Ольга Романів
«Мені часто кажуть: «Я думала, що жінка-водійка їздитиме гірше, а ви дуже акуратно керуєте». Пасажирів дивує і фізична частина роботи – наприклад, як швидко я завантажую важкі валізи. Чесно кажучи, вже маю для цього власну схему», – розповідає Лілія Лайкун.
Щоранку Лілія сідає за кермо автобуса в німецькому місті Пассау. Саме тут, після переїзду, вона опанувала нову професію. Для цього біженка пройшла курси німецької мови, навчалася в автошколі та отримала водійське посвідчення одразу на декілька категорій. У будні Лілія возить дітей до школи, а на вихідних – туристів або уболівальників на футбольні матчі – останні натомість часто запрошують її разом подивитися гру. Про нову професію та водійський досвід за кордоном, Лілія розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Куди податися?»
До початку повномасштабної війни Лілія Лайкун жила у селі Ракошино поблизу Ужгорода. Понад 10 років вона працювала логісткою в міжнародній транспортній компанії. Із початком повномасштабного вторгнення, розповідає жінка, багато вантажівок застрягли в Європі, тож компанія, у якій вона працювала, припинила діяльність.
«Уже на четвертий день повномасштабного вторгнення багато друзів почали кликати мене до Європи, але я не хотіла виїжджати. Було відчуття, що маю допомагати тут, в Україні. Тож я почала займатися логістикою гуманітарних вантажів: шукала вантажні автомобілі, які могли безкоштовно доставляти допомогу з Європи в Україну. Проте через декілька місяців прийшло розчарування, оскільки перевізники не так охоче погоджувалися на безоплатні рейси, і допомога вже надходила не в таких обсягах, як на початку».
На прохання дітей Лілія переїхала до Німеччини. Із червня 2022-го живе в місті Пассау, неподалік від австрійського кордону. Отримавши тимчасовий захист (24-й параграф), вона одразу пішла на курси німецької мови. Заняття відбувалися з понеділка по п’ятницю і тривали по чотири години. Усе навчання було повністю німецькою.
«Після курсів я щодня додатково займалася по три-чотири години: користувалася Duolingo, слухала подкасти, дивилася відео, заучувала тексти. Для одного із завдань навіть записала аудіо з текстом, щоб повторювати його на слух. Без постійних занять вдома і уважного ставлення до уроків складно було скласти іспит. У нашому класі з 20 людей успішно склали лише шестеро – ті, хто серйозно вчився».
Так Лілія отримала рівень B1 з німецької мови. Згодом вона пройшла ще місячне навчання з політики та історії Німеччини.
Та згодом постало запитання: «Куди податися далі?». Лілія обожнює кермувати й в Україні мала водійське посвідчення на легковий автомобіль і вантажівку. Чоловік сестри порадив їй попросити в центрі зайнятості курси на керування автобусом.
Курси досить дорогі, доступні не всім
«Для цього потрібно взяти лист від автобусної компанії про те, що їм потрібен водій і після завершення курсів вони готові взяти тебе на роботу. Такі курси досить дорогі, доступні не всім і залежать від бюджету міста, оскільки фінансуються місцевою владою».
Згодом Лілію запросили до центру зайнятості. Вона каже, там вагалися, чи покривати витрати на навчання в автошколі. Зрештою погодилися – з огляду на те, що всі попередні курси вона пройшла й мала хороший результат.
Тож Лілія записалася до автошколи. Із початком навчання її українське посвідчення водія вилучили та надали спеціальний документ, який дозволяє кермувати в Німеччині впродовж двох місяців.
«Теоретичну частину навчання я проходила російською, оскільки здобувала права одразу на декілька категорій: легкову автівку (B), вантажівку (C, CE) та автобус (D). Теорія була складною – понад 100 питань, із мінімальною похибкою».
Перші маршрути
Завдяки досвіду практичні заняття давалися Лілії легко, розповідає жінка. І за чотири місяці навчання вона успішно отримала посвідчення. Її перший робочий день збігся з днем, коли діти в Німеччині розпочинали навчання в школі.
Мені дали спробувати шкільний маршрут
«Я 12 вересня мала виходити на роботу – це був вівторок. Спершу мені дали спробувати шкільний маршрут – возити дітей до школи. Для новачків компанія дає легші завдання на невеликі відстані – наприклад, на 30 кілометрів до Австрії. Після тижня практики керівник запитав, чи подобається мені робота. Я ствердно сказала, що так».
Спочатку жінка вирішила добре опанувати шкільний маршрут, а згодом почала возити дітей до школи на постійній основі. На вихідні компанія дає їй різні міжміські рейси.
Лілія розповідає, що така робота їй підходить: стабільний графік, однаковий розклад щодня та регулярні перерви. Вона вже їздила до Відня, Франкфурта, Нюрнберга та інших міст.
Вранці я виїжджаю о шостій, роблю перший рейс
«Вранці я виїжджаю о шостій, роблю перший рейс, а потім із 8 до 12 в мене перерва. Можу піти в спортзал, зайти до магазину, записатися до лікаря чи стоматолога або навіть зробити манікюр. Я точно знаю, що ці чотири години – повністю мої, і я можу використати їх так, як хочу. Потім у мене ще декілька рейсів».
Водночас, додає жінка, на туристичних рейсах графік нестабільний. Наприклад, тобі дають план на тиждень уперед, і ти бачиш, що завтра їдеш у Відень. Але конкретного маршруту ніхто не дає – водій має продумати, якою дорогою їхати, куди повертати і як планувати час.
«Я приїхала, а на місці нікого не було»
Лілія працює водійкою автобуса вже півтора року й за цей час, каже, пережила чимало стресових ситуацій.
Одна з них сталася в німецькому Регенсбурзі: близько третьої ночі вона мала забрати двох туристок. За словами Лілії, вона приїхала вчасно й стала в умовленому місці, однак пасажирок там не було.
Довелося телефонувати іншим пасажирам і вибачатися за затримку
«Я точно знала, де маю стояти, бо вже не раз забирала людей у цьому місті. Тож зателефонувала пасажиркам, а вони казали, що чекають «на місці», і почали на мене кричати. Було складно, бо німецьку я розумію, але по телефону – гірше.
На щастя, мені допоміг місцевий водій автобуса: переклав адресу й показав її на карті. Я поїхала по жінок і забрала їх, але вже запізнювалася на наступні зупинки. Одна з пасажирок кричала й вимагала пояснень усю дорогу. Попри це, мені ще довелося телефонувати іншим пасажирам і вибачатися за затримку».
Водночас, додає українка, трапляються й позитивні моменти. На вихідних жінка часто має рейси на «Альянц Арену», куди відвозить футбольних уболівальників. Лілія розповідає, що їй це подобається, адже любить футбол.
«Фанати мене якось так полюбили, що завжди просять: «Дайте нам Лілю-водійку». Коли я їду з ними, вони беруть мене на стадіон, щоб разом дивитися матч. Це такий бонус. Дуже цікава робота, бо ти постійно з людьми – і щодня щось нове».
На запитання, чи не доводилося їй стикатися зі стереотипами щодо жінок-водійок, Лілія відповідає, що відвертого упередження не відчувала. За її словами, пасажири радше уважно спостерігають за поїздкою, а згодом дякують і роблять компліменти.
«Мені часто кажуть: «Я думала, що жінка-водійка їздитиме гірше, а ви дуже акуратно керуєте». Пасажирів дивує і фізична частина роботи – наприклад, як швидко я завантажую важкі валізи. Чесно кажучи, вже маю для цього власну схему, як краще складати їх у багажнику. А одна жінка нещодавно підійшла до мене й сказала, що любить їздити з жінками-водійками, і що наша поїздка – одне задоволення».
- У Німеччині знайшла прихисток найбільша кількість українських біженців – близько 28 відсотків від усіх, що втекли від війни до ЄС. Останні дані Євростату станом на кінець листопада 2025 року свідчать, що від початку повномасштабного вторгнення Німеччина прийняла понад 1,24 мільйона українців. З них майже 44 % становлять дорослі жінки й близько 31% – діти.
- За даними Ukraine Support Tracker, які охоплюють період із січня 2022-го до серпня 2025-го, Німеччина за майже три з половиною роки витратила на допомогу воєнним мігрантам з України 36,55 мільярда євро. І це найбільша сума витрат серед держав.
У листопаді 2025 року представники урядової коаліції домовилися, що скорочення соціальних виплат Bürgergeld стосуватимуться лише тих українців, які приїхали до ФРН після 1 квітня 2025-го. Така зміна має на меті зменшити бюджетне навантаження та заохотити переселенців до працевлаштування. Фактично влада хоче прирівняти цю категорію українців до шукачів притулку з інших держав: сума виплат становитиме 441 євро на місяць замість 563. Інші умови залишаться незмінними – держава й надалі покриватиме витрати на житло, комунальні послуги.
Форум