До Дня ліквідатора аварії на ЧАЕС: «Віртуальний Чорнобиль» із роботами Івана Марчука і Марії Примаченко

Ірина Штогрін

14 грудня 2020, 22:30

Ліквідатор аварії на ЧАЕС миється після зміни. 1986 рік. Фото Вікторії Івлєвої. «Я дивлюся на них і думаю: «О, Боже! Я скоро побачу їх у труні!»

Понад 50 сучасних художників вшанували своїми роботами подвиг героїв-ліквідаторів, які захистили Україну і світ, будуючи укриття над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної станції. Віртуальну виставку презентували до Дня ліквідатора 14 грудня. Є серед використаних робіт і малюнки Івана Марчука та Марії Примаченко. Виставка створена за підтримки Українського культурного фонду. Побачити «Віртуальний Чорнобиль» може кожен.

ARTEFACT: CHOrnobyl – перша присв'ячена темі аварії на ЧАЕС віртуальна виставка у світі, розроблена в Україні.

Новітні засоби візуалізації дають можливість сфокусувати увагу на різних аспектах «атомного лиха», яке пережила Україна і які ще довго зберігатимуть актуальність для світу.

«14 грудня День вшанування Героїв Ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Вони віддали здоров'я, а дехто і життя та своє майбутнє, заради нашого життя і майбутнього всієї планети. Цією виставкою ми хочемо нагадати, що в Україні є багато людей, хто пам'ятає та шанує подвиг Ліквідаторів, він не забутий. Якщо у вас серед родичів чи знайомих є ліквідатори, скажіть їм «Дякую», не тільки від себе, а й від своїх дітей», – каже Валерій Коршунов, куратор виставки та автор проєкту ARTEFACT.

Всі експонати виставки представлені онлайн. Серед них і переведені у 3D-формат роботи відомих українських художників: «Чорнобильська Лекаха» Марії Примаченко, яка жила на кордоні із Зоною відчуження, а також серія пророчих картин Івана Марчука, фоторобота Арсена Савадова, а також багато робіт сучасних художників.

Роботи художників дуже різні за змістом: вони і про подвиг ліквідаторів, і про приховування правди про масштаби та наслідки аварії на ЧАЕС керівництвом Радянського Союзу, і про проблеми екології, і про майбутнє.

Віртуально виставку вже показали на міжнародному фестивалі медіамистецтва MADATAC в Іспанії. Як тільки карантинні обмеження будуть зняті, організатори мають намір показувати все у звичайному форматі.

Проєкт реалізували за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного агентства з управління зоною відчуження, Національного музею «Чорнобиль».

Виставка як комп'ютерна гра... і реальність

Світ «Віртуального Чорнобиля» – виставки Artefact.live – наповнений реальними артефактами, але водночас є химерним і непередбачуваним, бо показує, як чорнобильська трагедія відображається у свідомості людей.

Головна локація виставки – центральна площа Прип’яті, але на ній стоїть 4-й енергоблок, накритий Аркою укриття, а в центрі – велетенські постаті Ліквідаторів, які як міфічні велетні-герої змогли приборкати ядерну загрозу.

При цьому, ліквідатори – це просто люди, вразливі, слабкі і водночас невимовно сильні.

Офіційні дані кажуть про 134 зареєстрованих випадки гострої променевої хвороби серед тих, хто проводив аварійні роботи на четвертому енергоблоці ЧАЕС. У багатьох випадках перебіг хвороби ускладнювався променевими опіками шкіри, викликаними β-випромінюванням.

Протягом 1986 року від променевої хвороби померло 28 людей. Серед них Микола Ващук, Олександр Лелечко, Василь Ігнатенко, Володимир Тішура, Микола Тітенок…

Фотожурналістка про ЧАЕС та СРСР: «Найстрашніше – не аварія, а те, що було після»

1/12 Івлєва каже, що вона змогла увійти в четвертий реактор завдяки фізикам, з якими вона подружилася. «Це було не по блату»,– зазначає вона. «Блат і дружба – це різні речі. Дружба – це якраз те, що існує всупереч блату»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

Зруйнований машинний зал свідчить про ядерну аварію чотири роки тому. «Я думаю, що Чорнобиль зіграв дуже важливу роль в майбутньому Радянського Союзу»,– говорить Івлєва. «Ця трагедія сильно вплинула на тодішнього радянського лідера Михайла Горбачова і його ставлення до Союзу»
<p align="left"> </p> — 2/12 Зруйнований машинний зал свідчить про ядерну аварію чотири роки тому. «Я думаю, що Чорнобиль зіграв дуже важливу роль в майбутньому Радянського Союзу»,– говорить Івлєва. «Ця трагедія сильно вплинула на тодішнього радянського лідера Михайла Горбачова і його ставлення до Союзу»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

3/12 «Це був остаточний доказ того, що природа живе за своїми власними законами і що хмара не зупиняється на кордоні», – говорить Івлєва

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

4/12 Зруйнований машинний зал. Івлєва каже, що вона не відчула ніякого страху під час зйомки всередині реактора: «Я не відчувала нічого, крім зацікавленості»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

5/12 Івлєва каже, однак, що їй було відомо про ризики. «Я знала, що я робила не дуже безпечну справу, де все навколо говорить про небезпеку. Я зрозуміла, що це не найкрасивіше місце на Землі»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

Вчені у спеціальному захисному одязі (зліва) і сосна-мутант на тлі атомної електростанції. «Я була з людьми, які знали дуже добре, як і куди йти, щоб звести до мінімуму небезпеку, – говорить Івлєва. – Це було нескінченно цікаво, тому що жодні журналісти не мали сюди доступу раніше»
<p align="left"> </p> — 6/12 Вчені у спеціальному захисному одязі (зліва) і сосна-мутант на тлі атомної електростанції. «Я була з людьми, які знали дуже добре, як і куди йти, щоб звести до мінімуму небезпеку, – говорить Івлєва. – Це було нескінченно цікаво, тому що жодні журналісти не мали сюди доступу раніше»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

7/12 Зруйнований машинний зал. «Я була одягнена в спеціальний одяг, в якому було дуже важко рухатися. Гумові чоботи, спеціальні рукавички, пластиковий костюм. Це не була прогулянка»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

Даючи інтерв’ю для <a href="http://www.nytimes.com/1991/04/14/magazine/chernobyl-five-years-later-the-danger-persists.html?pagewanted=all" target="_blank"><strong>The New York Times </strong></a>у 1991 році, через п'ять років після аварії, Івлєва сказала про чоловіків, які працювали всередині реактора, коли вона робила цю світлину: «Ці хлопці – мої друзі. І я дивлюся на них і думаю: «О, Боже! Я скоро побачу їх в труні!» — 8/12 Даючи інтерв’ю для **The New York Times** у 1991 році, через п'ять років після аварії, Івлєва сказала про чоловіків, які працювали всередині реактора, коли вона робила цю світлину: «Ці хлопці – мої друзі. І я дивлюся на них і думаю: «О, Боже! Я скоро побачу їх в труні!»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

Жінки, які ще працюють на функціонуючих блоках електростанції, вимірюються на радіоактивні випромінювання. Робота Івлєвої всередині четвертого реактора на Чорнобильській АЕС принесла їй премію <strong><a href="https://www.worldpressphoto.org/collection/photo/1992/science-technology/victoria-ivleva" target="_blank">World Press Photo award</a></strong> у 1992 році в категорії «Наука і техніка»<br /> — 9/12 Жінки, які ще працюють на функціонуючих блоках електростанції, вимірюються на радіоактивні випромінювання. Робота Івлєвої всередині четвертого реактора на Чорнобильській АЕС принесла їй премію **World Press Photo award** у 1992 році в категорії «Наука і техніка»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

<a href="https://takiedela.ru/2016/04/chaes/" target="_blank"><strong>В есе, яке було опубліковано минулого року</strong></a> до 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи, Івлєва згадала, як сонячні промені пропливали крізь отвір у саркофазі, який герметизує четвертий реактор. «Крихітні частинки пилу, які танцюють в цих променях, перетворили цей апокаліпсис у вид дивної театральної краси. – говорить вона. – Я більше ніколи не бачила такого смертельного видовища» — 10/12 **В есе, яке було опубліковано минулого року** до 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи, Івлєва згадала, як сонячні промені пропливали крізь отвір у саркофазі, який герметизує четвертий реактор. «Крихітні частинки пилу, які танцюють в цих променях, перетворили цей апокаліпсис у вид дивної театральної краси. – говорить вона. – Я більше ніколи не бачила такого смертельного видовища»

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

11/12 «Тому що охоронці знали хлопців в обличчя, вони дозволили всім нам увійти, не звертаючи на це уваги», – написала Івлєва в своєму есе минулого року

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

12/12 У своєму есе Івлєва зазначила, що, хоча її фотографії з реактора були опубліковані в усьому світі, в Радянському Союзі опублікували лише деякі – у фотогалереї і деякілька чорно-білих світлин в газеті «Новая газета». «Я щаслива, що настав час опублікувати їх повністю», – писала вона.

БІЛЬШЕ МЕНШЕ

Читайте ще:

«Вони помирали один за одним» – історія про Чорнобиль

«Наші хлопці вмирали у 30-35 років». Спогади про ліквідацію аварії на ЧАЕС

Нові розсекречені документи КДБ про Чорнобиль: спецоперації, пропаганда і підміна зразків

Ірина Штогрін

На Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Ведуча радіо і телеефірів, редактор спецпроектів, старший вебредактор сайту
Facebook: Ірина Штогрін

Крим Реалії

До Дня ліквідатора аварії на ЧАЕС: «Віртуальний Чорнобиль» із роботами Івана Марчука і Марії Примаченко

Виставка як комп'ютерна гра... і реальність

Фотожурналістка про ЧАЕС та СРСР: «Найстрашніше – не аварія, а те, що було після»

Ірина Штогрін

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

Президент, прем’єр, голови ОПУ і ВР вшанували учасників ліквідації аварії на ЧАЕС

В Україні вшановують ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

СБУ та Інститут нацпам’яті оприлюднили ще одну частину документів про ЧАЕС

Про Чорнобиль – мовою ютубу: український режисер візуалізує факти про катастрофу

Артефакти апокаліпсису: проєкт «Чорнобильдорф» відкрив Антропологічний музей у «Мистецькому арсеналі»

Доступність посилання

Крим Реалії

ДОЛУЧАЙСЯ!

До Дня ліквідатора аварії на ЧАЕС: «Віртуальний Чорнобиль» із роботами Івана Марчука і Марії Примаченко

Виставка як комп'ютерна гра... і реальність

Фотожурналістка про ЧАЕС та СРСР: «Найстрашніше – не аварія, а те, що було після»

Ірина Штогрін

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

Президент, прем’єр, голови ОПУ і ВР вшанували учасників ліквідації аварії на ЧАЕС

В Україні вшановують ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

СБУ та Інститут нацпам’яті оприлюднили ще одну частину документів про ЧАЕС

Про Чорнобиль – мовою ютубу: український режисер візуалізує факти про катастрофу

Артефакти апокаліпсису: проєкт «Чорнобильдорф» відкрив Антропологічний музей у «Мистецькому арсеналі»