Російська пропаганда активно використовує тему відбудови зруйнованого на захоплених територіях: заявляє про відновлення житлових районів та реставрацію об’єктів культури – як на окупованих після 2014 року територіях, так і тих, що окупували після початку повномасштабного вторгнення. Під виглядом цієї реставрації РФ насичує міста фальшивими культурними пам'ятками.
Донбас Реалії показує 4 архітектурні споруди Донеччини, які після втручання окупантів назавжди втратять або вже втратили свою справжню історію.
Драматичний театр, Маріуполь
Будівля Драматичного театру в Маріуполі збудована в 1950-х роках за типовим радянським проєктом, проте, маріупольський театр мав особливе оздоблення. Головний фасад будівлі був виконаний з інкерманського сірого каменю (вапняк з Криму, що використовується в будівництві з античних часів).
Фронтон прикрашала скульптурна група, ось вона за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення:
Головна сцена була прикрашена декоративною ліпниною барочного орнаменту, стіни оздоблені канелюрованими пілястрами, а галерея театру мала чотири колони з капітелями композитного ордеру.
Під час облоги драмтеатр став бомбосховищем та центром гуманітарної допомоги для маріупольців, і 16 березня 2022 року, попри знаменитий уже напис «Діти» на землі перед театром, російська авіація скинула на нього авіабомбу. Міська рада та різні правозахисні організації називають цифру загиблих від 300 до 500 місцевих жителів.
Вже взимку 2022-2023 років, під час окупації, залишки будівлі театру були закриті плакатом та частково знесені, а на його місці почалось будівництво нової будівлі за російським проєктом.
«Знесення руїн Драматичного театру — безумовне намагання сховати назавжди фізичні докази найбільшого одночасного навмисного вбивства українців росіянами з початку цієї фази війни. Повному демонтажу підлягає задня та центральна частина театру, проте фронтальну залишать цілою, як «основу реконструкції». Тобто демонтуються лише ті частини будівлі, які доводять бомбардування, а не вигаданий пропагандою підрив з середини», – написав радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. Проєкт Радіо Свобода «Новини приазов'я» писав, що окупанти справді почали будівництво, навіть не ексгумувавши тіла загиблих маріупольців з руїн театру.
Станом на кінець 2024 року, за заявами російської окупаційної адміністрації, нова будівля майже завершена.
«На цей момент на об'єкті виконуються заходи щодо влаштування теплового контуру, змонтовано основні опорні конструкції для влаштування покрівельного пирога, повним ходом іде відновлення облицювання будівлі. Будівельники вже приступили до побудови покрівлі та встановлення вікон у будівлі», – зазначив пропагандистським ЗМІ РФ так званий керівник представництва Санкт-Петербурга у місті Маріуполь В'ячеслав Захаров (на захоплений територіях Кремль практикує «шефство» російських регіонів над окупованими містами, шеф Маріуполя – Санкт-Петербург – ред.)
Повністю роботи мають намір завершити у 2025 році. Окупаційна адміністрація обіцяє «зберегти історичний вигляд будівлі», а крім того, «відреставрувати» скульптурну композицію, що розташовувалась на її фронтоні. Проте, скульптури збереглися після бомбардування. А пошкоджені були у березні 2024 у процесі уже будівельних робіт – як повідомляли z-пабліки, обвалився карниз.
Зараз, за заявою окупаційної влади, скульптури – на реставрації у Ростові-на-Дону. А історичний інкерманський камінь на фасаді замінила російська цегла.
За заявами представників російської компанії «Модуль-Центр», яка займається цим будівництвом, від автентичної будівлі театру залишилося лише 30 відсотків. Зокрема, повністю знесена задня частина, де розташовувалась глядацька зала та сцена. Туди припав основний удар російської бомби, і саме там переховувались цивільні маріупольці.
Дуже красиві фото Маріупольського драму до облоги дивіться у матеріалі «Заборони».
А тут – світлини з будівельного майданчика окупантів від 0629 Сайту Маріуполя.
«Будинок з годинником», Маріуполь
Відомий усім маріупольцям «Будинок з годинником» був одним з найбільш впізнаваних символів міста до повномасштабного вторгнення. Центральною деталлю будівлі на проспекті Миру була велика вежа із годинником.
Цей житловий будинок був зведений 1950–х роках, та у його стінах тоді розташовувалась майстерня відомого українського художника-монументаліста Віктора Арнаутова, в якій після його смерті творили ще декілька художників у жанрі монументального живопису – Лель Кузьмінков, Григорій Пришедько, Валентин Константинов.
Будинок капітально відреставрували 2021 році: зміцнили аварійні балкони, відремонтували покрівлю та підвали, оновили фасад та поставили новий годинник з декоративним підсвічуванням.
Після російських атак 2022 року, за повідомленням заступника мера Маріуполя Петра Андрющенка, біля будинку впала одна з російських бомб вагою в тону.
«Вперше використано авіабомбу на 1000 кг тротилу в центрі міста. Біля історичного спадку не тільки Маріуполя чи України, але й світу – студії найвідомішого художника-монументаліста Арнаутова» – написав тоді Андрющенко.
Після окупації міста російські ресурси повідомили, що через значні руйнування будинок нібито не підлягав відновленню. Його залишки повністю знесли.
На його місці російська компанія «РКС–Девелопмент» почала будівництво нового будинку, який росіяни назвали власною версією «Будинку з годинником». Він має вдвічі більше поверхів, а зверху на ньому розмістили екран, який імітує годинник.
До того ж, квартири у цьому будинку (і це типова ситуація для відбудови у Маріуполі) так і не дісталися жителям міста, які проживали раніше там. Спочатку окупаційна адміністрація обіцяла видати квартири саме їм, проте вже після початку будівництва з’явилася реклама продажу квартир під іпотеку.
Голова ОСББ колишнього будинку Марія Тиховська висловлювала в інтерв'ю російським джерелам віру в те, що «справедливість буде відновлена».
Меморіальний комплекс на Савур-Могилі, Саурівка, Донецька область
Меморіал «Савур-Могила» є чи не найголовнішим символом пам’яті про другу світову війну в Донецькій області. Його створили на вершині однойменного кургану, де у 1943 році точилися запеклі бої між радянськими та німецькими військами. Меморіальний комплекс був створений в 1960-х роках, складався з обеліска.
Біля підніжжя 36-метрового обеліску облаштували оглядовий майданчик і встановили скульптуру радянського солдата. До вершини кургану вели широкі сходи. Праворуч від них звели чотири багатофігурні батальні пілони. Кожен пілон присвятили окремому роду військ: піхоті, танковим військам, артилерії та авіації. На боках пілонів висічені назви військових частин і з'єднань, які брали участь у радянській наступальній операції.
У 2009 році «Савур-Могилі» було надано статус пам'ятника культурної спадщини України національного значення.
Внаслідок нових боїв за висоту та її захоплення підконтрольними РФ загонами, у 2014 році меморіал був повністю знищений. Наступні вісім років перебував у занепаді, хоча окупаційні ресурси не раз заявляли про наміри його відновити.
Ситуація змінилась у 2022 році. Окупанти оголосили про початок відновлення меморіального комплексу, але з власними доповненнями. Вони встановили три нових пілони, що композицією повторюють ідею радянських, проте присвячені вже бойовикам угруповання «ДНР». Зокрема там зображені портрети загиблих: Арсена Павлова («Мотороли»), Володимира Жоги («Вохи») та Ольги Качури («Корси»), які були командирами військових формувань, підконтрольних Росії. На чисельних барельєфах зображені бойовики у сучасних бронежилетах, російська техніка та авіація. Новий комплекс з доповненнями відкрили 8 вересня 2022 року.
Тепер «Савур-Могила» активно використовується окупаційною владою в ідеологічних цілях. Наприклад, у 2024 році до 9 травня окупанти розвернули біля комплексу 300 метрову Георгіївську стрічку.
Палац молоді «Юність» Донецьк
Є об'єкти, які поки стоять незайманими, однак окупаційна влада вже малює для них нові версії.
Палац молоді «Юність» в Донецьку був побудований у 1975 році. В ньому є глядацька зала на 1200 місць, спортивний зал на 400 місць, басейн із трибунами та кімнати для різних клубів. За задумом архітектора Анатолія Полянського, комплекс мав унікальну можливість трансформації планування: прибиралася стіна за головною сценою, що дозволяло об'єднувати глядацьку та спортивну зали в єдиний простір.
Фасад будівлі мав облицьовування з туфа та лабрадорита, а також мав дуже велику площу скління, що забезпечувало природне освітлення інтер'єрів.
Після 2014 року будівля зазнала пошкоджень в результаті бойових дій. За заявами окупаційних ресурсів, понад 70 відсотків приміщень комплексу стали непридатними для експлуатації. Територія самого комплексу не обслуговувалась та прийшла в занедбаний стан. Попри це, в будівлі продовжували функціонувати окремі дитячі гуртки та проводились дитячі свята.
Ще у 2016 так зване міністерство будівництва «ДНР» заявляло про наміри відбудови палацу. Проте навколо палацу нічого не змінювалось. Вже у 2019 році з’явилися заяви так званого міністра освіти та науки угруповання «ДНР» Євгена Горохова про відбудову палацу коштом сім’ї покійного російського співака та депутата Йосипа Кобзона, якому ще при житті, у 2003 році, встановили пам’ятник навпроти палацу. Знову нічого не відбулося. У 2020 році голова окупаційної адміністрації Денис Пушилін знову оголосив про плани відновити палац.
В угрупованні «ДНР» тоді заявили, що вже створили «оргкомітет з відбудови», провели конкурс та затвердили проєкт. Проте станом на 2022 рік так і не знайшли підрядника.
«Проєкт відновлення палацу давно готовий. Зараз ми у пошуках фінансування та генерального підрядника. І думаю, що без допомоги Росії нам не обійтися», – заявляв так званий директор окупованого палацу Віталій Цавкаєв 6 лютого 2022 року.
Проєкт повністю змінює оригінальний вигляд будівлі: зокрема, планувалося знищити та перебудувати фасад будівлі, прибудувати два нових простори та збільшити внутрішню площу палацу, а крім цього, повністю змінити навколишню територію.
Архітектор: це не реставрація
За словами співзасновника організації «Платформа урбаністичного розвитку», архітектора-реставратора Віктора Дворнікова, так зване «відновлення» ставлениками Росії знищених або пошкоджених пам’яток в окупації не може називатися реставрацією, адже автентичні будівельні елементи замінюють на копії з сучасних матеріалів:
«Всі об'єкти культурної спадщини, які розташовані на території України, включно з окупованими територіями, є власністю України. І жодні органи іншої держави не можуть видавати дозволи, не можуть проводити роботи на об'єктах культурної спадщини, тому що тим самим втрачається культурна цінність цих об'єктів. Це порушення міжнародного гуманітарного права», – каже архітектор.
Така заборона міститься у статті 4 Гаазької конвенції 1954 року «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» учасниками якої є як Росія, так і Україна.
«Об'єкт, який буде виглядати так само, як якийсь історичний об'єкт, але він виконаний з нових матеріалів, не є достовірним. Він вже не дозволить точно довести зв'язок з певними історичними подіями. І саме в тому цінність об'єктів культурної спадщини, що вони є достовірним джерелом інформації історичної. Від того, який там розчин використовувався, від того, яка цегла використовувалася, ми згодом зможемо встановити дуже багато різноманітних історичних фактів. А коли це має певні ознаки об'єкта культурної спадщини, тобто він там візуально, наприклад, схожий на історичний об'єкт, але він не несе оцієї саме історичної інформації, він жодної цінності не має», – коментує Віктор Дворніков відновлення драматичного театру в Маріуполі.
На думку урбаніста, такі дії РФ з цілеспрямованого знищення автентичності мають ознаки культурного геноциду проти України:
«Україна зараз має моніторити оці факти пошкодження чи факти будь-яких будівельних робіт на об'єктах культурної спадщини та готувати базу для кримінальних проваджень. Тобто збирати докази, документувати ці факти, а потім, відповідно, подаватися до міжнародних кримінальних судів, тому що це точно є ознакою культурного геноциду, коли це робиться навмисне», – підсумовує архітектор.
За даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій, станом на квітень 2024 року в результаті російської агресії було зруйновано понад тисячу об’єктів культурної спадщини на території України. З них понад 300 є пам’ятками архітектури та містобудування.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Форум