У середу український уряд зобов’язав українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» протидіяти дезінформаційним кампаніям і деструктивній пропаганді, що розповсюджується передусім Російською Федерацією. Згідно з постановою уряду, «Укрінформ» отримає додаткові кошти, щоб він міг виявляти, реагувати та протидіяти дезінформації, маніпулятивній інформації та деструктивній пропаганді. Як мовиться у повідомленні, агентство взаємодіятиме з утвореним при Раді національної безпеки і оборони України Центром протидії дезінформації.
Очікується, що «Укрінформ» буде оперативно доносити суспільству офіційну позицію державних органів та спростовувати повідомлення, що містять дезінформацію та маніпулятивну інформацію. Також українське новинне агентство буде співпрацювати з іноземними та міжнародними організаціями, установами, інститутами, об’єднаннями з питань, що пов’язані з виявленням, реагуванням та протидією дезінформації та маніпулятивній інформації, брати участь у формуванні критичного мислення та підвищення рівня медіаграмотності суспільства.
Те, як ефективно боротися з дезінформацію, напередодні у Києві обговорювали українські та європейські експерти під час конференції «Демократія в дії», але жоден з них не згадав про те, що справу боротьби з дезінформацію варто було б покласти на національне новинне агентство.
Участь в антизахідній риториці беруть і представники влади – Лигачова
Деякі з каналів, які поширюють антизахідну риторику, це – представники партії владиНаталія Лигачова
Як зауважили учасники дискусії, цього року різко зросла кількість антизахідної пропаганди на українському телебаченні. Керівниця українського інтернет-видання «Детектор медіа» Наталія Лигачова, спираючись на своє дворічне дослідження, проведене спільно з Інститутом масової інформації, говорить, що Росія останнім часом нарощує антизахідну пропаганду, і особливо це помітно у випадку з заарештованим білоруським блогером Романом Протасевичем. Його російські пропагандисти намагаються представити як «бійця Азову» та «агента Заходу» одночасно. На території України ці ж наративи поширюють номінально українські ЗМІ, з них, згідно з дослідженням, 39% становить проросійська та 61% – антизахідна риторика.
За словами Лигачової, більше антизахідної риторики поширюють анонімні телеграм-канали, але емоційний градус є вищий у тих, які мають прізвище чи назву.
«Дуже дивно, але деякі з каналів, які поширюють антизахідну риторику, це – представники партії влади «Слуга народу», – зауважила Лигачова.
У березні, виступаючи на відкритті всеукраїнського форуму «Україна 30. Культура, медіа, туризм», ще перед початком роботи Центру протидії дезінформації, президент України Володимир Зеленський, зокрема, заявив: «Щоразу, коли ми беремо телефон, вмикаємо комп’ютер, планшет або телевізор, ми маємо вмикати критичне мислення. Відрізняти правду від брехні. Обходити стороною інформаційні звалища. Читати далі, ніж заголовок. Сумніватися. Це дуже важливо. Перевіряти будь-яку інформацію в декількох джерелах. Шукати першоджерело. Зберігати холодну голову».
«А тих, хто давно закінчив школу – це наші батьки, дідусі та бабусі, – ми маємо навчити, що таке інформаційна гігієна, фейки і пропаганда», – додав Зеленський.
Із закриттям так званих «каналів Медведчука» кількість дезінформації зменшилася в ефірі, але вона пересунулася в онлайн-режим, зокрема, цим займається телеканал «Наш», говорить Лигачова. «Тому сказати, що пропаганди стало менше, ми не можемо, бо багато з неї переходить в онлайн», – сказала Лигачова.
Збільшуються зусилля, щоб показати, що Захід для України є ворогом, а не партнеромНаталія Лигачова
За її словами, багато проукраїнських політиків беруть участь у програмах цього та інших «олігархічних каналів», а головним об’єктом їхньої критики є американські політики – президент США Джо Байден, державний секретар Ентоні Блінкен, інші представники нової адміністрації, МВФ, НАТО. «Збільшуються зусилля, щоб показати, що Захід для України є ворогом, а не партнером», – каже Лигачова.
На її думку, українська держава, попри те, що багато вже зроблено для закриття дезінформаційних майданчиків, ще не довела цей процес до логічного завершення, багато таких майданчиків ще «продовжують отруювати» український медійний простір.
«Влада мала б звернути увагу на їхні непрозорі джерела фінансування. Також вона має підтримати якісні ЗМІ, замість того, щоб заводити телеграм-канали не для поширення якісного контенту, а для боротьби з політичними опонентами», – вважає Лигачова.
Люди вірять у те, у що вони хочуть вірити – Померанцев
Пітер Померанцев, старший науковий співробітник університету Джонса Гопкінса, директор Arena Initiative, говорить, що боротися з пропагандою так важко, бо люди вірять у те, у що вони хочуть вірити, в те, що відповідає їхнім життєвим установкам. Тож, згідно з британським дослідженням української аудиторії ЗМІ, близько 40% українців вірять у те, що «Україною керують західні держави», що в цьому «бере участь Джордж Сорос, Міжнародний валютний фонд», що «США використовує мережу таємних лабораторій в Україні» і подібні теорії змов.
Людям потрібна впевненість у завтрашньому дні, і для того, щоб ця впевненість та довіра вибудовувалася, їх потрібно залучати до дискусій і до ухвалення рішеньПітер Померанцев
Як з’ясували дослідники, які проводили розмови у малих фокус-групах, потенційні виборці «Опозиційного блоку» чи глядачі «каналів Медведчука» вдвічі більше схильні вірити в антизахідні теорії змов. Але більше дослідників здивувало, що в теорії про Сороса вірять і люди, які не є прихильниками Росії, сільське населення на заході України також виявилося вразливим для наративів про «злочинний МВФ», бо в них був певний досвід – у 1990-х у них в банках пропали заощадження. Тобто творці пропаганди добре знають слабкі місця різних соціальних груп і базують на них свою стратегію.
«Людям потрібна впевненість у завтрашньому дні, і для того, щоб ця впевненість та довіра вибудовувалася, їх потрібно залучати до дискусій і до ухвалення рішень», – говорить Померанцев. Він вважає, що з цією проблемою стикається не лише Україна, але і решта країн на Заході. Тому, на його думку, виграє не просто журналістика, а та журналістика, яка залучає людей. Тому треба добре вивчати власне суспільство, його травми, його слабкості і намагатися вилікувати ці рани, каже він.
Також він вважає, що протидіяти дезінформації можна завдяки тим самим технологіям, які вона використовує на свою користь. Наприклад, додає, коли Facebook протидіє не самій дезінформації, а «координованим неавтентичним діям», тобто кампаніям, для яких створюються мільйони фейкових акаунтів, і це має бути незаконно.
Країна, яка приймає інвестиції Китаю, потрапляє під його впливДевід Шуллман
Девід Шуллман, старший радник Міжнародного республіканського інституту (IRI) з питань Китаю та його впливу на демократію та прозорість, зауважив, що раніше Китай ідеологічно обробляв переважно власний інформаційний простір. Але з початком коронавірусної пандемії Китай зазнав сильного репутаційного удару, йому згадали не лише про те, як він поводився на початку кризи, але і його ставлення до прав людини, його політику щодо уйгурів і багато інших проблем, які світ раніше волів не помічати. Тож, зазначає, зусилля Пекіну зараз дедалі більше спрямовані на інформаційний вплив на Заході.
«Китай намагається зіпсувати репутацію Заходу, говорить про проблеми расизму в Америці, щоб відвернути увагу від питання походження та поширення коронавірусу», – говорить американський дослідник. Також, додає, Китай впливає через торговельну політику, через експорт технологій, через великі інвестиційні проєкти, такі, як «Один шлях».
«Країна, яка приймає інвестиції Китаю, потрапляє під його вплив», – попереджає Девід Шуллман. Та, на його думку, вже з’являються експерти і цілі країни, де краще розуміють дії та плани Китаю, наприклад, Австралія чи Чехія.
Технологічним компаніям, таким, як Facebook, також довелося змінити свої підходи – більше контролювати повідомлення, які можуть завдати шкоди, зокрема шкоди здоров’ю, і координувати цю роботу зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Як розповіла Катерина Крук, менеджер з питань публічної політики Facebook в Україні, також Facebook бореться з різними фейковими акаунтами – було закрито понад мільйон таких акаунтів. Також соціальна мережа почала співпрацювати з фактчекерами, які перевіряють достосвірність повідомлення, і якщо воно є маніпулятивним, то система «ховає» таке повідомлення так, що його важко знайти у стрічці.
Говорячи про Україну, вона наголосила, що нещодавнє дослідження компанії показало, що Україна – не лише об’єкт, на який спрямована дезінформацією ззовні, але і українські актори, переважно політичні партії, також використовують інструменти соцмереж для просування своїх меседжів.
Чеський експерт Давід Стулік вважає, що насправді російська пропаганда не є такою ефективною, бо їй так і не вдалося переконати Захід, що «українці воюють між собою» на Донбасі, хоч на початку цієї війни багато людей не хотіли вірити у роль Росії у цьому конфлікті.
На його думку, українцям час вийти з режиму «постійного самобичування», усвідомити свої здобутки та побачити слабкі сторони противника.
«Російська пропаганда не працює на довгу перспективу, бо з’являються спростування, люди отримують можливість дізнатися факти, перевірити інформацію та зробити висновки. Російських наративів не так багато, вони відомі, до них уже можна готуватися, і ми це робимо», – пояснив Давід Стулік, старший аналітик дослідницького центру «Європейські цінності» у Празі.
Проте модераторка панелі Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, звернула увагу на те, що не завжди цей час є у ситуації війни, а війна Росії проти України не завершилася і час від часу вона загострюється. Тож, додає, поки журналісти, політики та громадянське суспільство розберуться з тим, що насправді відбувається, Росія зможе скористатися стратегічною перевагою.
Боротися не з окремими наративами, а з комплексом елементів гібридної війни – Цибульська
Як боротися з дезінформацію? На це запитання відповідала Любов Цибульська, керівниця новоствореного Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики. На її думку, дезінформація – це лише один з елементів гібридної війни, а іншими є і військовий вплив, і кібератаки, медіа і соцмережі, корупція політиків, у тому числі західних, проросійські крайньоправі та крайньоліві групи, церква, громадські організації. Тому боротися лише з один елементом гібридної війни не буде ефективним, каже вона.
«У першу чергу потрібно розслідувати діяльність агентів впливу, дивитися на їхні джерела фінансування, а не лише боротися з окремими наративами», – зауважує Цибульська.
Як зауважила експертка, Україні потрібно випрацьовувати і пропонувати позитивні наративи. «Але держава неспроможна зробити це самотужки, тому дуже важливо, щоб медіа та громадянське суспільство це також підхопили», – каже Цибульська і наводить приклад такої співпраці між різними громадськими організаціями та державою протягом останнього року, коли спільно вони розробили інформаційну брошуру про те, як поводитися у випадку війни, і в тому числі, як поводитися з інформацією.
На думку Цибульської, стійкість держави ґрунтується на стійкості її громадян, тому важливі горизонтальні ініціативи, наприклад, такі, які почали «українські ельфи», люди, що борються з дезінформацією в соцмережах та готові до роботи з місцевими активістами в різних частинах країни. І оскільки Росія намагається роз’єднати суспільство, то важливо не розгубити єдність і не піддаватися деморалізації, яку нав’язує Росія.
Не може купка олігархів з політичними інтересами формувати картину світу для українцівЛюбов Цибульська
Окремо вона назвала одну з ключових проблем українського медіа-простору – існування олігархічних телеканалів, чий порядок денний є протилежний суспільному, але суспільство, перебуваючи під їхнім впливом, цього не усвідомлює.
«Не може купка олігархів з політичними інтересами формувати картину світу для українців, особливо, коли вони перебувають під атакою північного сусіда і намагаються рухатися в Європу. Нам потрібно не толерувати цей факт», – вважає Цибульська.
Вона також наголосила на тому, що українському медіаспівтовариству, громадянському суспільству та державі варто усвідомлювати не лише свої слабкості, але і свою силу – те, що українці змогли досягти за ці роки прямого протистояння з Росією, і зокрема у сфері боротьби з дезінформацією. Цим досвідом потрібно ділитися, його пропагувати, і таким чином ставати для Заходу бажаним і цікавим партнером.
