На початку квітня американський Інститут вивчення війни (ISW) звернув увагу на те, що темпи просування армії Росії на фронті падають чотири місяці поспіль – на тлі піку російських успіхів у листопаді 2024 року. Аналітики навели підрахунки Міноборони Великої Британії, за якими площа захопленої РФ української території зменшилася із близько 730 квадратних кілометрів у листопаді минулого року до 195 у лютому цьогоріч. За даними самого ISW, армія РФ захопила близько 627 квадратних кілометрів у листопаді 2024-го, порівняно із 203 у березні 2025-го – тобто дані британських та американських фахівців майже збігаються.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) запитали у військових аналітиків – чи означає це, що армія РФ «видихнулася», та чого чекати від РФ навесні-влітку?
Цей текст – стислий переказ частини великого матеріалу про те, як Силам оборони зупинити Росію на фронті у 2025 році. Повністю його можна прочитати тут.
Що відбувається на фронті зараз?
Із жовтня 2023 року – коли російська армія почала штурм Авдіївки – на захід від міста утворилася велика «пляма» окупованої території. Були періоди, коли агресор брав десятки кілометрів української території щодоби, а також цілі селища і міста, серед яких Очеретине, Гродівка, Новогродівка, Гірник, Українськ, Селидове. Наприкінці минулого року Росія дійшла до околиць Покровська і адміністративного кордону із Дніпропетровською областю – і була зупинена.
Понад те, за даними аналітичного проєкту DeepState, Сили оборони провели низку успішних контратак на цій ділянці фронту: про крайню за часом аналітики повідомили 8 квітня в районі Котлиного на південний захід від Покровська. ЗСУ звільнили майже все село, відкинувши агресора від адмінкордону з Дніпропетровщиною. Для порівняння, 2024-го українські військові провели лише один вдалий штурм – в районі Великої Новосілки.
Південніше від Покровська ЗСУ довше, ніж можна було очікувати, тримали Курахове: битва за нього тривала 2,5 місяці – попри те, що агресор узяв під вогневий контроль єдину трасу, що вела в місто з заходу.
Далі, після окупації Курахового та Великої Новосілки, фронт не «посипався» – Росія хоч і просувається тут, але дуже повільно і, за словами бійців з місць, із великими втратами.
Із травня 2024 року триває битва за Часів Яр, а з серпня 2024-го – за Торецьк. Тут агресор, за словами бійців ЗСУ з місця та спікерів оперативних угруповань, загруз у виснажливих міських боях.
Застопорилася армія РФ і навколо Куп’янська: створивши плацдарм на правому березі річки Оскіл північніше міста у районі Дворічної, агресор не зміг розвинути успіх.
Південніше Куп’янська Росія, попри всі старання, також не змогла захопити Сенькове, щоби і тут вийти на правий берег Осколу і спробувати оточити Куп’янськ.
В середині березня почалась криза на досі стабільній ділянці фронту – Лиманській. Агресор прорвався до Катеринівки – села, що розташоване на приблизно однаковій відстані до Лимана та Борової.
Плацдарм поволі розширюється, але про стрімкий прорив углиб оборони ЗСУ та загрозу для цих міст поки говорити зарано.
Чому РФ «гальмує» на фронті?
Позитивна для Сил оборони динаміка на фронті збіглася із призначенням на посаду командувача ОСУВ «Хортиця» бойового генерал-майора Михайла Драпатого. «Хортиця» тримає увесь східний фронт, а Драпатий водночас очолює Командування Сухопутних військ, що дає йому більше важелів для того, аби змінити процес планування та проведення бойових операцій – зокрема, для проведення успішних контратак. На думку аналітиків Інституту вивчення війни, саме українські контрудари по позиціях агресора сповільнили його просування.
«Останніми тижнями українські сили здійснили локалізовані контратаки в Покровському та Торецькому напрямках, відновлюючи втрачені позиції в цих районах і сприяючи уповільненню просування Росії в Україні», – йдеться у їхньому звіті від 6 квітня.
Однак, на думку опитаних нами військових аналітиків, російська армія значно зменшила темпи своїх просувань також і з інших причин.
- По-перше, армія РФ дійсно «видихнулася». Її наступ тільки на Покровському напрямку триває аж із жовтня 2023 року і коштував агресору десятків тисяч солдатів і сотень одиниць військової техніки.
«На шляху від Авдіївки до Покровська вороже угруповання, яке мало в своєму складі близько 110-115 тисяч під Авдіївкою, зараз під Покровськом має десь близько 70. Тобто розвивати наступ фактично не лишилося кому», – каже експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
- По-друге, у Росії майже не лишилося стратегічних резервів для того, аби підсилити своє угруповання навколо тих же Покровська, Часового Яру та Торецька.
Ними могли би стати десятки тисяч російських солдатів, які «вивільнилися» після окупації Курахового, але, за словами експертів, для їхнього перекидання на нові ділянки фронту агресору потрібен час.
- По-третє, опитані нами аналітики дійсно зауважують внесок самих Сил оборони до зупинки російського угруповання навколо Покровська.
Йдеться про насичення українських підрозділів великою кількістю ударних та розвідувальних БПЛА, поліпшення координації між піхотою та розрахунками FPV-дронів та артилерією, а також про ретельне планування операцій.
Завдяки цьому ЗСУ завдали таких великих втрат російській армії у техніці, що її бійці змушені долати по 15-20 км до лінії фронту пішки, на легковому чи навіть гужовому транспорті.
Чого чекати від Росії навесні-влітку?
Утім, за словами опитаних нами експертів, стагнація на фронті не буде тривати довго. Росія вже перекинула «звільнені» після окупації Курахового частини 51-ї та 8-ї армій на Торецький напрямок, щоби почати наступ на Костянтинівку, каже Віктор Кевлюк.
Саме це місто, вважає він, стане наступною ціллю агресора на весну-літо. Місто є важливим для Росії як великий логістичний вузол Сил оборони на Донбасі, а також як південна брама до останнього «ланцюга фортець» ЗСУ в регіоні – міст Дружківка, Слов’янськ та Краматорськ.
За словами Кевлюка, агресор робить ставку саме на захоплення Торецька та просування до Костянтинівки з південного сходу – адже не «потягне» одночасно дві чи три великі наступальні операції. Решта напрямків – Покровський, Лиманський чи Куп’янський – на думку аналітика, будуть другорядними для агресора, а штурми на них матимуть на меті скувати Сили оборони.
І дійсно, у зведеннях Генштабу цьогоріч Торецький напрямок є стабільно «гарячим» – там відбувається близько 20 штурмів на добу. Пробивається Росія на Костянтинівку і з інших боків: зокрема, з півдня – з району Воздвиженки на Покровському виступі, а також зі сходу – з району Часового Яру, звідки до міста агресору лишилося близько 7 кілометрів.
«Динаміка зростає, скоріш за все, вони більш-менш налагодили своє постачання, підтягнули резерви, плюс мобілізаційні резерви на підході», – прогнозує співзасновник DeepState Роман Погорілий.
Читайте також: Битва за Костянтинівку вже влітку? Чому заговорили про новий напрямок фронту
Надії на те, що мирні переговори між Києвом та Москвою за посередництва США зупинять чи сповільнять російський наступ, швидше за все, виявляться марними, каже аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» Гліб Волоський.
На його думку, Кремль місяцями висуватиме заздалегідь неприйнятні для України вимоги, намагаючись виторгувати для себе більш сприятливі умови припинення вогню. У Росії, резюмує він, завжди є «запасна опція» просто припинити війну, але поки стан Сил оборони та прагнення Вашингтону якомога швидше завершити конфлікт дозволяють їй цього не робити.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум