У грудні у Франції затримали російського банкіра Володимира Антонова – співвласника нині ліквідованого банку Snoras, який працював у кількох країнах Балтії. Банк, що у 2000-х роках був одним із найбільших у балтійському регіоні, у 2011 році визнали банкрутом і ліквідували після того, як у ньому виявили нестачу коштів приблизно на один млрд євро.
Історію Антонова розповідає «Настоящее Время», проєкт Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Кримінальні справи
У листопаді 2024 року Вільнюський окружний суд заочно засудив колишніх власників Snoras – Володимира Антонова та Раймондаса Баранаускаса – до 10,5 року позбавлення волі за вісьмома статтями, зокрема за розтрату коштів банку. Рішенням суду обох банкірів зобов’язали виплатити 375,18 млн євро компенсації збитків вкладникам.
Антонов після відкриття проти нього кримінальної справи про розтрату спочатку втік до Великої Британії, а згодом до Росії. Там він також отримав вирок – два з половиною роки ув’язнення – за привласнення з банку «Советский» 150 мільйонів рублів (близько двох мільйонів євро). За даними російських ЗМІ, на батьківщині Антонов активно співпрацював зі слідством і давав свідчення у резонансних для Росії справах.
А згодом, у 2023 році, банкір зник просто зі свого особняка на Рубльовці під Москвою. Його батько звернувся до поліції із заявою про викрадення і, можливо, вбивство чоловіка, а також просив Вільнюський окружний суд визнати сина померлим.
Франція
Однак за два роки, у грудні 2025 року, Антонова знайшли живим у Франції. Як з’ясувалося, там він мешкав за підробленими документами: видавав себе за громадянина України і навіть, як біженець, просив притулку від війни.
«9 грудня його затримали у Франції, і наразі розпочато процедури екстрадиції на підставі європейського ордера на арешт», – розповіла генеральна прокурорка Литви Ніда Ґрюнскене. У Генеральній прокуратурі Латвії «Настоящему времени» повідомили, що поінформовані про затримання банкіра і вирішуватимуть, як діяти далі.
З березня 2025 року Володимир Антонов винаймав будинок із «неймовірним виглядом» на затоку Морбіан, на півдні Бретані, «прихований від сусідів та з басейном довжиною 18 метрів», пише французьке видання France Info. «Я не погоджуюся з тим, у чому мене звинувачують», – сказав Антонов під час зустрічі зі сином, який приїхав підтримати батька. Його захисниця попросила перенести розгляд справи про екстрадицію на «другу половину січня».
Банківський крах
Історія краху банку Snoras була однією з найгучніших афер у банківському секторі країн Балтії.
У Латвії, де діяв дочірній банк Snoras – Latvijas Krājbanka (у перекладі «Латвійський Ощадбанк»), суд у 2021 році також засудив Антонова до 6 років позбавлення волі та конфіскації майна. Восени 2011 року до банку вишикувалися черги вкладників, які намагалися забрати свої гроші. Вони говорили, що «дуже вірили «Крайбанку», але виявилося, що нікому не можна вірити». Аналогічних втрат зазнали й вкладники банку в Литві.
Дрібним латвійським вкладникам, які мали на рахунках у банку до 100 тисяч євро, кошти зрештою повернули з державного гарантійного фонду. Але великі вкладники зазнали збитків, які так і не змогли відшкодувати. Одним із найвідоміших вкладників Krājbanka був композитор Раймондс Паулс: він втратив майже мільйон євро особистих заощаджень.
Свої кошти в цьому банку тримали мерії багатьох латвійських міст, зокрема Риги, а також численні державні та муніципальні установи – школи, лікарні.
Зв’язки з політиками
Латвійський інвестиційний банкір Ґіртс Рунґайніс наголошує, що в країнах Балтії Антонов зумів налагодити взаємодію з провідними політиками:
«Антонов увійшов до Євросоюзу й отримав дозвіл саме в Литві. Після цього я особисто розмовляв із керівництвом наглядового органу й запитував: чому ви дали йому дозвіл? Вони відповідали, що був політичний тиск», – підкреслює Рунґайніс.
«Було зрозуміло, що це не та людина, яка має бути близько до фінансів. Репутаційні ризики там були й залишаються дуже серйозними, і це було відомо та зрозуміло, – зауважує банкір. – Але Антонов знайшов можливість взаємодіяти з провідними політиками — і з Лемберґсом (Айварс Лемберґс, колишній мер Вентспілса, перебуває під санкціями Міністерства фінансів США), і зі Шлесерсом (Айнарс Шлесерс, колишній міністр транспорту, колишній віцемер Риги, нині депутат Сейму)».
У Литві власників банку Snoras, окрім розтрати пів мільярда євро, також звинуватили у кримінальному банкрутстві, легалізації злочинних доходів, веденні подвійної бухгалтерії та підробці документів. Володимира Антонова визнали головним організатором злочинів.
У Латвії, за версією обвинувачення, сума розтрати становила 140 мільйонів євро: там суд першої інстанції також засудив Антонова до шести років ув’язнення з конфіскацією майна.
Утім, усі вироки Антонову винесли заочно. Спочатку він утік до Великої Британії, але коли британський суд ухвалив рішення про його екстрадицію до Литви, він утік до Росії. Сам Антонов говорив, що його втеча до Великої Британії була «помилкою»: «Треба було їхати назад у Росію, додому».
Ґіртс Рунґайніс вважає, що, попри вироки Антонову, вкладники в Литві, Латвії та інших країнах і надалі не застраховані від повторення подібних кримінальних банківських історій у майбутньому. Він закликає диверсифікувати ризики та уважно стежити за подіями в банківській сфері.
Матераіл «Настояшего Времени» доповнено матеріалами французької преси
Форум