16 грудня виповнилося 250 років одному з найбільших світил світової музики – композитору Людвігу ван Бетховену. У Відні, де Бетховен провів другу половину свого життя, його другом і меценатом був українець Андрій Розумовський – син останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського. Саме Андрій Розумовський підштовхнув великого композитора до написання по-новому струнних квартетів, один з яких він присвятив своєму спонсору і який так і називається – «Квартет Розумовського». Бетховен також використовував й інші українські мелодії.

Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня, а був хрещений 17 грудня 1770 року в німецькому Бонні. Проте другу частину свого життя він мешкав у Відні, який той час був світовою культурною столицею, з якою також були пов’язані імена Йозефа Гайдна та Вольфганга Амадея Моцарта.

Проте в біографії одного з найгеніальніших композиторів всіх часів є й українські аспекти. Зокрема одним зі меценатів, які допомагали Бетховену, був граф Андрій Кирилович Розумовський – син останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського.

Не лише меценат, але й друг

У Відні, десь на початку 19 століття Андрій Розумовський знайомиться з Бетховеном.

На час їхньої дружби Бетховен переживає непрості часи. З одного боку після майже півтора десятка років у Відні його вже не сприймали як новачка в музичних колах і планка очікувань росла.

Музикознавці кажуть, що в листуванні Бетховена з іншими, він – в молоді роки – часто скаржився на фінансову скруту. А коли познайомився і здружився із Андрієм Розумовським, то ці нарікання із листів зникають.

Також на час їхнього приятелювання припадає втрата слуху Бетховеном, що все важче і важче було тримати в таємниці. Бетховен поступово змирився із цим і навіть приховано включає цей мотив до своїх творів.

Бетховен, як геній, мав складний характер. Він дуже рідко відчував себе щасливим, перебував у постійному пошуку.

Але на початку 19-го століття – не в останню чергу через покровительство Розумовського – життя композитора стабілізувалося, він став почуватися упевнено, міг експериментувати і ризикувати в своїх творах.

Також то був час наполеонівських воєн і зокрема початок війни Франції з Габзбурзькою імперією, яка бачила також і дві окупації французами Відня (в 1805 та в 1809 роках).

Війна наклала відбиток на музику Бетховена – у нього з’являються драматизм, сильні ноти, явна енергія…

«Бетховен сприйняв драму, напругу, небезпеку і все це залишило відбиток на його музиці», – писав у своїй книжці про Бетховена культовий ведучий британської радіостанції Classic FM Джон Сушей, один з найбільших бетховенознавців у світі.

Три «Квартети Розумовського» не були про героїзм часів наполеонівських воєн, але, як кажуть музикознавці, в абстрактний спосіб вони розповідають про виклик і особистий тріумф – зокрема тут прихований посил на глухоту і примирення із нею з боку Бетховена.

Кажуть, що те зізнання про глухоту і сповіщення про неї було якраз особистим тріумфом композитора, своєрідним звільненням і прийняттям.

Дипломат, політик, музикант

Друг Бетховена Андрій Розумовський народився у Глухові – тодішній гетьманській столиці України – в 1752 році.

Отримав гарну освіту в Європі – в Страсбурзькому університеті.

Спочатку робив військову кар’єру, навіть командував фрегатом. Потім став дипломатом – послом Російської імперії в Неаполі, Копенгагені, Стокгольмі, а також двічі у Відні при Габсбурзькому дворі (в 1792-1799 та 1801-1807 роках). Мав титул графа, а потім отримав – за дипломатичну роботу перед Віденським конгресом щодо пост-наполеонівського облаштування Європи – титул князя.

Після відходу від дипломатичної служби залишився у Відні і влаштовував салонні музичні вечора та облаштовував свою картинну галерею і збірку скульптур.

Ми вже згадували наполеонівські війни, але кажуть, що неприязнь до Наполеона, яку мав Розумовський, також зблизила його з Бетховеном, який в Наполеоні розчарувався і навіть зняв посвяту Наполеону зі своєю Третьої симфонії.

Цікаво, що свої П’яту та Шосту симфонії Бетховен посвятив Андрію Розумовському (П’ята симфонія – світова прем’єра якої відбулась у віденському палаці Розумовського – також спільно була присвячена і австрійському князю-меценату Лобковіцу).

Спонсорство Бетховена завершилось після того, як в новорічну ніч 1814 року згоріла частина палацу Розумовського, а господар, гасячи вогонь, дещо пошкодив зір. Після цього прикрого інциденту, який знищив багато скульптур та цінних ваз з колекції, Розумовському не вдалося вже відновити свої статки.

Щодо фінансової допомоги – то ніде не зафіксовано як саме допомагав фінансово Розумовський Бетховену.

«Оцінок спонсорської опіки немає – навіть приблизних. Добрі справи не афішуються словами», – пояснює в інтерв’ю Лариса Івченко, завідувачка Нотним відділом Національної бібліотеки імені Вернадського.

Ще цікавий аспект: як кажуть історики, Петербург до кінця не довіряв Андрію Розумовському, який мав тісні зв’язки з правителями тогочасної Європи. Над ним тяжів тягар його батька, гетьмана Кирила Розумовського, який прагнув автономії для козацької України і хотів зробити гетьманство спадковим.

Помер Бетховен у Відні в 1827 році, Розумовський пережив геніального композитора на 9 років.

«Квартет Розумовського»: складна музика нових часів

Три «Квартети Розумовського» написані Бетховеном у 1806 році на замовлення Андрія Розумовського. Вони – для струнного квартету – трьох скрипок та віолончелі.

Ноти всіх трьох квартетів були опубліковані у Відні в 1808 році. Як пишуть західні джерела, аби догодити меценату, Бетховен включив до перших двох квартетів мотив «російської фольклорної пісні», інші кажуть, що там проглядається саме український мотив.

«Бетховен мав змогу користуватись нотною бібліотекою Андрія Розумовського, де було багато української музики – і українських композиторів, і народні твори. Як це відбилось на творчості Бетховена? У нього є дві обробки твору «Їхав козак за Дунай». Також в трьох «Квартетах Розумовського», у першому, використовується мелодія пісні «Ой, на дворі метелиця», а в другому – проглядається мотив пісні «Від Києва до Лубен насіяла конопель». В третій частині Восьмої сонати для фортепіано та скрипки, яку я нерідко виконую, там є мелодія українського «Козачка», – каже скрипаль, композитор і музикознавець Кирило Стеценко.

«Їхав козак за Дунай» в обробці Людвіга ван Бетховена:

Немає достеменних відомостей, як ці народні мотиви потрапили в «Квартет Розумовського» – кажуть що це могло бути дружнє прохання Розумовського, а інші музикознавці не виключають, що Бетховен сам включив їх на знак поваги до патрона.

«Можливо також, що знання мелодій почерпнуті Бетховеном не лише з нотної бібліотеки Розумовського, але також і на вулицях Відня було завжди багато мандрівних музикантів. Там можна було послухати скрипалів-циган, угорців, румун… Безумовно, що там були і українські музиканти і Бетховен міг чути таких музик. Тому з Бетховеном треба рахуватися не лише як з великим всесвітнім композитором, але і як – до певної міри – з митцем-популяризатором українських мотивів», – додає Кирило Стеценко в інтерв’ю Радіо Свобода.

«Це чудово, що Бетховен, буваючи на прийомах у Розумовського, чув і якісь українські пісні й українські мотиви, які він також використав у своїх творах. Взагалі Бетховен любив фольклор. В симфоніях є і елементи австрійського, і тірольського, і чеського фольклору... Він також дуже любив вино і любив бувати на фольклорних святах. Він не був людиною виключно вищого світу. Йому подобались дуже прості, приземлені речі і фольклор», – пояснює в інтерв’ю відома міжнародна диригентка Оксана Линів, яка зараз живе і працює в Німеччині.

Цікаво, що нащадок роду Розумовських – Ґреґор Розумовський, який живе у Відні, але часто приїздить в Україну до Батурина, розповів, що в Андрія Розумовського було три торбани, на яких він грав.

Один з тих музичних інструментів зберігся до наших часів. Відтак, Розумовський міг грати на торбані для Бетховена і так композитор почув українські мелодії.

«Для пізніших часів»

«Квартети Розумовського» були тоді зустрінуті, за висловом нинішнього сучасника, «невизначено».

Одна з опублікованих у 1807 році рецензій каже: «Три нових, дуже довгих та важких струнних квартети Бетховена… привертають увагу всіх поціновувачів. Концепція є глибокою, а побудова прекрасною, але їх нелегко зрозуміти».

Справді, зрозуміли не всі.

«Квартет Розумовського» публіка неоднозначно сприйняла. Один із музикантів якось кинув ноти на підлогу і став топтатися по них. Навіть люди, які обожнювали Бетховена, музиканти, які грали в квартетах, вважали ці твори надто складними», – каже Лариса Івченко.

Фактом є те, як кажуть музикознавці, що Розумовський вплинув на Бетховена, який після паузи знову взявся – на замовлення і під впливом Розумовського – за написання струнних квартетів.

Андрій Розумовський дуже любив квартетну музику. Він сам грав в струнному квартеті – навіть у присутності самого Йозефа Гайдна і спілкувався з ним з приводу музики. Розумовський переказував Бетховену свої розмови з «батьком класичної музики», як називають Гайдна, і, за деякими даними, Гайдн навіть давав уроки скрипки сину останнього українського гетьмана.

Розумовський уперше організував у Європі квартет з постійним складом виконавців і платив гроші цим музикантам. Але лише трьом, бо сам грав другу скрипку! Тобто, перший, сказати б, професійний струнний квартет в Європі створив саме Андрій Розумовський.

«Розумовський, замовивши квартет у Бетховена, зробив внесок в світову музичну культуру. Він від Гайдна цей місток перекинув до Бетховена. Якщо порівняти шість квартетів (Opus 18), які написав Бетховен до знайомства з Розумовським, а потім була перерва і з’являється три квартети (Opus 59) – 7-й, 8-й і 9-й. Це зовсім різний рівень», – пояснює музикознавець Лариса Івченко.

«Раніше були «простенькі віршики», простенька музика, яка дозволяє нам радіти і яка більше притаманна 18-му століттю. А «Квартети Розумовського» – це вже якийсь симфонізм. Це вже інший жанр в сенсі драматургії», – додає вона.

Перший з трьох «Квартетів Розумовського» Людвіга ван Бетховена:

Деякі західні музикознавці переконані, що своїми «Квартетом Розумовського» Бетховен остаточно задекларував свій вихід з-під тіні Гайдна і Моцарта.

Це був твір дуже вибагливий до виконавців і не всі бралися і беруться за таку складну музику, яким вважають «Квартет Розумовського».

Сам Бетховен якось сказав деяким музикантам-сучасникам і тим, кому не сподобався «Квартет Розумовського», що це музика «не для вас, а для пізніших часів».

Так і сталося.

Диригентка Оксана Линів каже Радіо Свобода: «Як і інші геніальні люди, Бетховен набагато випереджав свій час і в музиці він постійно вів пошуки. Через глухоту, він «грав» свою музику собі в голові і був людиною, незалежною від моди і інтелектуально він зміг диктувати світові свої умови. Музика Бетховена має таку силу, що не може не зачепити сучасного слухача».

«Бетховена грати складно. Причому йдеться не про суто технічно надскладне завдання. Треба бути дуже мобілізованим інтелектуально. Бетховен не дозволяє грати за інерцією. Бетховен усюди розставляє сюрпризи, якісь раптовості, – пояснює Кирило Стеценко. – Музика Бетховена насичена прихованою енергетикою і стимулюванням духу. Можливо, Бетховен – перший на планеті композитор, який мав якийсь, я б сказав, дух глобалізму. Певною мірою, Бетховен навіть був однією з передтеч рок-музики».