Зачіска не має значення. Важливіші розмір та єдність
Даруйте за довгий заголовок. У ньому увесь зміст. Уже від 1 січня Європейський союз «схуд» на 66,3 мільйона громадян. Після 12 місяців суперечок напередодні Різдва 2020 року (за григоріанським календарем) Євросоюз врешті домовився з Великою (але значно меншою від нього) Британією про умови її виходу з ЄС.
Дива з нетерпінням чекали і у Брюсселі, і в Лондоні, і в усіх великих світових столицях
Лондон висував власні, часом неадекватні вимоги, від яких твердо оголошував не відступати ні на крок. Брюссель вичікував і дивився на календар, адже, не підписавши угоду, Британія втрачала мільярди.
Дива з нетерпінням чекали і у Брюсселі, і в Лондоні, і в усіх великих світових столицях. Йшлося про перший випадок виходу держави з ЄС. Йшлося про виокремлення потужного економічного гравця із розміром ВВП у три трильйони доларів. Йшлося про те, чи врешті Європейський союз склався не лише як інституція з бюджетом і бюрократами, а й як спільна цінність, як спільний ринок, який переріс у спільну ідею.
Джонсону не вдалося підірвати єдність ЄС
Напередодні Різдва, беручи інтерв’ю у прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона, місцевий журналіст зауважив, що «його, кореспондента, мама дивується», чому це перукар не допоможе прем’єрові приборкати зачіску. Після інтерв’ю зачіска не змінилася, але так само не змінилася і позиція Європейського союзу. Це дало підстави британській пресі сумно констатувати, що Джонсону не вдалося відволікти увагу Брюсселя від змісту переговорів.
24 грудня, на Різдво, сталося Диво.
Дехто запитає: а чи були підстави сподіватися, що рано чи пізно Велика Британія відмовиться від надмірних претензій, порозуміється з Великою Європою?
Зараз можна говорити відверто, що підстави були.
Усі головні вимоги ЄС досягнуті
Рік, який минув від початку перемов до їхнього завершення, Лондон витратив не на узгодження деталей поступок і виграшів, а на пошук прихильників у самому ЄС. Адже досить було одній із 27 держав-членів заперечити щодо найменшої деталі в узгодженій переговорній позиції, і вся європейська інтеграція оберталася на гасло. Лондон на це розраховував.
Цього не сталося. Залізна німецька блондинка, президент Європейської комісії фон дер Ляєн та незмінно привітний француз-перемовник Барн’є провели зразковий переговорний майстер-клас довжиною у 12 місяців. А європейські столиці не сприйняли умовлянь британських послів. В результаті усі головні вимоги ЄС досягнуті, Лондон справедливо отримав ті права і умови торгівлі, на які заслуговував, у діловому світі зафіксовано нове співвідношення сил і правових рамок.
Київ зробив усе вірно і вчасно
Україна вчасно (а це не завжди трапляється!) передбачила результат змагання з наперед визначеним переможцем. І тому завбачливо уклала зручну для себе Угоду про вільну торгівлю з Великою Британією на умовах чинної Угоди про асоціацію. І цим посилила свій імідж по обидва боки Ла-Маншу.
Найближчим часом дезертирів з ЄС не передбачається
Звідси два наступні висновки. Найближчим часом дезертирів з ЄС не передбачається. Суворі умови, за якими вийшов з ЄС Лондон, не надихають.
Ну і про головне, про єдність. Жодна зачіска не врятує, коли на протилежному боці не просто розмір, а й єдність. І коли Києву вдасться приєднатися до цієї єдності, хай навіть у статусі кандидата, то жодна зачіска, чи її відсутність, не загрожуватиме.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
