноборони, вони нам дають добро. Після чого дають команду: «Усе, група висувається за стрічку», – так рекрутер «Зодіак» описує процес відправки бійців із ростовського готелю «Тімоша» в Україну. Вербувальник «Кєша», своєю чергою, уточнює, що «куратори відкатають пальчики» новобранцям, а також перевірять їх «на наявність зв'язків або не зв'язків із суміжними державами» (мається на увазі, очевидно, Україна, – ред.).

Завершення контракту

Після закінчення шестимісячного договору найманець може продовжити службу в «Редуті», уклавши новий контракт, або повернутися на «цивілку». Щоправда, довести свою участь у бойових діях «редутівцям» важко: боєць укладає контракт із фіктивною фірмою, до військової частини він приписаний лише «віртуально». «Єдине бонусом вони [Міноборони] нам викотили [можливість отримати посвідчення] ВБД», – відповів «Кєша» журналістові «Системи» на запитання про зміни статусу «добровольців».

Розірвати контракт із «Редутом» можна і раніше, ніж за шість місяців, стверджує вербувальник «Союзу добровольців Донбасу» з позивним «Німець»: «Ти можеш його за місяць, за три, за п'ять розірвати, але це загрожує тим, що ти потім до нас не зайдеш». Крім цього виплату за останній місяць «п'ятисотий» боєць не отримає.

Із серйозним пораненням найманець потрапляє до військового госпіталю – тут «редутівець» нічим не відрізняється від інших учасників бойових дій. У госпіталі лікують від фізичних і психічних хвороб.

Санінструктору «Вовків» із позивним «Італієць» вчасно допомогти не змогли. Серпневого вечора 2022 року, згідно з віднайденими «Схемами» документами, його колега, санінструктор однієї з бєлгородських військових частин, помітив «Італійця» в «неадекватному стані». Він незв'язно говорив про те, що його «переслідує ДРГ», кричав на «привидів» і навіть пересмикнув затвор автомата. Товариші не змогли «вплинути» на «Італійця»: той зрештою босоніж втік у ліс, «прихопивши прилад нічного бачення».

«На мій погляд, у нього було загострення психічного захворювання, можливо – шизофренія», – констатував колега «Італійця».

У разі загибелі найманця з ним чинять як із кадровим військовим – тіло доставляють військовою авіацією до Ростова-на-Дону, до 522 ЦПОВЗ у Ростові-на-Дону. Виняток становлять найманці з так званих «ДНР» і «ЛНР», яких розподіляють у місцеві морги.

522 ЦПОВЗ – це найбільший військовий морг, куди ще з часів війни в Чечні привозять невпізнані тіла загиблих солдатів, проводять тест ДНК, знаходять родичів загиблих. Саме там розподіляють і відправляють у російські міста так звані «вантажі 200».

Про те, що вся ця схема вербування «за системою Редут» – не приватна самодіяльність окремих ентузіастів, а державна програма, яка безпосередньо курується з Міністерства оборони і ГРУ, журналістам «Системи» розповіли п'ять рекрутерів різних загонів. Близьке до ГРУ джерело «Системи», яке побажало залишитися неназваним, оскільки не уповноважене офіційно коментувати дії російського військового відомства, на запитання про «Редут» відповіло коротко: «Більшість із тих загонів, які журналісти називають «приватними військовими компаніями», – просто військовослужбовці під управлінням Міністерства оборони РФ».

Журналістам вдалося з'ясувати, хто ж саме в російському військовому керівництві відповідає за всі ці формування найманців.

Найманський корпус на службі розвідки

4 лютого 2023 року в Маріуполі, на майданчику республіканського центру МНС, відбувся з’їзд «Союзу добровольців Донбасу» («СДД»). У ньому взяли участь бійці і командири різних проросійських найманських збройних формувань.

Цей з’їзд, що промайнув у новинах як черговий піар-захід «Союзу добровольців Донбасу» в зруйнованому й окупованому російською армією українському Маріуполі, насправді став ключем до розкриття особистостей командирів більшості найманських формувань Росії та наочно продемонстрував, що «системою Редут», яку позиціонують як приватну військову компанію, безпосередньо керують із Генерального штабу РФ.

Річ у тім, що саме на цьому з'їзді оголосили про об'єднання найманців у єдину структуру. Її назвали «Російський добровольчий корпус» (не плутати з «РДК» («Русский добровольческий корпус», – рос.), що входив у Бєлгородську область з боку України). Очевидно, саме під цим брендом російська влада спробувала об'єднати і привести в порядок різні підрозділи найманців.

У розпорядженні «Системи» є ексклюзивний документ, виданий одному з найманців «Редуту» як доказ його участі у вторгненні в Україну. На документі стоїть печатка Міністерства оборони Росії і вказано дату формування «Російського добровольчого корпусу» – 27 лютого 2023 року. Створено «корпус», судячи з документа, «наказом МО РФ».

Кілька вербувальників вважають, що саме «Редут» склав основу цього формування. «Союз Добровольців Донбасу» Олександра Бородая, який також набирає російських найманців на війну і який був формальним ініціатором створення «Російського добровольчого корпусу», також тісно пов'язаний із «Редутом»: «Система» нарахувала щонайменше шість збройних формувань у складі «СДД», які пропонують підписувати контракт «за системою «Редут». Сам Бородай, за словами рекрутерів із «СДД», керує бригадою «Святого Георгія»,найманцям якої також пропонують контракт із «Редутом».

Таким чином, ми можемо сказати, що люди, які керують «Російським добровольчим корпусом» – це і є куратори «Редуту».

На документі з печаткою Міністерства оборони Росії є підпис конкретного командира: «полковник А. Кондратьєв», його називають «командиром добровольчого корпусу зі стройової частини». Олексій Кондратьєв – полковник, колишній співробітник ГРУ, ексмер Тамбова і в минулому сенатор від Тамбовської області.

Кондратьєв служив у ГРУ з кінця 90-их до 2010 року. Зокрема, він був заступником командира військової частини №54607 – вона входить до складу тієї самої 16-ї бригади спецпризначенців. Повномасштабна війна в Україні дозволила 51-річному полковнику перезавантажити свою кар'єру.

22 лютого 2022 року, за кілька днів до початку повномасштабної війни, він виступав на тамбовському телебаченні, де розповідав про службу у повітряно-десантних військах і стрибки з парашутом. Колишнього мера, сенатора і полковника розвідки представили як «голову наглядової ради спілки десантників Тамбовської області».

Навесні 2022 року Кондратьєв очолив «казачу» «добровольчу» бригаду «Дон» (працює за «системою Редут»), а вже в січні 2023 року, судячи з інформації регіонального видання «Онлайн Тамбов.ру», Кондратьєв нібито «очолив усі добровольчі формування Головного управління Генштабу ЗС РФ». Новини «Вести.Тамбов» називають Кондратьєва командиром «Добровольчого корпусу».

Кондратьєв – один із трьох найбільш високопоставлених учасників з'їзду в Маріуполі і, відповідно, військових керівників «системи Редут». Завдяки відеоролику, опублікованому в російському пропагандистському Telegram-каналі «WarGonzo», «Системі» вдалося встановити особи й інших двох.

Поруч із Кондратьєвим на відео можна помітити ще одну людину у військовій формі та з погонами полковника.

Це – 47-річний Сергій Дроздов, випускник Тихоокеанського вищого військово-морського училища імені С.О. Макарова. У витоку бази російської податкової служби зазначено, що у 2021 році Дроздов отримував дохід у Військовій академії Генштабу ЗС РФ. А 2023 року вже обіймає посаду т.в.о. начальника 2-го управління Головного організаційно-мобілізаційного управління Генштабу ЗС РФ. Ця структура відповідає за організацію призову і комплектацію військ. Тобто можна сказати, що за набір найманців у так звані «приватні військові компанії» і «добровольчі формування» відповідає та сама людина, яка відповідає за комплектування усіх регулярних військ.

Дроздов – один з учасників нарад комітету російської Ради Федерації з оборони та безпеки. Також його можна помітити на фото і відео з нагородження найманців: у грудні 2022 року Дроздов вручив медаль найманцю з Калінінграда, у травні нагородив найманців у Ростовській області. Примітно, що в NumBuster номер телефону Дроздова записаний, зокрема, як «Ветерани». Так само називається один із загонів «системи «Редут».

Ще один високопоставлений службовець російських військ – на відео за спинами військових – Володимир Алєксєєв.

Алєксєєв – генерал-лейтенант і заступник голови ГРУ. Саме він – ініціатор створення «Редуту», стверджували у спільному матеріалі, посилаючись на власні джерела, видання The Insider, Bellingcat і Der Spiegel.

«Алєксєєв – перший заступник ГРУ ГШ, який курує спецназ і «Редут», – стверджував Ігор Стрєлков (справжнє прізвище – Гіркін).

Вочевидь, роль Алєксєєва ширша: це саме та людина, яка в Генеральному штабі російських ЗС відповідає за всі квазі-приватні і квазі-добровольчі збройні формування Росії.

Пов'язаний із «ЧВК «Вагнер» канал «Grey Zone» називав Володимира Алєксєєва «одним із творців «групи «Вагнер». З моменту заснування ПВК «Вагнер» керівники найманців отримували вказівки саме від офіцерів ГРУ, зазначав The Insider.

Під час заколоту «ЧВК «Вагнер» 23-24 червня 2023 року, Алєксєєв записав відеозвернення до бійців «Вагнера» з пропозицією зупинити «державний переворот», і був одним із двох високопоставлених представників Міноборони, які вели переговори з главою «Вагнера» у штабі Південного військового округу в Ростові-на-Дону.

Саме Алєксєєв найчастіше з'являється в новинах, як людина, яка модерує відносини найманських формувань і офіційного російського військового командування. Напередодні заколоту Пригожина Алєксєєв вручав у Ростові нагороди так званим «добровольцям», які уклали офіційні контракти із Міноборони. Він же, судячи з кількох відеороликів військового відомства, представляє Міноборони під час підписання контрактів із командирами найманських загонів.

Від дня переговорів із Пригожиним і до моменту публікації цього матеріалу генерал-лейтенант Володимир Алєксєєв не з’являвся в публічному полі. Його місцезнаходження невідоме: після заколоту «ЧВК «Вагнер» російська влада нібито почала розслідування діяльності низки високопоставлених генералів. Проте вже у вересні пов'язаний із ПВК «Вагнер» канал «Grey Zone» без посилання на джерело повідомив, що Володимир Алєксєєв нібито відвідав одну з африканських країн у складі військової делегації.

Офіційно російська влада жодного разу не згадувала про існування «системи Редут» або «приватної військової компанії» з подібною назвою. Однак державним органам відомо не просто про «Редут», а й про особисті справи кожного, хто пов'язаний із цією системою.

У розпорядженні «Системи» є відповідь військової прокуратури Південного військового округу Росії на запит родичів загиблого на Київщині бійця «Вовків» Олександра Копильцова (позивний «Немо»). Після року намагань сім'ї отримати виплати за вбитого родича, і відписок відомств про те, що він не значився військовослужбовцем, із прокуратури надійшла відповідь: Копильцов служив у «приватній військовій компанії «Редут». Через понад півтора року після початку повномасштабного вторгнення це єдина відома журналістам офіційна згадка «Редуту» державними органами Росії.

«Редут» для росіян

Через проблеми з демографією і бажання контролювати занадто великі території Росія давно стикається з помітними труднощами з набором і утриманням військових кадрів: доступний їй потенційний пул рекрутів до регулярних військ останніми роками був доволі низьким, пояснює Кендіс Рондо, директорка програми Future Frontlines в аналітичному центрі New America. Військова культура і служба в армії до 2022 року не створювали достатньо стимулів для того, щоб люди добровільно йшли в армію.

«Сили-привиди або такі «тилові сили», на кшталт «Вагнера» або «Редуту» – це, по суті, створення системи стимулів поза межами нинішньої армійської системи, спонукання людей йти на війну», – пояснює Рондо, яка тривалий час досліджувала групу «Вагнера».

Друга причина, чому російська держава зацікавлена в такому тіньовому рекрутингу, – бажання не подавати виду, що країна загрузла у війні, зазначає експертка. «Володимир Путін дуже і дуже обережний щодо цього останні півтора року і зважився тільки на «часткову мобілізацію». За винятком Другої світової війни, великомасштабні мобілізації завжди призводили до суспільних суперечностей, протестів і в кінцевому підсумку – до порушення закону і порядку в Росії», – пояснює Рондо.

Для самих найманців контракт із «ЧВК» – це дійсно інші умови. По-перше, цей контракт діє від 6 місяців. І навіть якщо найманець захоче залишити службу раніше, максимум, що йому загрожує – це невиплати.

Рекрутер одного із «редутівських» загонів пояснював, що контракт укладається саме в такий спосіб, щоб у бійців була можливість звільнитися «у разі якихось обставин». Бо якщо укласти контракт з армією, то «ти потрапляєш у довгий м'ясокомбінат без звільнення», стверджує вербувальник.

Крім того, у разі залишення поля бою або відмови воювати військовослужбовцю загрожує кримінальний термін за дезертирство або невиконання наказу.

Гроші найманці за такої системи переважно отримують готівкою – а отже, можуть не виплачувати з них борги або аліменти.

«Якраз ось ця організація – добровольче формування «Редут» – була створена для того, щоб люди могли ухилятися від сплати податків, наприклад, або від якихось виплат по судових витратах», – пояснював «Системі» рекрутер загону «Вітер 117» із позивним «Джамал».

Для багатьох ця проблема дійсно актуальна. «Система» вивчила дані майже ста ідентифікованих членів формування «Вовки» на сайті Федеральної служби судових приставів і з'ясувала, що третина з них мають заборгованості. Загальна сума цих боргів сягає 23 мільйони рублів (понад 250 тисяч доларів). Найбільше – у стрільця з Краснодарського краю з позивним «Дорослий»: він заборгував понад 6 млн рублів (68 тисяч доларів).

Більшість тих, хто воює, не готові відмовлятися від привілеїв квазі-приватної служби. Після тривалого конфлікту засновника «ЧВК «Вагнер» із Міністерством оборони Сергій Шойгу видав наказ про необхідність усім формуванням, що воюють, до 1 липня підписати офіційний контракт із МО. Найманцям різних підрозділів «Редуту» це робити поки необов'язково: як пояснив рекрутер «Кєша», контракт укладуть лише командири, а решта воюватимуть, як і раніше, тобто напівофіційно.

Щоправда, така напівлегальна система все ж дає збої: у російських соцмережах можна знайти безліч однотипних коментарів від родичів добровольців, які уклали контракт із «Редутом». Більшість із них зводиться до того, що люди не знають, як зв'язатися з керівництвом «ЧВК» з питань невиплаченої зарплати, обіцяних за контрактом грошей за поранення або смерть бійця. Родичі «редутівців» часто взагалі не розуміють, як і в кого їм дізнатися про долю найманців.

У відкритих джерелах дійсно немає телефонів, призначених для родичів «редутівців». Вербувальники, з якими зв'язалася «Система», в один голос вимагають, щоб «дружина, раптом що, мені дзвонила», і не дають додаткових телефонів.

Журналісти «Системи» поговорили з декількома родичами загиблих «редутівців», частині з них вдалось отримати виплати, пройшовши «сім кіл пекла». Але це радше виключення. Галина стверджує, що її чоловік, який воює в одному із загонів «Редуту», не отримує повноцінної зарплати вже понад п'ять місяців. За її словами, чоловіка і його однополчан «годують обіцянками, а вони вуха розвісили і вірять, як лохи». З кого «спитати» за затримку зарплати чоловікові, Галина не знає, оскільки навіть її чоловік знає своє начальство тільки за їхніми позивними. «Як псини, з кличками», – підсумовує Галина.

Російська влада називає всіх цих найманців «добровольцями» в пропагандистських цілях, створюючи картину нібито масштабного душевного пориву у десятків тисяч росіян вирушити воювати. Однак добровольчого в них тільки те, що більшість людей туди потрапили не з військової служби і не в рамках мобілізації, а переважно – заради грошей.

Навіщо російській військовій розвідці було створювати ще один бренд для найманців під назвою «Редут» – схожий за структурою і задумом на «Вагнерів», які вже існували до початку повномасштабного вторгнення?

«Різниця між походженням «Редуту» і «Вагнера» – це, по суті, відтінки сірого... «Вагнер» розвивався за тією самою моделлю», – проводить паралелі Кендіс Рондо, яка вивчала історію і становлення «Вагнера».

Видання The Insider пояснювало це тим, що кілька років тому між російською військовою розвідкою і керівництвом «Вагнера» стався «розрив у відносинах», і в серпні 2021 року ГРУ приступило до створення нової «компанії» під назвою «Редут».

Те, що «редутів» стали збирати наприкінці 2021 року, підтверджує в інтерв’ю «Схемам» найманець «Вовків» Михайло Іванов, який потрапив у полон. Колишній співробітник одного з найманських російських формувань також каже журналістам, що нову структуру «під управлінням ГРУ», було створено восени 2021 року: одним із командирів став Давор Савічич, а найманці, які підписували контракт, тоді вперше побачили на папері слово «Редут».

Тож, ймовірно, обрана кураторами з розвідки назва системи – «Редут» – дала змогу заховати слід серед тисяч однойменних приватних охоронних підприємств і заплутати розслідувачів, які шукали «другого Пригожина».

Справа в тому, що в Росії існує як мінімум одна організація з назвою «Редут», яка дійсно була пов'язана з невеликою «приватною військовою компанією». Це організація «Редут-безпека», очолювана одним із творців так званої ПВК «Слов’янський корпус» Євгеном Сидоровим (його разом із бізнесменом Костянтином Мірзаянцем пов’язували з цією «ЧВК»). Під її управлінням у Сирії тривалий час діяла невелика, у кілька сотень людей, група російських найманців, яку також називали «ЧВК «Щит».

Ця компанія, «Редут-безопасность», навіть потрапила в санкційні списки США, як така, що нібито відповідає за весь «Редут», який воює зараз в Україні. Однак, як показало розслідування «Системи» і «Схем», це точно не головна компанія для всіх формувань, які зараз воюють в Україні на боці Росії і які називають себе «редутівцями».

Євген Сидоров, який очолює цю компанію, у розмові з «Системою» відмовився коментувати питання, пов'язані з «Редутом».

Руслан Колєсніков, «Булат», Михайло Іванов, «Покров», Максим Вольвак, «Ескадра», і Валентин Бич, «Рашид», були звинувачені в катуванні мирного населення на Харківщині, український суд визнав їх винними в порушенні законів і звичаїв війни та засудив кожного до 11 років позбавлення волі. «Булата» і «Рашида» включили до списків на обмін.

«Мастиф», який намагався разом з «Будулаєм» і «Притоком» прорватися до позицій росіян через очерети, був убитий українськими військовими. Доля «Будулая» і «Притока» не відома.

Подруга Михайла Іванова, на яку він оформив опіку над своєю 8-річною дочкою, безуспішно намагається домогтися від російської держави хоч якихось відомостей про нього, а від неіснуючої компанії «Редут» – виплат.

«Вовки», «Ветерани», «Рисі» та інші формування «Редуту» продовжують воювати на Донецькому напрямку. Зокрема, в Бахмутському районі.

Найманські формування продовжують шукати людей, готових підписати контракт за «системою Редут».

Автори розслідування звернулися за коментарями до Міністерства оборони РФ, але на момент публікації матеріалу не отримали відповіді на свої запитання. Речник Кремля Дмитро Пєсков прочитав питання редакції у Telegram та також не відповів на них. Керівник «Союзу добровольців Донбасу» Олександр Бородай прочитав повідомлення у Telegram та почав записувати голосове повідомлення, але не відправив його. Заступник голови ГРУ Володимир Алєксєєв помітив повідомлення в чаті емодзі із серцем – і цим обмежився.