У Криму закінчилися терміни для добровільного відчуження земельних ділянок в «іноземних громадян», надалі матеріали будуть передаватися в суд для примусового перепродажу землі або її передачі в державну власність, повідомила російська міністр майнових і земельних відносин Криму Лариса Кулініч.
Ще в березні 2020 року президент Росії Володимир Путін підписав указ №201, внісши більшість районів півострова до переліку територій, земельні ділянки на яких не можуть бути у власності «іноземців» та «закордонних юридичних осіб». Де-факто під ці обмеження потрапляють й українці без російського громадянства з власністю в Криму. У підконтрольному Кремлю Держкомрегістрі Криму раніше повідомили, що у власності громадян України на півострові ‒ майже 10 тисяч ділянок, які можуть потрапити під дію указу. Про те, чи можуть кримчани захиститися від такого примусового вилучення, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Голова експертної ради з правових питань при російському уряді Криму Олександр Молохов висловив Крим.Реалії думку, що Росія в цьому випадку використовує стандартну світову практику.
‒ Треба було готуватися до цього давно, оскільки Крим фактично є прикордонною територією, і не зовсім дружні дії України останнім часом змушують російську владу юридично оформити ситуацію, що склалася. В усьому світі держави обмежують права іноземців на володіння землею в зоні, прилеглій до держкордону. Конституційний суд Росії чітко позначив, що іноземні громадяни та іноземні юридичні особи, серед них і з України, тепер не можуть мати права власності на землю, розташовану практично на всій території Кримського півострова. Але при цьому відчуження земельної ділянки не запускається без попередньої рівноцінної компенсації в судовому порядку, при цьому не допускається відчуження ділянки без розташованих на ній будівель та споруд, якщо вони належать одній особі.
Олександр Молохов підкреслює, що у людей, яких Росія вважає іноземцями в Криму, не будуть автоматично вилучати разом із землею належні їм будівлі або споруди.
‒ Тобто реквізиція або конфіскація українським власникам у Криму точно не загрожує, хоча належні їм об'єкти вже зараз обмежені в цивільному обороті. Іноземці не можуть успадковувати або отримувати їх у порядку розподілу подружньої власності при розірванні шлюбу. Звичайно, це впливає на ринкову вартість об'єктів. Я думаю, що в межах судової процедури будуть примусово викуповувати землі разом з будинками в Криму в іноземців для державних потреб за умови попереднього рівноцінного розміщення. Питання про те, наскільки справедливою буде державна оцінка, залишається дискусійним. У будь-якому випадку результати оцінки можна буде оскаржити в суді, або вже зараз виявити ініціативу та звернутися з позовом до російської влади про примусовий викуп своїх ділянок разом з об'єктами на підставі звіту про ринкову вартість.
У свою чергу, експерт Регіонального центру з прав людини Роман Мартиновський зазначає, що вже наявний у Криму досвід вилучення землі російською владою у добросовісних набувачів свідчить про упередженість місцевих судів у цих питаннях.
‒ Якщо бути точним, є 3984 людини ‒ це ті жертви, яких нам вдалося ідентифікувати. Тобто у нас є інформація про те, де їх земельні ділянки вилучалися, які суди ухвалювали ці рішення. Однак цей процес відрізнявся від того, який належить пережити кримчанам у зв'язку з указом російського президента номер 201. Основною причиною, через яку проводилося вилучення землі, було те, що в архівах міста Севастополя нібито були відсутні оригінали документів українських органів влади, на підставі яких люди отримували землю. Понад 600 людей потім придбали ці ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, засвідчених нотаріусами, однак російські окупаційні суди абсолютно не звертають на це уваги, і цих людей теж позбавляють права власності, абсолютно не обговорюючи питання про законність угоди.
За інформацією Романа Мартиновського, через недовіру російській судовій системі більшість кримчан, які зіштовхнулися з такими вилученнями, навіть не намагаються боротися за своє майно.
‒ Лише кожен третій з тих, хто втратив земельну ділянку або об'єкт нерухомості, спробував оскаржити рішення в апеляційних судах. Багато з тих, хто проходив усі інстанції на території Російської Федерації, потім скористалися правом на звернення до Європейського суду з прав людини. Щоправда, з такими скаргами поки ніяких рухів не відбувається, і немає підстав сподіватися на те, що розгляд відбудеться швидко.
Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Микита Петровець вказує на те, що з точки зору законодавства України подібні вилучення в Криму можуть розцінюватися як військові злочини Росії.
‒ Під цей указ потрапляють усі, хто володіє ділянками в так званих прикордонних районах Криму й не має російського громадянства. У зв'язку з цим виникає запитання щодо тих, хто станом на 18 березня 2014 року постійно проживав на території півострова й потім подав упродовж місяця заяву про бажання зберегти українське громадянство. Теоретично Росія розглядатиме таких людей як своїх громадян, але як саме це буде розцінюватися у випадку з землею, сказати складно. Наскільки я знаю, в Криму ще не була розпочата відповідна процедура, але на території Росії така практика вже є. Я б рекомендував українцям, які володіють ділянками в Криму, звертатися із заявою про кримінальне правопорушення до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя за статтею 438 про військовий злочин й отримати статус потерпілих.
Далі Микита Петровець все ж радить готувати скаргу до Європейського суду з прав людини з вимогою захистити право на мирне володіння майном.
‒ Причому зовсім необов'язково перед цим проходити всі російські інстанції. Є така адміністративна практика, коли якась держава явно не дотримується законодавства. Росія в Криму здійснює низку порушень міжнародного гуманітарного права, і перспектив захистити своє право власності перед нею фактично немає, адже це окупант. У зв'язку з цим можна не йти в російські суди, але ми в цій ситуації рекомендуємо як мінімум надіслати формальні звернення до російських органів про порушення вашого права власності та про те, що ви не згодні з цими діями. Цього буде достатньо, перш ніж звертатися в ЄСПЛ. Безумовно, це не чарівна паличка, яка гарантовано врятує ділянку від вилучення, але все краще, ніж чекати, чи буде реалізований указ російського президента.
За оцінкою Микити Петровця, ЄСПЛ у разі позитивного рішення може присудити постраждалим від дій Росії українцям як компенсацію, так і повернення права власності.
‒ Тут, звичайно, питання ‒ чи буде Росія виконувати рішення Європейського суду, і якщо буде, то як саме. Якщо ж не буде, то це вже питання до законодавства щодо деокупації та повернення Криму під юрисдикцію України. Очевидно, що з точки зору України й міжнародного права подібні відчуження земельних ділянок не матимуть юридичної сили. У будь-якому випадку я рекомендую всім зацікавленим відвідати сайт www.crimealand.net, де розписані всі тонкощі й алгоритм дій.
Роман Мартиновський раніше радив кримчанам у таких випадках звертатися за допомогою до адвокатів, юристів, у громадські організації, щоб отримувати консультації, виходячи з обставин кожної конкретної справи, а також збирати відомості про ринкову вартість своєї ділянки до і після 2014 року.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
