Білорусь на коронавірусних мапах Європи та Америки позначена темно-бордовим кольором – туристам звідси заборонений в’їзд до багатьох країн світу, на тих, хто з’їздив до Білорусі, чекає карантин. Офіційній статистиці COVID-19, яка, очевидно, занижена, не вірять навіть самі білоруси. В інтернеті ширяться історії про переповнені морги, нестачу місць на цвинтарях, смерті серед молоді. Водночас у країні – трохи більше ніж 22% вакцинованих. Незважаючи на те, що щеплення від «ковіду» в Білорусі можна зробити вільно і воно безкоштовне, а на деяких підприємствах за це навіть матеріально винагороджують, люди не поспішають, а багато хто категорично відмовляється вакцинуватися. Чому – телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповіли лікар-реаніматолог, клінічна фармацевтка та мінчанка, яка перехворіла на коронавірус під час вагітності.
«Колапс настав»
«Моє відчуття – колапс настав», – каже лікар-реаніматолог Володимир Мартов, колишній завідувач відділенням анестезіології та реанімації Вітебської лікарні швидкої допомоги. Він одним із перших у Білорусі почав відкрито розповідати про реальну ситуацію з коронавірусом. Навесні цього року із Мартовим не продовжили контракт.
«Ви пам’ятаєте, для чого все було – вакцинація і все це? Для того, щоб не забити медичні заклади великою кількістю хворих, яким потім ніде надаватиме допомогу. Так ось це вже сталося, це вже відбувається протягом, напевне, двох чи трьох тижнів. Все давно забито, люди стоять у черзі на шпиталізацію. Колапс уже стався».
«Якщо ми очікували – а ми все-таки про це говорили і очікували, що буде четверта хвиля, то все, що потрібно було робити, – потрібно було робити влітку. Але цієї теми влітку просто не було», – зазначає лікар. Як не було необхідних протиепідемічних заходів, а діти пішли до школи та почали хворіти. «І ніяких осмислених дій, роздумів, міркувань, що робити з дітьми, які прийдуть і стануть осередками у школах, у педагогічних колективах взагалі не було».
І якби білоруси почали активно вакцинуватися влітку, то ситуації, що склалася, можна було уникнути, а зараз уже пізно, вважає Володимир Мартов: «Медустанови забиті людьми, що звертаються. Серед них – високий відсоток інфікованих. А туди треба прийти і щепитися».
«Навіть у черзі до лікаря кажуть, що не вакцинуватимуться»
«Мене вразило, що в черзі в поліклініці навіть ті, хто вже хворіє, або ті, хто сидить і чекає на тест, обговорюють, що у них хтось із знайомих зробив щеплення – і потрапив до лікарні, страшно захворів, «і ось тому я не буду вакцинуватися», – розповідає мінчанка Дарина. Кілька тижнів тому вона відчула себе недобре і на другий день нездужання сама пішла до поліклініки. Вона на сьомому місяці вагітності, але відстояла кілька годин у черзі до лікарів – і для того, щоб відкрити лікарняний, і вже після того, щоб його закрити.
«Я прийшла в інфекційний кабінет о 8-й ранку – в черзі було осіб 30, стояли на вулиці, на холоді», – розповідає дівчина. У неї взяли мазок, дали лікарняний на три дні, а наступного ранку повідомили, що аналіз позитивний.
«І почалося. Десять днів була температура 38,5, яка майже не збивалася. А я вагітна, мені не можна майже жодних ліків, крім парацетамолу, і то в крайніх випадках, – згадує вона. – Але найважче – слабкість, ти навіть не можеш підвестися з ліжка. У нас є собака, ми з нею виходили на 20 хвилин і втомлювалися так, ніби пробігли марафон. Я не могла готувати їжу просто фізично, ми дуже мало їли, схудли кілограмів на три, постійно вимірювали сатурацію».
Разом із Дариною захворів її чоловік. Вона зазначає, що у чоловіка були ті ж симптоми, що й у неї, і він так само довго пролежав із високою температурою, але мазок у нього так і не взяли. «Коли за весь час хвороби один раз до нас прийшла лікарка, вона сказала, що якщо він хоче здати тест, то може піти до поліклініки, до інфекційного кабінету, відстояти в черзі. Але він не пішов, бо працює віддалено, і у них компанія, що розуміє, лікарняний не вимагають».
«Тож до жодної статистики він не потрапив. І я думаю, таких людей багато», – розповідає дівчина.
Дарина за вакцинацію, але сама не щеплювалася, бо на початку її вагітності ще не було жодної інформації про це. Чоловік її також нещеплений – не хотів вакцинуватися «Спутніком». «Ми сподівалися, що зможемо з’їздити кудись і зробити якимось чином іншу. Тим більше він працює віддалено, ми нікуди не виходимо – ходимо гуляти лише з собакою. Але всі родичі щеплені «Спутніком».
Дарина припускає, що могла заразитися у громадському транспорті, на роботі це неможливо, вважає вона. «Компанія, в якій я працюю, дуже відповідальна: як тільки почався коронавірус, у нас запровадили масковий режим, а на вході у всіх вимірюють температуру. В офісі у нас працює людей 30 – і людей 20 з них щеплені. Хто нещеплений, той нещодавно перехворів, і поки що не час. А на виробництві у нас близько 400 осіб – і всього 13 осіб щепилися. Інші не хочуть щеплюватись взагалі, хоча компанія намагається стимулювати це матеріально».
За словами Дарини, за щеплення компанія доплачує співробітникам 50 рублів ($20,5), і це не поодинокий випадок у країні. Білоруські ЗМІ повідомляли, що на деяких державних підприємствах за щеплення від коронавірусу співробітникам пропонують від 58 ($24) до 250 ($103) рублів. «У подруги чоловік працює на Брестському м’ясокомбінаті, там співробітникам пропонують по 250 рублів за вакцинацію. З огляду на зарплати, це нормальна сума», – розповідає дівчина. Але робітники все одно не хочуть щеплюватися, і, можливо, скоро, принаймні в їхній компанії, щеплення від «ковіду» стане обов’язковою умовою роботи, припускає вона.
Причини такого ставлення людей до вакцинації Дарина бачить у недовірі до влади: «Це смішно, коли люди на цих зборах кажуть, що треба щеплюватися, а самі сидять без масок». Впливає, можливо, і рівень освіти, вважає дівчина. «У нашій компанії люди з офісу щеплені майже всі, а робітники на виробництві, багато з яких приїжджає із маленьких міст, категорично проти. Вони кажуть: «Ми нічого про це не знаємо». Плюс поширюються дивні чутки про те, що хтось «щепився і помер» або хтось «щепився і потрапив до лікарні».
У всіх сусідніх з Білоруссю країнах впродовж останнього місяця зростає захворюваність на коронавірус. І лише в Білорусі, судячи з офіційних даних, вона залишається на тому ж рівні:
«Недовіра до білоруських ліків, на жаль, обґрунтована»
«Після всіх подій минулого року рівень недовіри до держави знизився до дуже низьких цифр», – каже Ольга Садовська, лікарка, колишня клінічна фармацевтка міської клінічної лікарні №6 у Мінську. Торік у серпні вона виходила на акції солідарності медиків, була затримана, восени цього року переїхала до Варшави.
«Ми бачили, як упродовж цих півтора року, скільки ми вже боремося з «ковідом», постійно змінювалася риторика влади щодо цього захворювання. Спочатку говорили, що це не небезпечно і вірусу немає, ми переможемо. Через пару місяців уже якось усвідомили, що це важка хвороба. Зараз знову кажуть, що нічого страшного в цьому немає. Така ж політика щодо носіння масок. Звісно, коли інформація змінюється щодня, то в принципі перестаєш довіряти навіть адекватній та правдивій інформації».
Відсутність інформації – доступної для звичайної людини, нефахівця – ще одна причина небажання вакцинуватися, додає вона.
«Ніхто не розповідав, що важливо не так запобігти хворобі, як запобігти смерті від «ковіду» та його важкі ускладнені форми. Ніхто не пояснював, які можуть бути побічні реакції та небажані явища. Ми знаємо, що вони можуть бути, але людям треба було пояснити, що це не страшно – не страшно кілька днів відчути себе з легким грипоподібним синдромом, що болить спина чи м’язи. Це не так страшно, як якщо ви захворієте, станете інвалідом і, не дай Боже, помрете», – каже Ольга Садовська.
При цьому переконаних антивакцинаторів, таких, як у Росії, в Білорусі, на думку Ольги, немає. Вона звертає увагу на те, що загалом у Білорусі вакцинація завжди була досить успішною, якщо говорити про щеплення проти грипу в сезон чи загалом про планову вакцинацію. І якщо в країні були західні вакцини – ті ж Pfizer та Moderna, – і навіть російський «Спутнік», ними щеплювалися б, навіть на платній основі, впевнена Садовська.
Зараз у Білорусі доступні дві вакцини від коронавірусу – «Спутнік», який фінально виробляється на місці, і китайський «Сінофарм» – нещодавно завезли велику партію його версії Vero Cell. «Спутніком» не хочуть щеплюватися саме тому, що компоненти вакцини привозять із Росії, а «розливають» її в Білорусі.
«Зі «Спутніком» було видно, що його нав’язують адміністративно, – каже Володимир Мартов. – І це відразу не подобається. Відразу видно, що щось нечисто. Китайська вакцина третього класу з’явилася, і нею щеплювалися. І я щепився китайською вакциною. А «Спутнік» мені не сподобався тим, як його просували. Крім того, багато хто визнає технічні проблеми, коли різні заводи дають різну якість. Одна справа – створити вакцину, інша – налагодити її виробництво. І коли «Спутнік» почали розливати в Білорусі, то ніякої довіри, звичайно, немає – що вони там експортують, що з цього виходить...»
Ольга Садовська зазначає, що загалом у країні є недовіра до білоруських ліків, і вона, на жаль, обґрунтована, але щодо вакцини – технологічні процеси проходять так, як і мають проходити.
«Питання в якості субстанції, яка закуповується. Субстанція – це діюча речовина, до якої додають допоміжні – і виходить препарат. Субстанцій виробляється багато у всьому світі, переважно в Індії, Китаї, відповідно, вони бувають різної якості. Фармвиробники західні купують субстанції більш високої якості, дорожчі. Наші економлять і купують щось простіше. Субстанція може бути гірше очищена, отже, концентрація діючої речовини буде меншою», – пояснює Ольга Садовська та додає, що у Білорусі справді є проблеми з контролем якості.
На кожному етапі має здійснюватись контроль якості вибіркової партії. Як правило, перші партії, які йдуть на контроль до Центру експертиз та випробувань до лабораторії, хороші: там дотримані всі необхідні концентрації речовин, усі вимоги. Це потрібно для того, щоб препарат зареєстрували та пустили у продаж. Але потім фармвиробники дозволяють собі погіршити ці показники: можуть гірше використовувати субстанцію, допоміжні речовини не дуже якісні. Звичайно, якість препарату страждає, розповідає Садовська.
«На жаль, ми не можемо визначити, наскільки гіршим він став. Ми купуємо таблетку борисівського виробництва або «Белмедпрепаратів» – і немає жодної можливості зрозуміти, чи справді там 20 мг омепразолу, наприклад. Ми розуміємо, що воно буде нижчим. Але якби ми чітко знали, що не 20, а 5, то випили б 4 таблетки замість однієї. Але немає цієї стабільності».
До того ж, зазначає вона, у Білорусі дуже погано розвинена система фармаконагляду – відстеження небажаних реакцій на ліки. Ні лікарі, ні самі пацієнти не повідомляють про якісь небажані явища або відсутність ефекту препарату.
«Купа цих чинників породжує величезну недовіру. Так, є якісь виробництва в Білорусі, які випускають більш-менш непогану продукцію. Але це одиниці, і ми все одно не до кінця довіряємо їм, і в цілому враження про білоруське фармвиробництво таке, що це неякісний, не дуже добрий препарат», – констатує фахівець. І хоча Ольга впевнена, що з «білоруським» «Спутніком» все має бути «більш-менш у порядку», доказів цьому, на жаль, немає жодних.
Що далі
На запитання про те, чи можна спрогнозувати ситуацію в Білорусі з урахуванням усього того, що зараз відбувається, Садовська каже, що сподівається, що люди сприймуть заклик влади не носити маски навпаки: «Як це часто буває: що почув від держави, зроби навпаки».
«Але я не думаю, що ця хвиля різко піде на спад: циркуляція вірусу в популяції вже йде повним ходом, діти, як і раніше, ходять до шкіл – а діти є найпотужнішим рознощиком вірусу зараз, тому що вони хворіють практично безсимптомно і контактують з багатьма дорослими. Я думаю, що помре ще, на жаль, багато людей – ті, хто у лікарнях зараз перебуває у тяжкому стані. Відсоток виживання зараз нижчий, ніж був, наприклад, навесні або влітку, або минулого року. Коли ти маєш вільну клініку, коли немає черги до реанімації, то ти можеш краще людям допомогти, ніж коли не вистачає кисню, ліків. Додаткова смертність буде зараз ще й через перевантаженість системи охорони здоров'я, яка, на жаль, виявилася не готовою, хоча для цього ми мали можливості».
Реаніматолог Володимир Мартов у відповідь на запитання, чи можна якось врятувати ситуацію в Білорусі, наводить таке порівняння: «Уявіть, що є лінія оборони, противник її прорвав, противник вийшов на оперативний простір, громить усі наші війська. І ви у своєму окопчику збиваєтеся групками у бліндажі, збираєте зброю та відстрілюєтеся в індивідуальному порядку. Ніякої організованої допомоги вже не чекайте. Ніхто нічого за вас робити не буде, це ваші особисті проблеми, це взагалі нікого не хвилює».
