Влада Чернігова звітує, що опалювальний сезон в місті розпочнеться. Проте комфортної температури в будинках не обіцяють. Мешканці про всяк випадок готують запасні варіанти – де житимуть, якщо в квартирах не буде тепла, чим і як зігріватимуться. Власники приватних будинків за можливості заготовляють дрова. Частину купують, решту збирають у лісосмугах. Мешканці квартир в багатоповерхівках міста скуповують різноманітні обігрівачі та діляться власними «лайфхаками» – як зігрітися, коли на вулиці мінусова температура. Про це вони розповіли Радіо Свобода.
Ірина – власниця приватного будинку на сто квадратних метрів в приміському селі Жавинка. І хоча комунікації великого міста зовсім поруч, в селі немає централізованого опалення. У кожній хаті воно індивідуальне – в залежності від фінансових можливостей господарів. У когось стоїть кілька різних котлів для опалення, а хтось ще й досі користується старенькими грубками. Останні сьогодні – у виграші.
Ірина працює на одному з теплогенеруючих підприємств міста. В якому стані обладнання після обстрілів, бачила на власні очі. Сподівається, воно витримає холодну зиму.
Ми купили три машини обрізків різних. Вони найдешевші були на пилораміІрина
Свою ж власну оселю жінка почала готувати до зими ще влітку. І хоча її будинок можна опалювати як газом, так і дровами, Ірина вирішила зробити ставку саме на дрова.
«Ми купили три машини обрізків різних, – розповідає жінка. – Вони найдешевші були на пилорамі. Так дрова коштують мінімум 6000 гривень за машину. І це соснові, вони швидко горять і дають мало тепла. А ми купили по 4500 гривень за машину обрізків. Будемо якось грітись».
Моєму батьку порадили ще багато років тому не викидати грубу. Тепер кажемо: Слава Богу, що вона у нас є!Ірина
Ірина мешкає в будинку разом з чоловіком, сином та батьками-пенсіонерами. Жінка радіє, що багато років тому не викинули з хати стару грубу.
«Моєму батьку порадили ще багато років тому не викидати грубу, – згадує жінка, – знайомі ще тоді казали: з газом можуть бути проблеми. Батько і лишив грубу, хоча вона стара й негарна. Але тепер кажемо: Слава Богу, що вона у нас є!»
Відбудовувати груби в селі почали ще навесні цього року. В березні-квітні село Жавинка пережило найстрашніші обстріли. Буквально в перші дні противник зруйнував місцеву газо-розподільчу станцію. Люди лишились без газу. Постійно зникало світло. Щоб хоч якось готувати їжу, почали робити саморобні грубки прямо на подвір’ях. У багатьох вони стоять і досі. Інші – будують про всяк випадок восени.
Ті, хто свого часу позбувся пічного опалення в будинках, сьогодні встановлюють в кімнатах «буржуйки». Дехто навіть ставить такі обігрівальні прилади в погребах.
У нас деякі сусіди тими буржуйками грілись в погребахІрина
«А раптом доведеться знову сидіти там по кілька діб? Краще вже з теплом, – каже Ірина. – У нас деякі сусіди тими буржуйками грілись в погребах. Спускали її вниз, а трубу назовні виводили. Так і сиділи днями-ночами».
Ірина запаслась і електричними обігрівачами, але не надто на них розраховує. Електроенергію вже сьогодні, буває, вимикають на кілька годин на добу. Що буде зимою – ніхто прогнозувати не береться. Навіть співробітники енергетичної галузі.
Дрова «останньої надії»
Лікар Володимир живе у Чернігові в приватному секторі. Разом з матір’ю та тіткою готуються до зими. Вже закупили трохи дров. Ще трохи назбирали поряд в лісосмузі.
«В лісосмузі позбирали гілки на розпалення, – розповідає Володимир. – У нас – котел на дровах. Він і гріє хату, і їсти на ньому можна готувати, якщо треба. Але ми їжу варимо на газі поки що. Головне – щоб він був (посміхається – ред.). Якщо вдень не лінуватись і постійно підкидати в котел, то можна і на гілках протриматись. А на ніч вже полінця закласти, щоб довше гріли. А там – хтозна, що буде, чи можна буде топити вночі».
Коли в лютому-березні навколо Чернігова стояли російські війська, люди в місті не топили котли та груби в темний час доби. Тільки вдень.
«Вночі дим видно добре здалеку. Ми боялися. І світло вимикали все, щоб ніде жоден вогник не світився. А хату протоплювали добре вдень, щоб хоча б на половину ночі тепла вистачило», – розповідає Наталя, мати Володимира.
Будинок, де мешкає Володимир з матір’ю та тіткою, будував ще його покійний батько років 40 тому. Тоді, згідно з планом, його мали ще добудовувати. Саме для цього батько закупив старі залізничні шпали.
Те, що готували на будівництво, тепер будемо палити, щоб зігрітисяВолодимир
Але будівництво тоді відклали, шпали залишили лежати у дворі просто неба. А тепер ось стали в нагоді. Ними Володимир планує у разі потреби опалювати помешкання.
«Те, що готували на будівництво, тепер будемо палити, щоб зігрітися», – з сумом констатує чоловік.
І це ще не найгірший варіант. Якщо зима буде занадто холодною і дров не вистачатиме, чернігівці, кажуть, готуються палити в грубах старі меблі, розбирати дерев’яні сараї та спилювати дерева.
Пенсіонери гріються на кухні
Валентина мешкає в одному зі спальних районів Чернігова. У пенсіонерки – квартира на першому поверсі дев’ятиповерхівки. Жінка живе сама – чоловік помер кілька років тому, діти роз’їхались.
До зими чернігівка майже не готується. Каже, холодів не боїться.
Мене після лютого місяця вже важко налякати холодомВалентина
«Мене після лютого місяця вже важко налякати холодом, – говорить Валентина. – Коли було сім градусів у квартирі, я в одязі лягала спати. Не було ні води, ні світла, ні газу тоді. А сьогодні ось є вода. Правда, тільки холодна, але є. Добре, що газ є. Умови спартанські, але ми на все згодні, аби тільки не було війни!»
У Валентини в квартирі є електроприлади, за допомогою яких можна зігрітись. Але вмикати їх сьогодні жінка боїться.
«Уся країна економить електрику! Як я можу обігрівач вмикати, коли треба берегти електроенергію?!» – говорить пенсіонерка.
У жінки є дача поблизу Чернігова. Її збудував багато років тому чоловік. На дачі навіть є камін, яким можна обігріти кімнату. Але не більше. Він будувався скоріше для краси, ніж для постійного користування.
«Він слабо гріє, – скаржиться пенсіонерка, – там прямий димохід, тому, щоб натопити, потрібно багато дров. Де мені стільки дров узять? Тепло на дачі, поки горять дрова в каміні. Щоб жити – там не натопиш».
Дачне селище, де Валентина має у власності будиночок, сильно постраждало під час обстрілів у лютому-березні. Там і досі немає світла. Чи безпечно там взагалі залишатись на зимівлю – питання спірне. Пенсіонерка вирішила цей варіант відкинути. Каже: краще у холодній квартирі, але в місті. Так спокійніше.
Але невеликі лайфхаки - як зігрітись в холодній міській квартирі, Валентина все ж має. Пенсіонерку рятує кухня. Але за умови, що там буде газ!
«На кухні ото поки готую, так гріюсь. А ще можу дві великі каструлі води поставити нагріти. Поки з них пара йде, поки теплі – наче трохи теплішає в квартирі», – ділиться своїми методами зігрівання жінка.
Попри холод в квартирі, Валентина постійно вишиває картини. Дрібним хрестиком, ниткою та голкою буквально «малює» на тканині. До перемоги України планує вишити на полотні чернігівських Героїв.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
