Росія активно штурмує Бахмут та населені пункти на підступах до нього з липня 2022 року. У грудні наступ посилився – передусім за рахунок частин, які відступили з правобережжя Херсонської області. Крім того, місто стало головною ціллю ПВК «Вагнер» Євгенія Пригожина, відомого як «кухар Путіна». За оцінками аналітиків, з військової точки зору захоплення Бахмуту не мало сенсу, оскільки не давало тактичних переваг.
На початку 2023 року значно посилились атаки на Соледар – містечко на північному сході від Бахмуту, на відстані близько 20 км. 25 січня речник Східного угруповання військ Сергій Череватий підтвердив, що українські війська відійшли від Соледару. Після захоплення Соледару війська агресора продовжували просуватися як на флангах Бахмуту, так і в самому місті. До квітня 2023 року Бахмут, окрім декількох найбільш західних позицій, був окупований. Офіційно у ЗСУ про вихід з міста не заявляли. В середині травня українські захисники розпочали наступальні дії на північ (в районі Берхівки) і південь від Бахмуту (в районі Кліщіївки) з метою відбити стратегічні висоти та вирівняти лінію фронту – успішно. 15-17 вересня, після тривалої контрнаступальної кампанії, Сили оборони України відновили свої позиції у двох найважливіших точках на південь від Бахмуту: Кліщіївці та Андріївці.
Далі бої тривали, проте лінія фронту суттєво в жодну сторону суттєво не рухалась. Ситуація значно ускладнилась після захоплення Авдіївки в середині лютого 2024 року. Відтоді загарбники продовжили просуватися на захід від міста і водночас посилили тиск на Бахмутському напрямку, – тут епіцентром зусиль російських військ став Часів Яр. На цій ділянці фронту агресор з другої половини квітня просунувся у Богданівці і зайшов на східну околицю Часового Яру. Аналітики припускають, що агресор може зосередити свої зусилля саме на ньому, або ж на Торецьку, що лежить на південь – і таким чином обійти Часів Яр та посунути на Краматорсько-Слов'янську агломерацію.
Донбас Реалії веде живий блог про битву за Бахмут.
