Росія пішла у масований наступ на Сході. Генштаб ЗСУ у зведенні на ранок 23 жовтня повідомив, що Сили оборони відбили 90 атак російських військ на усіх напрямках – це майже вдвічі більше, ніж у середині жовтня. Переважна більшість була саме на східному фронті. Тепер агресор пішов вперед не лише під Авдіївкою, а й по лінії Лиман–Кремінна–Куп’янськ, на Шахтарському напрямку, під Мар’їнкою та біля Бахмуту. Про посилення боїв на цих ділянках повідомляє і проєкт DeepState.
Як змінилась тактика противника, про успіхи українських сил та чому Росія могла почати новий великий наступ на Сході – в ефірі Радіо Донбас Реалії розповів Олександр Бородін, пресофіцер 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, яка воює на Бахмутському напрямку.
– На вашій ділянці фронту, за вашими спостереженнями, – чи активізувалася армія Росії? Що там відбувається: вони в обороні чи намагаються наступати?
– Скажімо так, і вони штурмують, і ми штурмуємо. Треба розуміти, що наразі у них (військ РФ – ред.) вкрай невигідні позиції. Відповідно, через це вони намагаються тримати оборону, з одного боку, а з іншого боку, намагаються відбити більш зручні позиції для оборони, але у них не виходить.
І ми, – не тільки моя бригада, а взагалі на цьому напрямку, – бригади штурмують, і загалом успішно, тобто є успіхи. Поки тільки військові успіхи, тобто не те, що медійно можна представити. Але кількість знищених сил та засобів і звільнених саме позицій, які дуже потрібні нам, свідчать про те, що у нас непогані успіхи на цьому напрямку.
Читайте також: «Азов» на фронті: «Ми опустили їх з небес на землю»
– Олександре, якщо можна про це говорити, чи є якісь успіхи східніше залізниці від Кліщіївки?
– Тут складніше сказати, це не моя зона відповідальності. Проте є просування, і зараз така ситуація, я би назвав її війна на характері, тому що і вони штурмують, і ми. Дуже це складно. Проте треба зазначити, що кількість сил та засобів, які зараз знищуємо ми, не можна порівняти з тією, що вони можуть знищити у нас, тобто це в рази, в рази, у набагато разів більше ми знищуємо. Це по-перше.
А, по-друге, це такі сили та засоби, які дуже важко замінити. Їхній ВПК (військово-промисловий комплекс – ред.) не настільки має велику потужність, щоб замінити те, що за крайні чотири місяці знищили ЗСУ. Це те, що не видно цивільним, але ще дуже сильно зіграє на нашу користь на цій війні.
– За даними проєкту DeepState і у зведеннях Генштабу пишуть, що війська Росії посилили тиск в районі Хромового та Богданівки, це на північний захід від Бахмуту. Ви можете щось сказати про географію російських атак і чого вони домагаються – це як противага українському просуванню на південь від Бахмуту, в районі Кліщіївки?
– Вони намагаються, по-перше, покращити свої позиції. В цих атаках вони використовують здебільшого піхоту. Піхота у них низькомотивована, це не професійна піхота – професійної піхоти вже давно ми не бачимо. Але відпрацьовує авіація і артилерія. Авіацію досить близько підводять до нас, тобто вони зараз досить ризикують своєю авіацією, відчутно, що їм дуже важливі якісь успіхи тут. А піхота… Поки ми розбираємо їхню піхоту, вони намагаються відпрацьовувати авіацією і артилерією.
Вони зараз досить ризикують своєю авіацією, відчутно, що їм дуже важливі якісь успіхи тутОлександр Бородін
Якісь такі моменти, щоб вони змогли щось захопити чи ми звільнити, які зараз можливо говорити у медіа, поки зарано. Проте з військової точки зору, тобто позиції, у нас зараз досить все непогано. Тому, я думаю, їхні штурми якогось успіху не матимуть. А у нас навпаки: ми повільно, – можливо, повільно, – але просуваємось вперед. Треба зазначити, що велика кількість мінувань, тому, наприклад, на кожен штурмовий день треба багато днів розмінувань і підготовчих дій для того, щоб зберегти наших воїнів максимально.
– Ви вже двічі сказали, що є певні військові успіхи. Можете трохи розкрити, що мається на увазі, тобто які позиції займають ЗСУ або тримають під вогневим контролем, які дозволяють, я так розумію, в перспективі йти далі? Що значить військові успіхи?
Піхота для них не така важлива, як авіація, артилерія і БПЛАОлександр Бородін
– Мається на увазі, що ми контролюємо позиції, з яких дуже добре оборонятись, це по-перше. По-друге, ми маємо непогані розвіддані і непогано знищуємо їхні тили (російських військ – ред.). І це дуже важливо, тому що коли ворог робить ставку на авіацію і артилерію, це означає, що якщо їхні склади БК, їхні місця зосередження авіації будуть знищуватись – скажімо так, якщо у них ці два елементи військових будуть погіршуватись, це прямо буде впливати на всю війну.
Тому що сама піхота не так для них важлива, як авіація, артилерія і БПЛА. І ось ці тилові склади за допомогою розвідки, за допомогою того, що у нас з'явилися нові одиниці озброєння, це, я вважаю, дуже великий успіх – та тенденція, яка зараз є, щодо кількості і швидкості знищення, вона дуже непогана.
– А що це за така непрофесійна піхота? Це ув’язнені чи мобілізовані в Російській Федерації, які проходили підготовку на полігонах?
– Здебільшого зеків зараз мало, а от мобілізовані різного роду – можуть бути, які проходили службу, можуть бути, які не проходили службу в армії до цього. І це така «солянка». Бувають батальйони за етнічною ознакою, наприклад, з Дагестану, Татарстану (республіки у складі РФ – ред.). Або просто зібрали за ознаками роботи: грубо кажучи, підприємство якесь велике державне виділило людей. Оце така «солянка» і, ясна річ, що це непрофесійні бійці. І за рахунок цієї «солянки» злагодження на досить низькому рівні. Але як завжди ставка на кількість – кількість, теж як завжди, у них велика.
– Ви там, я так розумію, вже якийсь час перебуваєте на Бахмутському напрямку разом зі своїми побратимами. Тактика російських штурмів якось змінюється?
Загальна тактика «кількість, а не якість», – у них завжди булаОлександр Бородін
– В якомусь плані змінюється, в якомусь плані ні. Тобто загальна тактика «кількість, а не якість», – у них завжди була, якщо не брати перші місяці [повномасштабного вторгнення]. Проте, наприклад, якщо порівнювати з «Вагнером», зовсім інша ситуація. «Вагнер» був складнішим, тому що там працювали з зеками, – так само закидали людьми, проте у них були професіонали. Вони відпрацьовували спочатку зеки-зеки-зеки, потім професіонали. Тобто, скажімо так, вони розуміли, як працювати з таким підходом. Зараз вони більше закидають людьми.
Інколи бували ситуації, коли умовні добровольці приходили, тобто вони досить непогану дають їм і техніку, і озброєння. Але чогось такого, що кардинально змінило чи показало їхню силу, не було. Добровольці я маю на увазі – їх вони самі так називають – ультрас, батальйони, створені на базі ультрас, щось таке, спроба зробити щось на кшталт наших добровольчих батальйонів. Але якоїсь результативності там не було. До речі, таким батальйонам дають і Т-90М (модернізовані російські танки Т-90М «Прорив», вважаються у Росії зараз найкращими – ред.) – максимально дають їм озброєння, яке у них наразі є.
– Тобто найбільш сучасне, яке є на озброєнні у армії агресора. І останнє до вас питання. Ми читаємо зведення і українського Генштабу, і DeepState – видно, що Росія пішла вперед на всьому Сході: і біля Бахмуту, Берхівка, Хромове–Богданівка, про які ми говорили, і Лиман–Кремінна–Куп’янськ, там зараз найбільша географія атак за цей рік, і Мар’їнку намагаються взяти. І це крім Авдіївки, яка у всіх на слуху, і навіть на Шахтарському напрямку. Ваш погляд, як людини з передової – що відбувається, як ви думаєте?
Це велика розвідка боєм на всій лінії фронтуОлександр Бородін
– Вони намагаються тиснути. Це питання того, що вони, з одного боку, не можуть, на мій суб’єктивний погляд, – я не можу говорити від ЗСУ, я не знаю ні планів Генштабу нашого, ясна річ, чи яких [інших], ні розвідданих, – але відчуття таке, що у них (у Росії – ред.) немає можливості створити ударний кулак – тобто ударний кулак механізований, з танками, з досвідченою піхотою для того, щоб щось зробити. І вони можуть зараз тиснути. А тиснути яким чином – закидати людьми з усіх боків, і авіація-артилерія, тому що там дійсно у них є професіонали, тут що скажеш, це правда.
Відповідно, там, де щось просяде, туди і намагатись тиснути. Це свідчить іще про те, що у них не дуже добрі розвіддані. Тому що фактично, на мій суб’єктивний погляд, це велика розвідка боєм на всій лінії фронту. Це означає, що, по-перше, вони не сильно розуміють, де у нас слабкі місця, вони намагаються їх виявити. А по-друге, у них немає можливості сформувати ударний кулак. Хоча мені важко сказати за, наприклад, Авдіївку, я не маю такої оперативної інформації. Тому це такий суб'єктивний погляд з того, що я бачу тут.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум