Вікторія Івлєва – перша журналістка, яка сфотографувала зсередини четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. За цю роботу вона отримала найпрестижнішу для фотожурналіста нагороду – World Press Photo Golden Eye. В інтерв'ю Білоруській службі Радіо Свобода Івлєва згадує, як їй вдалося проникнути в зруйнований реактор за допомогою деяких вчених у 1990 році і говорить, про моторошну атмосферу, яка була там
Фотожурналістка про ЧАЕС та СРСР: «Найстрашніше – не аварія, а те, що було після»
1
Івлєва каже, що вона змогла увійти в четвертий реактор завдяки фізикам, з якими вона подружилася. «Це було не по блату»,– зазначає вона. «Блат і дружба – це різні речі. Дружба – це якраз те, що існує всупереч блату»
2
Зруйнований машинний зал свідчить про ядерну аварію чотири роки тому. «Я думаю, що Чорнобиль зіграв дуже важливу роль в майбутньому Радянського Союзу»,– говорить Івлєва. «Ця трагедія сильно вплинула на тодішнього радянського лідера Михайла Горбачова і його ставлення до Союзу»
3
«Це був остаточний доказ того, що природа живе за своїми власними законами і що хмара не зупиняється на кордоні», – говорить Івлєва
4
Зруйнований машинний зал. Івлєва каже, що вона не відчула ніякого страху під час зйомки всередині реактора: «Я не відчувала нічого, крім зацікавленості»
5
Івлєва каже, однак, що їй було відомо про ризики. «Я знала, що я робила не дуже безпечну справу, де все навколо говорить про небезпеку. Я зрозуміла, що це не найкрасивіше місце на Землі»
6
Вчені у спеціальному захисному одязі (зліва) і сосна-мутант на тлі атомної електростанції. «Я була з людьми, які знали дуже добре, як і куди йти, щоб звести до мінімуму небезпеку, – говорить Івлєва. – Це було нескінченно цікаво, тому що жодні журналісти не мали сюди доступу раніше»
7
Зруйнований машинний зал. «Я була одягнена в спеціальний одяг, в якому було дуже важко рухатися. Гумові чоботи, спеціальні рукавички, пластиковий костюм. Це не була прогулянка»
8
Даючи інтерв’ю для The New York Times у 1991 році, через п'ять років після аварії, Івлєва сказала про чоловіків, які працювали всередині реактора, коли вона робила цю світлину: «Ці хлопці – мої друзі. І я дивлюся на них і думаю: «О, Боже! Я скоро побачу їх в труні!»
9
Жінки, які ще працюють на функціонуючих блоках електростанції, вимірюються на радіоактивні випромінювання. Робота Івлєвої всередині четвертого реактора на Чорнобильській АЕС принесла їй премію World Press Photo award у 1992 році в категорії «Наука і техніка»
10
В есе, яке було опубліковано минулого року до 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи, Івлєва згадала, як сонячні промені пропливали крізь отвір у саркофазі, який герметизує четвертий реактор. «Крихітні частинки пилу, які танцюють в цих променях, перетворили цей апокаліпсис у вид дивної театральної краси. – говорить вона. – Я більше ніколи не бачила такого смертельного видовища»
11
«Тому що охоронці знали хлопців в обличчя, вони дозволили всім нам увійти, не звертаючи на це уваги», – написала Івлєва в своєму есе минулого року
12
У своєму есе Івлєва зазначила, що, хоча її фотографії з реактора були опубліковані в усьому світі, в Радянському Союзі опублікували лише деякі – у фотогалереї і деякілька чорно-білих світлин в газеті «Новая газета». «Я щаслива, що настав час опублікувати їх повністю», – писала вона.
