Підрозділи Збройний сил України днями залишили Авдіївку в Донецькій області. Сталося це 17 лютого. Але чи був цей вихід організованим, чи було багато полонених? Чи справді російські війська розстріляли групу українських поранених полонених? Яке взагалі стратегічне значення Авдіївки – якщо воно справді є? Як Авдіївка впливає на дискусії на Заході щодо допомоги Україні? Розбираємо.

Яким був вихід ЗСУ з Авдіївки?

Українське командування наполягало, що вихід з Авдіївки був організованим і спланованим.

Але були повідомлення, що кількох українських вояків російські військові розстріляли.

Омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН, щоб з’ясувати обставини розстрілу російськими солдатами українських військовополонених на позиції «Зеніт» в Авдіївці.

«Так як було повне оточення і повна домінація в артилерії та повітрі противника, то нашу дорогу на відхід можна називати «дорогою смерті» чи «дорогою життя». Знали, що якщо будеш поранений – не залишать, але допомогу не будуть надавати, щоб не було скупчення і ворог не завдав удару», – сказав Радіо Свобода Віктор Біляк, старший солдат 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, який воював в Авдіївці й отримав поранення.

Він також дав зрозуміти, що були, вочевидь, якісь домовленості з російського стороною про безпечний вихід українських підрозділів, але вони, за його словами, були порушені.

«Тій стороні не можна довіряти. От і все», – каже солдат.

Чи був полон до тисячі українських вояків?

Американська газета The New York Times написала 20 лютого, що під час відступу ЗСУ з Авдіївки до тисячі українських військових могли потрапити в полон.

The New York Times, посилаючись на оцінки самих військових та західних високопосадовців, навіть написала, що могли потрапили в полон від 850 до тисячі українських військовослужбовців або вони є такими, що вважаються зниклими безвісти.

У ЗСУ цю цифру категорично заперечують. Речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій заперечив цю інформацію, назвавши її «російськими наративами».

«У цьому випадку NYT поширюють російські наративи», – сказав він.

Лиховій пояснив, що на останньому етапі авдіївської операції, під тиском значно більших сил противника, деяка кількість українських військовослужбовців потрапила у полон. Але йдеться не про сотні військових.

Чому Авдіївка важлива?

Авдіївка була найближчим до Донецька містом під контролем української армії. Там лінія фронту формувалася ще в 2014-му, проходячи по авдіївській промзоні.

По один бік – Авдіївка, під контролем України, по інший – окупована Ясинувата. Через те, що обидві сторони окопались там міцно ще на початку війни – тому Росії так важко давався наступ на Авдіївку через міцну українську оборону.

Через близькість до Донецька Авдіївку часто називали «воротами до Донбасу». Контроль над нею ніби відкривав шлях до найбільшого міста Донбасу – Донецька.

Яка мета Росії? Навіщо їй Авдіївка?

Захоплення Авдіївки російськими військами свідчить про напрочуд складну ситуацію на полі бою, але це не матиме істотного стратегічного впливу на ситуацію. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ.

«Ми не віримо, що той факт, що українські війська відступили з Авдіївки, сам по собі істотно змінить стратегічну ситуацію. Водночас це нагадує нам про те, що Росія готова пожертвувати багатьма солдатами лише задля незначних територіальних здобутків», – зауважив керівник НАТО.

Але в захопленні Авдіївки є й певна військова ціль, яку переслідує Росія, – відкинути українські сили подалі від Донецька.

Але переважають все ж цілі невійськові, кажуть експерти.

«Мета, можна сказати, ставиться невійськова. Мета в першу чергу політична така, пропагандистська чи психологічна. Ворог буде концентруватися на тому, щоби витіснити й вирівняти лінію фронту. І потім говоритимуть: дивіться, ми нівелювали будь-які наслідки українського контрнаступу 2023 року. Оце і є на сьогодні основний напрямок», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода український військовий експерт Олександр Мусієнко.

Також в соцмереж були дописи-припущення, що російському керівництву Авдіївка потрібна в контексті майбутній президентських виборів, призначених на середину березня, щоб показати успіхи Росії на полі бою, яких насправді дуже й дуже мало.

Наступні напрямки операцій після Авдіївки

«Зараз Росія взяла ніби трохи паузу після взяття Авдіївки. Наразі якогось стрімкого просування у ворога не фіксується», – каже Олександр Мусієнко.

Як події можуть розвиватся далі? Називають кілька напрямків, на яких може після взяття Авдіївці сконцентруватись Росія.

Перший – це вже потроху відбувається – Запорізькій напрямок, зокрема на Роботине, що його звільнила українська армія під час назагал не дуже успішного контрнаступу минулого року.

Далі – це часів Яр (Бахмутський напрямок). Також говорять і про певну активізацію російських військ на Куп’янському напрямку (це Харківська область). Тобто, ось такі три головні напрямки.

«Вони (російські війська – ред.) можуть цим скористатися, вигравши локально населений пункт Авдіївку, вони далі можуть перекинути свої сили і на північ, ближче до Куп’янська, або на будь-який інший напрямок, який вони вважатимуть за необхідне. Звичайно, що зараз будемо активно слідкувати за тим, як вони будуть перегруповуватися. Зазвичай вони потребують певного часу, десь тиждень на те, щоб перегрупуватися, перемістити свої підрозділи. А далі будемо слідкувати за тим, куди далі вони почнуть тиснути», – розповів Ілля Євлаш, начальник пресслужби оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця».

«Немає обвалу фронту. Так, ситуація напружена. Так, у ворога є певні тактичні успіхи, але разом з тим значного просування немає і обвалу фронту так само немає», – говорить військовий експерт Мусієнко.

Авдіївка і вплив на міжнародну ситуацію

Прихильники якнайшвидшого, без затримки, надання Україні військової допомоги у США кажуть, що ЗСУ змушені були залишити Авдіївку саме через брак боєприпасів.

Були репортажі на міжнародних телеканалах, які показували, що в українських артилеристів порожні автоматичні лінії в артсистемах – просто бракує снарядів.

У Білому домі заявили, що Україна втратила Авдіївку через бездіяльність Конгресу США, який не може вже кілька місяців затвердити пакет допомоги Україні розміром 60 мільярдів доларів.

Координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі підкреслив, що українська сторона протягом кількох місяців могла стримувати атаки окупаційних військ РФ, поки в неї не почали закінчуватись боєприпаси.

Він також назвав «мудрим» рішення українського командування відвести війська з Авдіївки, аби передусім зберегти людські ресурси, які є найціннішими у війні з Росією.

У Пентагоні відхід українських сил з Авдіївки назвали «стратегічним» – задля збереження власної артилерії та снарядів, яких критично бракує без допомоги США. Про це сказала заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх.

У чому ширша стратегія України?

Українське військове керівництво, розуміючи, що ЗСУ поступаються загальним потенціалом Росії, обрало стратегії активної оборони якихось міст, колосально виснажуючи при цьому російську армію, яка все кидала і кидала на ці точки нові ресурси.

Так, скажімо, було з Маріуполем, який українські підрозділи обороняли кілька місяців на першому етапі війни.

Потім був Бахмут, оборона якого тривала з жовтня 2022 року до травня 2023-го і який вважається найкровопролитнішою битвою цієї війни і найбільшою битвою в Європі за часів Другої світової.

В Бахмуті полягло багато тисяч російських військ – зокрема бійців ПВК «Вагнер», про що повідомляли українські й західні фахівці.

Так само Україна була сконцентрована на обороні Авдіївки, а Росія кидала все більше й більше живої сили, зазначаючи непропорційно високих втрат, за даними української сторони і міжнародних експертів, і врешті українські сили відступили.

Як зазначив під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції 17 лютого президент України Володимир Зеленський, співвідношення втрат України й Росії в Авдіївці було один до семи.

Росія і Україна майже не дають інформації про свої втрати у війні. Москва офіційно востаннє називала кількість убитих понад рік тому, Київ цього не робив, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни.

Як сказав очільник ГУР Кирило Буданов, Росія знадобилося майже два роки важких штурмів з початку повномасштабного вторгнення, щоб врешті захопити Авдіївку.

І хоча активний російський штурм Авдіївки почався 10 жовтня 2023 року, однак – якщо глянути ширше – насправді минуло майже 10 років від початку боїв за Авдіївку, оскільки російські гібридні війська почали ще атакувати місто в 2014 році з початком війни на Донбасі.

«Хіба це успіх для великої, могутньої російської армії?» – запитав риторично Буданов.