Ведуча телеканалу «Белсат» Аріна Малиновська поїхала з Білорусі, розповідає, через переслідування з боку влади. Журналістка змушена була покинути країну після того, як силовики затримали двох героїв її програми – колишніх міліціонерів, а також кількох співробітників каналу. Пізніше прийшли додому і до самої Аріни. Зараз ведуча «Белсату» перебуває у Києві. Після її приїзду в Україну, за її словами, з телефону чоловіка сестри Аріні подзвонив білоруський слідчий і повідомив, що її родич затриманий, а незабаром можуть бути затримані бабуся і дідусь журналістки.
Аріна Малиновська розповіла всі подробиці цієї історії в інтерв’ю телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
– 21 травня, це була п’ятниця, після чергового випуску програми «Шчыра кажучы» («Чесно кажучи») на телеканалі «Белсат» я дізналася, що мене розшукують співробітники МВС. У п’ятницю також відбувся обшук у студії «Белсату», де знімалася наша програма, але в той момент наша команда там не перебувала, але були співробітники іншої програми, технічний персонал. І всіх забрали і всім дали «добу».
Я миттєво ухвалила рішення, що потрібно залишати Білорусь, тому що тут перебувати небезпечно
До цього, в четвер ще, за день до цього, за день до обшуку в нашій студії, затримали героїв програми «Шчыра кажучы», які, власне, брали участь у випуску програми, присвяченої силовикам, що я не буду залишати Білорусь, що я хочу тут залишитися. Але десь близько 11-ї вечора я почула стук у двері, такі тривожні дзвінки в двері, говорили відчинити двері. Відповідно, я цього не робила, тому що я вже розуміла, хто це і що їм від мене потрібно. Я сиділа тихо, тому що не знала напевно, знають вони, що я там перебуваю чи ні. Тому я миттєво ухвалила рішення, що потрібно залишати Білорусь, тому що тут перебувати небезпечно, небезпечно для мене, моїх близьких. Я поїхала з цією сумочкою, де був паспорт та такі дівочі речі, які могли б просто туди поміститися. Ні про які речі, щоб взяти з собою в цей момент, і мови бути не могло.
– Відомо, що після того, як ви переїхали до Києва, затримали чоловіка вашої сестри. Є у вас з ним зараз якийсь зв’язок? Де він зараз перебуває?
– Про те, в безпеки він чи ні, я не знаю, тому що зв’язку ніякого, на жаль, немає. Затримали саме його, тому що моїх родичів немає зараз в Білорусі.
– Він телефонував вам?
– Після вчорашнього (інтерв’ю записувалося 26 травня – ред.) вже не телефонував. Вчора був останній дзвінок. Більше немає ніякого зв’язку ні з ким.
– А що він говорив, коли вам телефонував?
– Є телефонний запис, ми записували телефонну розмову: цікавилися, коли я приїду. Зрозуміло, що це говорив не він, можливо, якось від себе. Стало зрозуміло, що хтось поруч є.
– Тиснуть на вас тільки через чоловіка сестри чи й через інших родичів?
Мені чітко дали зрозуміти, що їдуть і за моїми близькими: за бабусею, за дідусем
– Коли мені зателефонували, мені чітко дали зрозуміти, що їдуть і за моїми близькими: за бабусею, за дідусем, що їх привезуть, їх триматимуть, доки я не приїду в Білорусь. Наскільки мені відомо, зараз з ними все в порядку, але в той же час у мене особисто немає зв’язку з ними ніякого. Швидше за все, це була маніпуляція з боку МВС, щоб витягнути мене, натиснути на мене через моїх близьких родичів, щоб я просто до них приїхала. Але з України в Ленінське РУВС я не приїду.
– Тобто якщо ви повернетеся, я так розумію, на вас чекає приблизно така ж доля, як і ваших колег з «Белсату»: Катерини Андрєєвої, яку засудили до двох років позбавлення волі?
– Я не знаю напевно, я не можу стверджувати точно, тому що коли я цікавилася, чому мені треба приїхати, що взагалі відбувається, щоб було якесь розуміння, мені не відповіли. Я не знаю.
– Як часто вам телефонують?
– Телефонували разів три. Три рази.
– Це співробітники КДБ?
– Я не знаю. Я не можу стверджувати точно, хто це, бо телефонували по телеграму, я не бачила людини, я не бачила посвідчення, мені не надсилали ніякі офіційні листи. До речі, можна було б надіслати, напевно, і по телеграму теж офіційний лист, вони, напевно, знають мій телеграм, щоб було зрозуміло, хто це, що це. Але навіть цього не було. Їхати незрозуміло до кого – це, напевно, нерозсудливість, яку я не можу собі дозволити, можу тим самим нашкодити і своїм близьким, і своїм друзям, і собі.
