Звільнений з російського ув’язнення український режисер Олег Сенцов розповів у інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» про обставини анексії Криму, Євромайдан, голодування у російській колонії та подальші плани.
ПРО ПРОРОСІЙСЬКУ ОРІЄНТАЦІЮ КРИМУ:
«Це було завжди, на жаль. Ніколи він не був до кінця українським… Важко сказати [чому]. Чи не зовсім правильну політику проводила Україна в Криму. Деякі речі робили насильно і неправильно, а якісь речі, яким треба було покласти край, – навпаки. Які дали паростки сепаратизму і так званого «русского мира», які не було вчасно припинено. Тобто хороші, правильні речі зроблені були, робилися, але трошки насильно, ніби зверху, офіційно і не з душею. А речам, які були небезпечні, які дали потім перспективу всього, що сталося, не запобігали. Але це політика держави, більше нікого звинувачувати.
Люди живуть так, як їм комфортно жити, і все. І це все, двадцять з гаком років показали, що Росія виявилася більш комфортною, ніж Україна, на жаль. Це факт. Можна його заперечувати, але так і є… Що в Криму було мало України і багато Росії – і ось результат».
ПРО ЄВРОМАЙДАН
«Був перший Майдан, але я не їздив на нього, тільки підтримував, як то кажуть, стежив здаля, дивився. Це вже були перші паростки. До цього поступово приходиш. У мене ніколи не було активної громадянської позиції, у мене була активна людська позиція, якісь принципи, за якими я живу. І я виявив, що за принципами, за якими я живу, Україна теж хоче жити. В цьому ми співпали, і я відчув себе громадянином цієї країни, як чимало інших, я такий не єдиний. Я багато читав таких виразів, що багато хто тоді відчули себе насправді українцем, громадянином своєї країни, відповідальним за її майбутнє».
ПРО АНЕКСІЮ КРИМУ
«Момент був дуже зручно обраний, якби вони робили це раніше, у них би не вийшло. Якби хоча б на місяць пізніше або на два, теж нічого б не вийшло. Момент, коли протягом усього Майдану там була дуже серйозна пропаганда – і російська федеральна, і місцева. Там білборди були з малюнками хлопців у балаклавах, які кидають коктейлі, і написано: «Ні фашизму», «Майдан не пройде» й таке інше. Народ там дуже сильно накручували, тому народ був спочатку агресивно проти подій у Києві. А коли ці події вилилися в нову владу, відповідно, народ був налаштований на те, що – ні, у нас з ними нічого спільного немає. А потім показують, що ось війська зайшли і все. Тобто збіглося і військове втручання, і настрій людей, які ... всі ці роки готувалися, а останні три місяці були активніші. Прямо агресивна така пропаганда і все. Зараз там багато хто шкодує... навіть не шкодують, а розуміють, куди вони потрапили, але вже пізно».
ПРО ВІЙСЬКОВИХ ТА ПРАВООХОРОНЦІВ У КРИМУ, ЯКІ ПОРУШИЛИ ПРИСЯГУ
«Людина, яка порушила присягу, яка зобов’язана захищати свою Батьківщину, звичайно, зрадник. Тобто це юридичний факт, не моральний. Ти дав присягу народові України захистити його від агресії, агресія прийшла – де ти був в цей час? Усе… Він зрадник юридично. Він порушив свою присягу. Тут нема чого обговорювати. Тут вже не до моралі якоїсь, тут чітко і зрозуміло. У військових все строго і зрозуміло».
ПРО БАГАТОМІЛЬЙОННУ ПІДТРИМКУ ПІД ЧАС УВ’ЯЗНЕННЯ
«Скажімо так: відлуння до мене долинало, але я багато чого не знав. Але я знаю, що це прикольно, я дуже вдячний всім людям, які це робили, кожній людині: хто хоч раз зробив перепост картинки у фейсбуці або п’ять років стояв на майданах – я всім вдячний. Я нікого не виділяю, тому що вдячний всім. І повторю ще раз: я намагався, щоб у мене це не входило. Зараз в мене не входить, і тоді у мене не входило. Я займався тим, чим міг, і тим, що вважав за потрібне робити, і до затримання, і в тюрмі. І все. Тому це на мене... Це підтримувало, звичайно, але не впливало. Я завжди говорив, що я не один, я сиджу не один, тому не зосереджуйтесь на мені одному, це неправильно. Перетягувати ковдру на себе в такій ситуації – це означає, що комусь буде не вистачати цього тепла.
ПРО ФІЛЬМ «ПРОЦЕС» РОСІЙСЬКОГО РЕЖИСЕРА АСКОЛЬДА КУРОВА
«Я вже говорив Аскольду, що я йому дуже вдячний за цей фільм, але я не буду його дивитися. Це не тому, що я вважаю, що він поганий. Аскольд – дуже талановитий режисер, я вважаю, що він зараз входить в когорту найкращих режисерів-документалістів, яких я знаю. Я бачив його попередні фільми, із задоволенням гляну майбутні. Але цей не буду, тому що дивитися фільм про самого себе – по-моєму, це дуже нескромно. Мені це буде якось трошки дивно, незрозуміло. Не буду дивитися. Як є люди, які роблять селфі і дивляться на себе в дзеркало, а я не роблю селфі і не дивлюся на себе в дзеркало, і не буду про себе фільм дивитися. Це модель поведінки, життя і всього».
ПРО ТЕ, ЩО НЕ ЗМІНИВСЯ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ В ТЮРМІ І СПРОБИ «ЗРОБИТИ З НЬОГО ІКОНУ»
«Я намагався там від цього абстрагуватися, і тут продовжую цим займатися. Тобто я не змінився, що там, що тут. У мене ось недавно теж брали інтерв'ю, і там було одне хороше запитання: «Коли ви відчули, що вийшли на свободу? Коли ви відчули себе вільним?». Я почав замислюватися і зрозумів, що цього моменту не було.
Це означає, що і там всередині я не відчував себе невільним. Тобто внутрішньо нічого не змінилося. Я сам себе на цьому відчутті зловив, і подумав – цікаво».
ПРО ГОЛОДУВАННЯ
«Я за ці 145 днів став добре розбиратися у здоров’ї, особливо у здоров’ї цих вмираючих людей, коли у мене був пульс 40 і все, це було дуже сумно. І там були всі дані дуже погані. Зрозуміло, що мені говорили, вмовляли. Я постійно дивився дані, намагався контролювати, що відбувається, але я вже під кінець нічого не контролював, вже нічого не розумів останній місяць, як в тумані такому. Вони теж говорили, що наслідки будуть дуже сумними, бо там і кардіограми пішли зі змінами, що серце, напевно, вже не відновиться, і нирки – одна теж показувала проблему. І печінка збільшилася, вони кажуть, що все – це вже речі, які не відновляться. Але потихеньку, потихеньку, потім обстежили і сказали, що начебто «ти відновлюєшся». І зараз мене теж в Феофанії обстежили і нічого такого страшного не знайшли… Тому я вважаю, що я взагалі відбувся легко, без наслідків. Це дуже дивно, але там вони намагалися, щоб я не помер, скажімо так. Самі розумієте, вони не були в цьому зацікавлені, вони робили все, щоб я не помер».
ПРО ПОДАЛЬШІ ПЛАНИ
«Я не ставлю далекосяжні плани. Тобто у мене є якісь цілі великі і якийсь глобальний план – я завжди так роблю, я не живу просто так. Але це цілі глобальні, тому конкретного, що ось я собі доріжку прокладаю, що ось через рік-два... Зазвичай ці плани нічим не закінчуються, ви самі знаєте: хочеш розсмішити Бога, поділися з ним своїми планами – все завжди відбувається якось ось так. Я це вже давно зрозумів, тому такі речі не намагаюся якось передбачити, запланувати. А ось глобально я буду робити все, що в моїх силах, для звільнення наших хлопців. У вузькому розумінні своєї роботи, боротьби, і в широкому – доти, поки від нас Росія… не відчепиться. Ось коли все це станеться, можна вже робити так (струшує з долонь) і йти на пенсію. А до того часу я не маю права так робити.
Повну версію інтерв’ю з Олегом Сенцовим читайте пізніше на сайті Крим.Реалії.
