Міжнародна група Bellingcat підтвердила, що відео з влучанням ракети в літак МАУ, оприлюднене 9 січня в телеґрамі, зняте в місті Паранд біля Тегерану. За даними журналіста-розслідувача групи Христо Ґрозева, ракету могли випустити з бази для випробувальних тестів ракет протиповітряної оборони Ірану. Про те, як проводилося дослідження, він розповів Радіо Свобода.
Про автентичність відео з влучанням ракети в літак МАУ
Ми отримали доступ до цього відеозапису з джерела, яке опублікувало його в телеґрамі. Потім наші колишні колеги з Bellingcat, які зараз працюють у New York Times, отримали оригінальний відеозапис і змогли самі переконатися, що він автентичний. Але те, що ми змогли зробити на основі відкритих джерел, – це відтворити на основі геометрії, на основі теореми Піфагора, використовуючи як відправну відому нам висоту, на якій літак зник з радарів, це 2 кілометри 400 метрів.
Маючи візуальну картину, де це розташовувалось відносно будівель, які видно на цьому відео, ми змогли створити трикутник, який нам дав змогу побачити і припустити, де перебувала людина, яка зняла відео. Потім ми знайшли всі такі ймовірні місця, недалеко від траєкторії літака, і справді знайшли географію одного району зі специфічними будівлями, які дуже схожі на ті, що видно на самому відео. Це дало нам понад 90% впевненості в тому, що ми знайшли правильне місце.
Про вирахування точки пуску ракети
Дізнавшись місце, з якого було зняте це відео, ми змогли зробити деякі додаткові обчислення, маючи вже гарне уявлення про те, де друга ракета влучила в літак, ми змогли відтворити повну траєкторію цього літака. Ми змогли створити новий трикутник, який показує, з якого саме місця на горизонті вилетіла ця ракета, яка влучила в літак. Потім ми змогли вирахувати кут, знаючи швидкість руху ракети «Тор-М» і ввівши іншу, трохи відмінну швидкість, із якою вона рухалась візуально, як це ми побачили на відео, ми змогли вирахувати кут, під яким вона рухалась відносно траєкторії літака. Маючи кут і відстань, ми змогли вирахувати радіус, в якому вона, найімовірніше, перебувала під час запуску від місця влучання в літак. Цей радіус становив приблизно 6–6,5 кілометрів. Рухаючись цим радіусом у правий бік, у лівий бік, ми змогли знайти лише одну базу, яка підходить як кандидат. І ця база давно відома, вона для випробувальних тестів ракет.
Про інформацію, яка надходить з Ірану
Ми намагалися повністю довіритися тій інформації, яка надходила з Ірану, з першої хвилини і читали докладно їхній попередній висновок, який вони публікували. Але наше ставлення до вірогідності інформації значно змінилося в гірший бік у той момент, коли ми побачили, що вони працюють, м’яко кажучи, непрофесійно, а скоріше за все і навмисно в такий спосіб, щоб свідчення і докази, які були на місці події – все, що лишилося від літака… Першою вимогою до слідчих було не чіпати абсолютно нічого з того, що впало, крім людей, людських тіл, звісно. Все інше має лишатися на тих самих місцях, де воно впало, поки не прийдуть міжнародні слідчі. Вчора ми побачили, що бульдозерами і важкою технікою вони просто все перенесли на одну купу. І це абсолютно безвідповідально. Тому ми ставимося з недовірою до інформації, яку отримуємо від Ірану.
Літак Boeing 737-800NG авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» рейсу PS752 з Тегерану до Києва зазнав катастрофи невдовзі після злету з міжнародного аеропорту столиці Ірану вранці 8 січня. Загинули всі 176 людей, які були в літаку, – 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Серед загиблих – 11 громадян України (всі 9 членів екіпажу і 2 пасажирів).
10 січня очільник Організації цивільної авіації Ірану Алі Абідзаде заперечив заяви західних лідерів, що літак міг бути збитий іранською ракетою. «Одне напевно: цей літак не постраждав від ракети», – заявив чиновник.
Розслідування катастрофи українського «Боїнга» може тривати «один-два роки», наводить агентство Reuters слова неназваного іранського чиновника.
За його словами, тільки на завантаження інформації з чорних скриньок може знадобитися до двох місяців.
