Чи можливо взагалі обговорювати якість поступки Росії задля досягнення миру, з огляду на те, що робить країна-агресор в Україні? Чим загрожують світу будь-які поступки країні-агресору, яка тотально порушує Статут ООН, прицільно знищує цивільну інфраструктуру і вдається до усього спектра геноцидних дій щодо громадян України? Підсумки обговорення в рамках обговорення у «Атлантичній раді» передає Російська служба «Голосу Америки».
Досвід, який отримав світ внаслідок Другої світової війни, коли нацистська Німеччина вдалася до геноциду щодо євреїв і розпочала агресію з метою захопити якомога більше територій і встановити там свій режим, прямо вказує на те, чого не варто робити щодо путінської Росії. Не можна іти на будь-які поступки Кремлю, наголошують експерти «Атлантичної ради».
Ми не можемо винагороджувати зло за його деструктивні діїДебра Каган
«Ігри скінчилися, – каже Дебра Каган (Debra Cagan), експертка Transatlantic Leadership Network. – Вести переговори про те, щоб залишити Крим Росії в обмін на мир, рівнозначну тому, щоб нацистській Німеччині запропонували залишити Судетську область. Ніхто не збирався цього робити після Другої світової війни, і ми не повинні робити так зараз. Ми не можемо винагороджувати зло за його деструктивні дії», – вважає експерт.
Дебра Каган вдалася до аналогії з відомим історичним епізодом, коли в результаті укладеної 29 – 30 вересня 1938 року в Мюнхені угоди між Англією, Францією, Італією та Німеччиною остання анексувала Судетську область Чехословаччини – майже так само «безкровно», як це зробив Путін з Кримом у 2014 році.
І таке потурання агресору, як вважає багато істориків, стало прологом до Другої світової війни, яка забрала мільйони життів.
Історія повторюється?
Одним із перших паралель між тими подіями та анексією Криму Росією провів російський історик Андрій Зубов у своїй статті зі знаковою назвою «Це вже було» («Відомості», 1 березня 2014 року).
Описуючи настрої в Німеччині у 1938-1940 роках, Зубов проводить паралель із високими рейтингами підтримки Володимира Путіна всередині його країни й вказує, як швидко тріумф повернувся повним крахлм.
«І все здавалося таким променистим. І слава Гітлера сяяла у зеніті. І перед Великою Німеччиною тремтів світ. Приєднання областей та країн до Рейху без єдиного пострілу, без жодної краплі крові – хіба фюрер не геніальний політик?»
І вже в наступному абзаці історик пише:
Історія повторюється... ще жахливішою поразкою обернеться успіх Кремля у приєднанні КримуАндрій Зубов
«А через шість років Німеччина була повалена, мільйони її синів убиті, мільйони її дочок збезчещені, її міста стерті з лиця землі, її культурні цінності, що накопичувалися століттями, перетворилися на порох. Від Німеччини було відторгнуто 2/5 території, а решту розділено на зони та окуповано державами-переможницями. І ганьба, ганьба, ганьба покрила голови німців. А все починалося так променисто!... Історія повторюється... ще жахливішою поразкою обернеться успіх Кремля у приєднанні Криму».
Вісім років тому Андрій Зубов звертав увагу на найважливішу умову:
«А що буде з Росією, якщо Захід діятиме не як Чемберлен з Деладьє в 1938 році, а введе повне ембарго на закупівлі російських енергоносіїв і заморозить російські авуари у своїх банках?»
У 2014 році реакція світової спільноти на анексію Криму була м'якою – порівняно з реакцією на другий етап вторгнення Росії у 2022 році.
Наразі, перелічені Зубовим у 2014-му році заходи вже частково вжито, частково – продовжують вживатися.
Однак застереження таких аналітиків, як професор Зубов, не почули в самій Росії, і розвиток подій пішов за суто воєнним сценарієм.
Сьогодні експерти підтверджують слова історика, сказані понад вісім років тому.
Генерал Кларк: потрібні наступальні можливості
Генерал у відставці Веслі Кларк (Wesley Clark), головнокомандувач союзних сил США та НАТО в Європі в 1997-2000 роках (Supreme Allied Commander Europe, SACEUR), який має воєнний досвід на Балканах, де він командував операцією союзників у Косово, ветеран В'єтнамської війни каже:
«Чи зможе Україна поновити контроль над Кримом? Безперечно, так. Чи має вона все те, що потрібно для цього? Ще ні»
Україні потрібна здатність не тільки захищатися: потрібні наступальні можливостіВеслі Кларк
Генерал Кларк вважає, що адміністрація президента Джо Байдена переступила сьогодні «важливий поріг з оголошенням про відправку бойових машин Bradley та обговоренням постачання танків M1 Abrams. НАТО забезпечить Україну системами Patriotє Але ще багато потрібно зробити. По суті, Україні потрібна здатність не тільки захищатися: потрібні наступальні можливості».
Для звільнення своїх законних територій і Криму від російських загарбників, на думку генерала Кларка, Україні потрібні такі засоби:
- засоби перемоги у зустрічному вогневому бою,
- посилення артилерії,
- зброя більшого радіусу дії,
- збільшення можливостей для контролю та розвідки
- потрібні дрони далекої дії, що баражують (режим, що забезпечує якнайдовшу тривалість польоту), такі як Switchblade-600
Україні настав час отримати доступ до західних літаків
«Щоб просуватися уперед, Україні потрібний не лише сильний, мужній піхотинець, якого вона створила, а й бронетехніка, самохідна артилерія, ударні гелікоптери та авіація. Україні настав час отримати доступ до західних літаків. Добре, якщо шведи передадуть Saab-37 Viggen, але ми маємо надати F-16, одночасно приступивши до організації технічного обслуговування на власній українській промисловій базі»
Все це, вважає генерал Кларк, продемонструє Кремлю «рішучість у стримуванні», «подасть Росії сигнал, що нас не переплюнути», тобто зробить саме те, чого не вистачило для стримування агресора у 1938-1939 роках, що призвело до понад 55 мільйонів жертв.
Чому Захід має допомогти Україні повернути Крим?
Прояви страху і нерішучості з боку Заходу лише провокують Путіна на посилення агресії, як це колись сталося із Гітлером.
«Страх спровокувати Кремль має бути повністю виключений із порядку денного прямо зараз, тому що Кремль розв'язав війну, яка є найбільшою в Європі з часів Другої світової», – вважає Андрій Загороднюк, науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради, міністр оборони України у 2019–2020 роках.
2 січня 2023 року Загороднюк опублікував у журналі Foreign Affairs свою статтю «Аргументи на користь повернення Криму. Чому Україна може – і має – звільнити його» (The Case for Taking Crimea. Why Ukraine Can – and Should – Liberate the Province).
Заголовок цієї статті послужив назвою зустрічі експертів в Атлантичній раді 11 січня.
«Аргумент про те, що треба, мовляв, постаратися не спровокувати Кремль, ми чуємо роками. Але політика умиротворення не спрацьовує із Кремлем, – продовжує Загороднюк. – Той, хто пропонує Україні торгувати Кримом в обмін на світ, є досить наївним і не розуміє, в чому суть цієї війни».
На думку експерта, окупація Криму створює небезпечний світовий прецедент, що потенційно здатний зруйнувати світовий порядок та принципи міжнародного права, що склалися після Другої світової війни.
Окупація Криму дала Росії більший контроль над світовими постачаннями енергоносіївАндрій Загороднюк
«Окупація Криму дала Росії більший контроль над світовими постачаннями енергоносіїв, – вважає Загороднюк і наводить приклад: Незадовго до того, як Росія розпочала окупацію Криму, компанія Exxon Mobil підписала меморандум із Києвом про буріння морських родовищ природного газу на суму 6 мільярдів доларів – це лише одна з багатьох компаній, які працювали з Україною, щоб отримати доступ до корисних копалин. Якби ці проєкти було реалізовано, енергетична карта Європи назавжди змінилася б, і континенту було б легше відвикнути від російських постачань. Але коли Москва ввела війська до Криму 2014 року, всі компанії скасували свої проєкти».
Усередині Росії пропаганда виправдовує анексію Криму переважно псевдоісторичними аргументами. Проте, вважає Загороднюк, міжнародній спільноті має бути ясно, що повернення Криму до України є необхідним кроком для встановлення тривалого миру не лише в Європі, а й далеко за її межами.
З Криму Росія проектує свою владу також на Європу та на Близький СхідАндрій Загроднюк
«Україна має повернути Крим з причин, що далеко виходять за межі справедливості. Росія перетворила Крим на велику військову базу, яку вона використала для масштабного вторгнення. Таке використання півострова є причиною того, що Росія досягла значно більшого успіху в бойових діях на півдні України, ніж на її півночі. З Криму Росія проектує свою владу також на Європу та на Близький Схід, загрожуючи безпеці багатьох інших держав. Таким чином, перемога в Криму необхідна для запобігання майбутнім конфліктам та недопущення повернення до епохи імперських завоювань»
А російський опозиційний політик Леонід Гозман вважає, що поразка Кремля у Криму піде на користь і Росії.
Незважаючи на те, що значна частина пересічних росіян, на його думку, досі підтримує війну Путіна, перебуваючи під впливом наративів пропаганди, що «це Захід погрожував і напав на Росію», багато хто розчарований Путіним.
«Але, на жаль, не тому, що Путін втягнув їх військову авантюру, а тому, що він її програє»
Поразка Росії у війні проти України, включно із поверненням Криму, поставить крапку на політиці «нової опричнини» в Росії, коли подібно до кривавого Івана Грозного, Путін створив (або потурав створенню) альтернативних армій під керівництвом Пригожина (група «Вагнер») і Кадирова.
Їх наявність свідчить про розпад російської державності, що почався, і загрожує не лише Україні на певних ділянках фронту та ряду інших країн за межами регіону, а й самим росіянам.
