Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю телеканалу ICTV знову заявив про те, що має намір зустрітися із російським президентом Володимиром Путіним. Чому Зеленський зробив таку заяву? Чи справді можлива така зустріч? І на що може розраховувати Володимир Зеленський?
Питання про можливу зустріч президентів Росії і України почало обговорюватися ще навесні 2021 року, тоді Зеленський заявив про готовність зустрітися з Путіним «у будь-якій точці українського Донбасу».
Пізніше, після кількох заяв про можливість зустрічі, офіційний Кремль заявив, що навряд чи цей діалог відбудеться, так як Зеленський наполягає на обговоренні Криму, а Кремль вважає, що там немає теми для обговорення.
Особливо недвозначні заяви прозвучали статті заступника голови Ради безпеки Росії, очільника владної російської партії «Единая Россия», колишнього російського президента і експрем'єра Дмитра Медведєва.
Олег Саакян, український політолог, розповів телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», чому поновилися заяви Києва про можливу зустріч і чи може вплинути на переговори справу проти кума Путіна Віктора Медведчука.
– Зеленський знову говорить про можливу зустріч з Путіним. Нещодавно заступник голови Радбезу Росії Медведєв написав досить образливу статтю для Зеленського, і в Кремлі повідомили, що згодні з цією статтею. Та й Путін ігнорує прохання Зеленського про зустріч. Що взагалі можна сказати про таких постійних проханнях про зустріч з Путіним?
– Насправді, це двосічний меч, який час від часу перетягують з одного боку на іншу. У свій час Україна була на гачку у Росії щодо схожої потреби і бажання подібних зустрічей, і ми бачили, як Кремль промацував, чи можливо цією темою викручувати руки Зеленському та щось обміняти на дану зустріч.
Потім відбулася зворотна ситуація, коли Україна заганяла Росію у пастку вимогами і бажанням подібної зустрічі, а потім апелювала до цього: «Бачите, з Росією немає доброї волі. Ми б уже вчора зустрілися».
І зараз «зворотна карусель» йде, коли знову Росія піднімає цю тему частіше, ніж Україна. І зараз фактично знову промацує, на що ж готовий Зеленський. Тим більше на тлі газової кризи і на тлі цілого ряду кроків щодо саботажу мінського процесу Спочатку Росія скасувала мандат для ОБСЄ для роботи у прикордонній зоні з окупованими територіями, а зараз ми бачимо вже, що в заручники беруть представників ОБСЄ на окупованих територіях. Причому, на Донеччині через інцидент, який трапився на Луганщині, що теж виглядає досить нераціонально.
І, звичайно ж, на цьому тлі Росія промацує, що можна було б по даній зустрічі домогтися. Зокрема, можливо, мова йде про контракт у майбутньому на газ після 2024 року.
– Натяки про зустріч, навпаки, звучать з адміністрації Володимира Зеленського.
– Ми можемо подивитися, як змінилася риторика Росії. Якщо ще півроку тому Росія заперечувала можливість такої зустрічі, то зараз говорять, що можливість, в принципі, є, але про що говорити – повістка діаметрально протилежна.
Але насправді, зараз це питання піднімається вже досить часто паном Пєсковим і в цілому російською стороною.
Звичайно ж, начебто як про те, що не відбудуться, але тоді навіщо про це говорити з періодичністю раз в два тижні?
– Навіщо взагалі їм розмовляти, враховуючи, що в 2019 році була зустріч в «нормандському форматі» і якихось радикальних змін у відносинах не відбулося?
– З точки зору врегулювання конфлікту або двосторонніх російсько-українських відносин, предмету розмови дійсно немає, тому що очевидно, що вихідні позиції не змінилися – вони діаметрально протилежні. І, відповідно, тут якогось поля для домовленості мало.
Тому я припускаю, що цілком ймовірно, що зараз ця активізація відбувається якраз на тлі газової ситуації і того, що якщо станеться – щодо цього я досить скептично налаштований – «нормандська зустріч», то на її полях може повторитися та розмова про домовленості щодо газу.
Може бути, що зараз Росії було б важливо продемонструвати такий натяк на немовби добру волю у цьому питанні, щоб знизити градус тиску щодо «Північного потоку - 2». Тобто показати, що начебто з Україною почалися якісь конструктивні домовленості щодо гарантій транзиту газу через Україну і постачання газу в Україну для того, щоб трохи розв'язати собі руки на західному напрямку і знизити тиск України, і тиск Сполучених Штатів.
– Москва завжди, у всякому разі в останні роки, заявляла про те, що переговорником від Україні бачать Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна. Наскільки Кремль зараз роздратований тим, що на Медведчука в Україні заведено кілька кримінальних справ?
– Я впевнений, що роздратований, і персонально Путін роздратований. Але при цьому вони абсолютно цинічно і функціонально розуміють, що Медведчук в даному статусі Україні точно вигідніше, ніж його обмінювати, – це те, про що говорив пан Зеленський.
Я думаю, що ніяких обмінів очікувати не варто. І Росії точно Медведчук цікавіше в Україні, ніж забирати його собі.
– А навіщо взагалі тоді робити такі заяви про обмін? Тим більше що російського паспорта у Медведчука ймовірно немає.
– Щодо паспорта я не був би таким упевненим. Мені невідомо, чи він існує.
Щодо заяв Зеленського – то він досить часто говорить те, що думає. Прямолінійно.
З одного боку, це періодично створює якісь проблеми на майбутнє, які потім усією командою його офісу необхідно, що називається, «розсьорбувати». А з іншого боку, це одна з тих речей, за які його любить виборець, що він досить прямолінійний, простий і часом не підбирає якихось завуальованих фраз, а говорить те, що думає.
