Ростов-на-Дону – одне з найближчих російських міст поряд з окупованими територіями. Розташоване воно в двохстах кілометрах від Донецька. І тому донеччани їдуть туди з будь-якого приводу – документи, покупки, розваги.
«Я була місяць тому, російський паспорт отримувала», – каже жінка на автовокзалі Донецька.
«Багато парків, пам'яток в яких можна погуляти», – додає чоловік
«Я там був в науковому відрядженні, по роботі», – каже донеччанин.
«Я в основному туди працювати їздив, а не гуляти і відпочивати», – розповідає молодик.
«У Білорусію їздив через Ростов», – ділиться своїми причинами поїздок інший.
Дістатися до Ростова можна, наприклад, рейсовим автобусом.
«Ну я брала заздалегідь квиток, два дні тому – 900(~330 грн.), а так можна в день від'їзду – 600-700(~260 грн.), я думаю це недорого», – каже жінка на донецькому автовокзалі.
Зрозуміло, що доїхати до Ростова можна і особистим транспортом, але є також і опція пошукати в Telegram або в VK групи, де знаходять попутників аби розділити вартість бензину.
За документами в Ростовську область
Перша причина поїздок в Ростовську область – це отримання російських документів. У 2019-му президент РФ Володимир Путін підписав укази про спрощення отримання російського паспорту для жителів окупованого Донбасу. Мовляв, це з «гуманітарних міркувань» і взагалі, захищати права і свободи людини збираємося. Правда від кого захищати?
На той момент глава українського МЗС Павло Клімкін закликав жителів окупованого Донбасу не отримувати цей документ і назвав такий крок Росії – новим паспортним етапом окупації.
Елемент гібридної війни Росії проти УкраїниПавло Лисянський
«Це елемент гібридної війни Росії проти України. Тобто, в конституції Російської Федерації написано, що вона має право захищати своїх громадян де б вони не знаходилися. Зараз, вони вже декларують, що росіяни в ОРДЛО, це вони їх так називають, це найбільша діаспора за межами російської федерації. Так, це у них вже така є офіційна риторика», – вважає Павло Лисянский, засновник «Східної правозахисної групи».
І, з того часу, понеслося. Отримати талончик, здати документи. Чекати. Оформити так званий «паспорт» угруповань «ЛДНР», стати в чергу на подачу документів на російське громадянство. І чекати. Чекати доки не зателефонують і не вивезуть централізованим спецрейсом в Ростовську область. Ну, і там знову чекати.
«У мене проблем не було з цим, я просто не був в найперших рядах, а був десь в других, тому без особливих проблем, здав, через місяць подзвонили, сів на автобус, мене відвезли, і все без проблем зробили. З тих пір я є власником паспорта РФ», – пригадує чоловік, який отримав паспорт РФ.
Система спрощеного отримання громадянства для жителів ОРДЛО схожа на систему роботи візових центрів. На їх території тільки збирають документи, а розглядають, типу, в консульствах. Точніше в спеціальних центрах в Ростовській області. Документи, зібрані в так званій ДНР, спочатку відправляли в село Покровське, а з сусідньої псевдореспубліки «ЛНР» – в Новошахтинськ. Зараз, звичайно, пунктів видачі стало більше.
Наступний документ, який Росія стала нав'язувати жителям окупованого Донбасу – СНІЛС. Це унікальний номер індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов'язкового пенсійного страхування Росії.
Бойовики активно закликали місцевих отримувати цей документ перед виборами в російську Держдуму, для того, щоб жителі окупованого Донбасу могли дистанційно проголосувати через портал Держпослуг. Але отримати встигли не всі. Тому довелося знову організовувати спецрейси і везти куди? Правильно. В Ростовську область.
Подейкували, що після голосувань навіть шампанське наливали. А заради такої події зупиняли роботу шахт і заводів. Але як тільки вибори закінчилися, «плюшки» теж перестали роздавати.
Для Російської Федерації – це сцена, спектакльПавло Лисянський
«Зараз, ось люди, після виборів почали приходити в ці інформцентри оформляти СНІЛС. А інформцентри закриті, людям кажуть «вже все, пільга закінчилася, ви так вже не оформите, їдьте в Ростов за загальною програмою». А деякі центри інформаційні залишилися працювати, але там тепер діють пункти з прийому членів до партії «Єдина Росія». Для Російської Федерації – це сцена, спектакль. Вони зняли, відзняли, у них все це є, потім будуть на міжнародних майданчиках в ООН показувати – дивіться це наш простір, люди вітають РФ, вони хочуть жити в РФ, і тут же вони будуть говорити, мовляв, а ми не винні, що Україна в цей період нічого не робила. Чому Україна їх так само не везла на вибори до українського парламенту і так далі, розумієте?», – розповідає Павло Лисянский, засновник «Східної правозахисної групи»
В пошуках кращої роботи – до Ростова-на-Дону
Припинення роботи заводів і шахт – для окупованого Донбасу справа вже звична. Там це відбувається не тільки, коли людей везуть голосувати за «Єдину Росію». Там просто працювати нікому. Таким чином ми підійшли до другої причини постійних поїздок в Ростов – це робота або, що буває частіше, її пошуки. Ростов як маленька Москва для заробітчан – будівництво, охорона, прибирання. Знайти щось за фахом, так би мовити – не завжди виходить.
«Є знайомі, які там працюють на заводі пластикових вікон», – чоловік в донецьку
«Я знаю, що там були замовлення на будівництва, запрошували у нас тут людей з Донецька, щоб працювати там в Ростові», – каже чоловік у Донецьку.
«Я працюю тут в Донецькому цирку, вже дуже давно, я навіть не намагаюся туди», – розповідає інший.
Роботу в Донецьку теж знайти можна, кажуть місцеві, але з зарплатами, звичайно, проблеми.
«Можна, і потрібно, тому що у нас є де працювати. Може у нас і немає таких зарплат, але треба з чогось починати. Я розумію, що багато хто не хоче влаштовуватися в держструктури, тому що вони виїжджають на територію України, то нехай шукають у приватників, там можна теж», – вважає донеччанин.
«Ну, хто шукає, той завжди знайде. Зарплату, звичайно, хотілося б вищу з такими цінами», – каже чоловік.
«Жителі ОРДЛО для РФ – це малооплачувана робоча сила. У «ЛДНР» були знищені сотні робочих місць, 47 шахт помножте на півтори тисячі робочих місць, це ось тільки за два роки вони закрили. До цих шахт додайте заводи, навчальні пункти, технікуми, які обслуговували ці підприємства величезні. В РФ для них знаходиться така, робота чорноробів фактично, але чому люди на неї погоджуються, я вам скажу, тому що за 7 років перебування в ОРДЛО, в цьому беззаконні, для людини отримувати вчасно, нехай і невелику, але вчасно і стабільну заробітну плату – для нього вже розкіш, і він їде в РФ, щоб хоч якось прогодувати свою сім'ю», – вважає Павло Лисянский, засновник «Східної правозахисної групи»
Самі мешканці Ростова на питання про Донбас і про людей з окупації відповідають неохоче:
«Не можу ні погано, ні добре сказати. Вибачте, будь-ласка», – уникнула відповіді на запитання жінка.
Більшість тих, хто зважився говорити на камеру – кажуть, що до приїжджих з так званих «ЛНР» і «ДНР» ставляться добре.
«Коли вчився в університеті, був студент з України. Ніяких проблем, спокійно спілкувалися. Приїхали, значить приїхали. Робочі місця, я думаю, знайдуться для всіх. Ті чи інші, в залежності від кваліфікації, звичайно ж. Не бачу ніяких проблем», – каже хлопець у Ростові.
«Та яка різниця, нехай живуть, ми мирні люди. Нехай живуть і працюють. Немає у нас такого поняття в Росії, а в Ростові так тим більше. Стільки у нас різних студентів, іноземців – все нормально. Так що ми взагалі не проти», – розповідають дівчата.
«Я і не сумнівався, що їх буде багато. А куди їм діватися? Від війни-то треба кудись сховатися», – каже мешканець Ростова.
«Позитивно. У нас був один співробітник на минулій роботі, з Донбасу. Абсолютно нормальний хлопець, працьовитий, вони всі, в принципі, працьовиті. А що їм ще робити? Без роботи тут не проживеш», – розповідає хлопець.
Але ростовці і не приховують, на нормальну роботу їм дійсно влаштуватися важко. І багато хто змушений їхати на пошуки заробітку – подалі.
«Багато ж приїжджають сюди і, дійсно, від нашої не гостинності – вони розвертаються і їдуть. Я знаю таких конкретно людей, які виїхали після нас в Німеччину і там знайшли собі притулок. Вони не можуть тут влаштуватися не через те, що робочі місця зайняті, а через те, що у нас роботодавці не дають їм можливість тут влаштуватися. То якісь перепони по документам, то ще якась перешкода», – розповідає чоловік.
Є й ті, хто стверджує, робочих місць немає навіть для самих росіян і винна в цьому держава.
«Люди ж не просто так сюди їдуть, вони ж біжать, скажімо так, від того, що там відбувається. І,я вважаю, що ставитися до них погано – просто не можна, тому що це чисто людський фактор. А робочих місць і без цього ніколи і нікому не вистачить. Розумієте? Це проблема держави, яку повинна вирішувати вона, а громадяни тут абсолютно ні при чому, навіть іногородні», – каже мешканка Ростова-на-Дону.
Ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін вже кілька років заводить одну і ту ж пісню, мовляв, до початку 22го року - заживемо на рівні Ростовської області і пенсії, і зарплати – все будемо поступово піднімати. Ось тільки разом з індексацією виплат на 17%, на ті ж 17% відразу піднімають і вартість комуналки.
«Важливо сказати, що сама Ростовська область не є найбагатшою на території РФ, більш того, там є ось ці вугільні регіони, які відчувають себе в соціально-економічному плані гірше навіть, ніж регіони Донбасу і тим більше в довоєнний період, це вже не кажучи про моно-міста, які там є і де люди живуть на такому ж рівні, і з таким же рівнем доходів як в містах на непідконтрольній частині Донбасу», – каже Олександр Демченко, журналіст Радіо Донбас.Реалії
І виникає логічне запитання – чого ж тоді так активно прагнуть бойовики ?
За покупками – в Ростов
Витрачати зароблені гроші донеччани їздять теж в Ростов. Одна з головних причин «турів вихідного дня» в це місто – закупівлі. Продавці або посередники приїжджають за товаром, а звичайні жителі окупованого Донбасу – оновити гардероб в торгових центрах або в супермаркети за продуктами, які в Донецьку дорожчі.
«Ми ось їздили за паспортами, то люди біжать в цю «Пятерочку», гребуть олію вона там 92 рубля (~33 грн), а у нас вона по 150 рублів (~55 грн). І ще багато чого гребуть, я, звісно, нічого не брала», – розповідає жінка.
«Оптом там щось можна взяти, то за речами їздять, за одягом, електронікою, там дешевше», – розповідають у Донецьку.
«Як при Україні їздили в Харків на Барабашово, так тепер в Ростов. Наші приїздять, закуповуються і у нас на ринку продають», – каже чоловік.
В Ростов навіть організовують шопінг тури. Теж спецрейсами. Наприклад, в торгові центри «Горизонт» і «Мегамаг». Власників квитків таких шоп-турів забирають рано вранці, а вже ввечері привозять назад. Збирають людей не тільки в Донецьку, а й, наприклад, в Макіївці і Харцизьку.
На таких закупівлях одній людині дозволено провозити через кордон з Росією тільки дві середні за розміром сумки. У соцмережах пишуть, якщо раніше подібні пропозиції висіли тільки на вулицях або в інтернеті, то зараз тури організовують навіть для підприємств.
Звичайно, донеччани іноді і самі збираються групами, замовляють трансфер і їдуть в Ростов. По дорозі, звичайно, роздаючи хабарі так званим силовикам і перевізникам.
Всі так звані «мита» оплачуються окремо від ціни за поїздку. Спочатку на митниці РФ близько двохсот тридцяти гривень за дві сумки, а потім вже по приїзду в Донецьк знову треба заплатити близько 40-ка гривень за сумку
«Ясно, що звідти везуть сюди, і тут дорожче буде», – каже чоловік.
Ціни завищені, в Ростові вони м'якшідонеччанин
«Тут ціни завищені, в Ростові вони м'якші, тому що там є магазини, супермаркети, в яких багато вибору і ціни дешевше. Велика конкуренція, як на речі, так і на харчову продукцію», – додає інший.
«Як виявилося, це досить вигідно можна організувати і це користується попитом, різні є люди, які надають ці послуги, при чому кілька разів на день ці автобуси виїжджають, можна підібрати час або рано вранці, або трохи пізніше. Навіть є таке, що ці шопінг тури тривають пару або кілька днів, тобто навіть організовують ночівлю недорогу на території якщо людині потрібно на кілька днів. 7:08 до чого це тільки називається шопінг-тури, користуються цією можливістю не тільки, щоб купити там щось, а люди можуть поїхати для оформлення якихось документів, ще для якихось потреб, які не можна задовольнити на непідконтрольною частини Донбасу», – розповідає журналіст Радіо Донбас.Реалії Олександр Демченко.
Такі масові і регулярні закупівлі жителів окупованого Донбасу в Ростовській області Росії вигідні – свій товар все одно продають, але офіційно не завозять в заборонену зону. А значить під санкції фірми-виробники не потрапляють. Тільки уявіть, за перші два роки війни на Донбасі, компаній, які займаються оптовою торгівлею в Ростовській області стало вдвічі більше.
На пошуки розваг в Ростов-на-Дону
Ну, і остання в нашому списку, але далеко не остання причина поїздок з окупації в Ростов – це звичайно ж, прогулянки та розваги. Не те щоб у Донецьку парків не вистачає. Але практично постійна комендантська година і відсутність благ цивілізації, так би мовити, та й різноманітності змушує тих, у кого є трохи зайвих грошей відправлятися на пошуки чогось цікавого в Ростов.
«Місто гарне, велика кількість пам'яток історичних, в основному такого, радянського зразка, там прямо перед будинком уряду пам'ятник воїнам першої кінної. Досить впорядковане місто», – каже чоловік.
«Там пам'ятники класні, є там клуби хороші. «Колізей» нормальний клуб там був колись. Давно, правда, все давно було», – пригадує хлопець.
Ми вже давно звикли розплачуватися карткою або телефоном, викликати таксі не розмовляючи, іноді з хамовитими адмінами на тому кінці дроту, і, наприклад брати самокат або велосипед напрокат посеред вулиці практично у всіх містах. Але уявіть, що через російську агресію, в Україні є два величезних міста, де ось ті ж самокати, які нас іноді навіть дратують на вулиці - здаються чимось особливим..
Якихось сім років тому Донецьк багато в чому перевершував той же Ростов. Великий вокзал, сучасний аеропорт, круті тусовки, футбольні чемпіонати. Чого там тільки не було. Але сьогодні – це зовсім інше місто, ізольоване, по суті, від усіх, окрім Росії.