Відтепер 9 травня спільно з державами ЄС Україна відзначатиме День Європи. Указ підписав президент України Володимир Зеленський. А законопроєктом пропонує відзначати 8 травня День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, розповів в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live», що це означає для України.
– 8 травня офіційно в Україні відзначається Днем пам’яті та примирення. Наразі президент України Зеленський пропонує, щоб це був День пам'яті і перемоги над нацизмом. Можете пояснити, будь ласка, детальніше різницю у цих формулюваннях? І що це загалом змінює для суспільства?
– Власне, в указі, який пропонує президент, також є ще блок, що на 9 травня пропонується відзначати День Європи, як в Європі заведено. І по змісту це буде те, що ми з 2015 року і так відзначаємо. Тобто ми вшановуємо всіх жертв війни, ми розповідаємо про внесок всіх народів і всіх учасників антигітлерівської коаліції і шануємо перемогу над нацизмом як ганебним явищем в історії людства.
Відповідно, 9 травня буде Днем Європи. По-перше, у відповідно до історичної правди, бо 8 число в усьому світі, в більшості країн Європи відзначається як День перемоги. Ну і, власне, День Європи, як і має бути. Бо зараз він є в нас календарі, але його ніхто не відзначає, бо це якась незграбна дата. Третій тиждень травня – ніхто про нього не знає. А Європи – так само відзначають 9 травня День Європи.
Це логічний і давно назрілий крок
– Як ви загалом ставитеся до нинішніх ініціатив президента? Чи є вони вчасними? І чому такі ініціативи не були у попередніх урядів, у попередньої влади? Як думаєте, чи готове суспільство до того, щоб 9 травня відзначати День Європи?
– Справа в тому, що, на думку Інституту національної пам’яті, це логічний і давно назрілий крок. Тому що вже майже вісім років ми послідовно відстоюємо цю позицію. І ми тішимося, що і уряд, і Офіс президента сприймають цю позицію та поступово наближають українське суспільство на офіційному рівні принаймні до європейських практик вшанування нашого внеску у перемогу в Другій світовій війні.
У політичного класу не вистачало сили і духу історичну правду визнати про 8 травня
Я думаю, що раніше великою мірою це не можна було зробити. По-перше, тому що цей панівний радянський, а потім пострадянський міф про те, що тільки 9 травня, «тільки радянський народ є переможцем», панував у суспільстві. У політичного класу не вистачало сили і духу історичну правду визнати, розповісти про дійсну історію 8 травня. Ну і, по-друге, ілюзія дружби з Росією і гуманітарний вплив Росії на Україну був доволі сильним. Лише після повномасштабного вторгнення, після початку війни у 2014 році, тимчасової анексії, тимчасової окупації Криму і частини Донбасу українці зрозуміли, що Росія з себе представляє, і почався відхід від усіх цих наративів. А починаючи з 2022 року, вже ніяких ілюзій у цілого світу.
9 травня – у цьому році соціологія показує найнижчу підтримку за всі роки. Росія отруїла пам'ять про Другу світову війну
Можна навіть соціологічно подивитися, як змінюється ставлення до цих свят, зокрема до 9 травня. У цьому році соціологія показує найнижчу підтримку за всі роки цього свята. Якщо раніше воно було серед найулюбленіших свят українців, то зараз Росія настільки отруїла пам'ять про Другу світову війну і взагалі концепцію 9 травня, що українці не хочуть мати нічого спільного. І президент лише реагує на суспільну оцінку цих подій і мудро робить, що дистанціює істинно історичну пам'ять від ідеологем радянських і вже неоросійських, які зараз так гучно називаються – «побєдобєсіє».
– Ви згадали про те, що раніше суспільство, можливо, не було готове до сприйняття і, власне, з повномасштабним вторгненням змінилося ставлення. Інститут національної пам’яті багато давав роз’яснень упродовж останніх років, чим направду є 9 травня, чому це має бути 8 травня.
Якщо би не повномасштабне вторгнення, наскільки вдало прокомунікувало би це питання влада і суспільство? На вашу думку, чи не потребує це наразі додаткових роз’яснень?
– Це завжди потребує додаткових роз’яснень. Оскільки стосується дуже делікатної і чутливої теми. Це одна з найбільш важливих і драматичних сторінок історії людства ХХ століття. Тому ці роз’яснювання і постійне нагадування, і створення відео і аудіоматеріалів, і увага ЗМІ (принагідно дякує взагалі вам за інтерес до цієї теми) є необхідними для того, щоб суспільство побудувало нову не токсичну, не мілітаризовану, не зациклену на якихось шовіністичних ідеях культуру пам’ятання про цю війну і взагалі про феномен воєн як такий.
– А українці остаточно розпрощалися з «побєдобєсієм», яке насаджувала останнім часом і Російська Федерація, ну і свого часу СРСР, як думаєте?
У частини суспільства може залишитися цей сентимент
– Я думаю, що це не остаточно. Тому що у нас після, дасть Бог, ми швидко переможемо росіян і наведемо лад, відновимо контроль і почнемо відбудовувати території, звісно, у частини суспільства може залишитися цей сентимент. І цей час треба використати для того, щоб не так, як завжди – гасло розповсюджувати і надувати щоки, що ми «дуже поважаємо культуру», а реально інвестувати в просвіту, в інфраструктуру пам’яті, в архіви, музеї для того, щоб вся інформація, ця правда ставали доступними. Якщо ми закінчимо виключно на політичних гаслах і тільки на зміні святкового календаря, то це не дасть того результату. Ми це повинні дуже чітко розуміти.
І я не думаю, що після цієї війни вже хоч коли-небудь буде така висока підтримка радянських, комуністичних практик і взагалі цього «побєдобєсія» російського зразка. Але чим менше ми будемо працювати в гуманітарній сфері, тим більше ризиків того, що пам'ять буде викривлена чи не дуже коректна.
– Наші колеги з «Європейської правди» написали про нібито непублічне спілкування Києва з Брюсселем, що нібито в Брюсселі обережно поцікавилися, чи не планує Україна започаткувати 9 травня як день Європи, як це відзначається у всій Європі. І нібито отримали відповідь: ні, не плануємо. І сьогодні бачимо такі ініціативи президента.
Що, на вашу думку, змінилося? Чому змінилося ставлення до цього питання? І взагалі, чи важливо для Європи, щоб в Україні синхронізувати, так би мовити, відзначання таких дат?
Це є здоровою реакцією на російську агресію
– Ви бачите, що Європа теж переживає кризу ідентичності. ЄС як політичне утворення має ряд випробувань, пов’язаних з членами ЄС, в яких дещо відмінні тлумачення єдності, особливо що стосується політики економічної і ідеологічної. Тому у наших друзів з Європи цілий ряд своїх викликів.
Що стосується цієї розмови з Брюсселем, то мені про це нічого не відомо. Я знаю, що те, що сьогодні зробив президент Зеленський, цілком вписується у послідовну логіку, яка відбувається в українському суспільстві. І це є здоровою реакцією на російську агресію.
Що стосується, так би мовити, зацікавленості Європи українськими гуманітарними наративами, то насправді було би добре, якщо би дійсно ЄС переймався цим і хотів такої більшої культурної єдності між нашими суспільствами. Це був би хороший знак щодо майбутньої української перспективи в ЄС.
