(Рубрика «Точка зору»)
П'ятдесят п'ять африканських держав складають понад чверть голосів в ООН, що особливо важливо для Києва у його дипломатичній боротьбі проти російської агресії. Практично усі ці держави були жертвами іноземного панування, агресивних війн, економічного домінування – всього того, з цим б’ється не на життя, а на смерть сьогоднішня Україна. Наскільки важливо заручитися підтримкою африканських країн? І як це зробити?
Під час виступу 20 червня на засіданні Бюро асамблеї Африканського союзу президент України Зеленський заявив, що розпочав нову політику України щодо Африки.
«Саме в час моєї каденції затверджена перша стратегія розвитку відносин України з державами Африки. Буде активізований діалог з усіма країнами континенту», – наголосив Зеленський.
12 липня на посаду спецпредставника України з питань Близького Сходу і Африки було призначено Максима Субха, досвідченого дипломата і колишнього посла України в Алжирі.
4 серпня президент України провів онлайн зустріч з журналістами чотирьох африканських країн – Гани, Кенії, Нігерії та Південно-Африканської Республіки.
Лейтмотивом розмови стали слова президента України про те, що «Африканський континент – це недооцінена територія, недооцінені країни й потенціал людей. Ми хочемо розширювати наші зв’язки. Для нас це дуже важливо».
Володимир Зеленський повідомив, що на осінь планується турне міністра закордонних справ України в африканські держави.
5 серпня відбулася розмова Зеленського з президентом Малаві - вже дев'ятою африканською державою за останній час, із якою Україна вперше контактує на найвищому рівні за всю історію своєї незалежності.
Після цього пройшли, теж уперше в історії, переговори із президентами Ботсвани та Демократичної Республіки Конго, Нігеру, Замбії.
Нарешті, 17 серпня до президентських ініціатив приєдналася і Верховна Рада України. Спікер парламенту Руслан Стефанчук оголосив намір «розпочати «африканський трек»: зустрічатимемося з парламентами та спікерами країн Африки для того, щоб розвіяти ті міфи, які насаджує РФ про Україну».
Такі послідовні і цілеспрямовані дії не залишилися поза увагою українських, європейських та африканських ЗМІ. Зазначають, що українська дипломатія, включно з главою держави, попри війну, усвідомлює міжнародну вагу африканського континенту і знаходить ресурси для активізації своєї присутності.
До обговорення приєдналася експертна спільнота.
Тут запитують:
- який зміст усіх згаданих ініціатив?
- Які дії щодо континенту, окрім візитів та відеорозмов планує українська сторона?
Відповіді на ці питання важливі насамперед тому, що країни Африки, як Північної, арабомовної, так і Субсахарської, стали в останні десятиліття полем геополітичної боротьби, де змагаються могутні геополітичні гравці – Китай, США, РФ, Індія, Велика Британія, Європейський Союз і його лідери Франція й ФРН.
Кожен з них має потужну дипломатичну, економічну й силову присутність на континенті, історичні традиційні впливи, залежні еліти, надає величезну фінансову допомогу та вкладає інвестиції.
Протягом останніх місяців тут побували їхні лідери та міністри закордонних справ, які в урочистій атмосфері публічно відкривали нові виробництва, надавали стипендії, підписували перспективні торговельні угоди.
- Як виглядає на цьому тлі Україна, яка бореться проти жорстокого агресора, залучаючи усі можливі людські і фінансові ресурси?
- Чи на часі їй Африка?
Нині в Африці проживає понад мільярд з чвертю людей. Континент багатий на людські, енергетичні, інтелектуальні та природні ресурси. Намір «повернутися», про який оголосила українська влада, та ще й у таку скрутну для себе годину, заслуговує на повагу й підтримку.
Державний та парламентський виміри спрацюють, якщо до них додадуться зусилля бізнесу та громадянського суспільства. Треба посилити кадрову присутність на континенті, унормувати зовнішню інвестиційну діяльність, вести цільову інформаційну роботу. Тоді є сподівання, що двері в Африку відчиняться широко.
Тим більше, що перші позитивні сигнали вже пішли, коли розблокувалося постачання збіжжя для численних тутешніх покупців українського продовольства.
На користь України може спрацювати кілька факторів:
- Українська держава ніколи не вела колоніальної політики, не поневолювала інші території.
- Допомога українців молодим африканських державам у створенні основ національної економіки, а це машинобудування, іригація, агротехнології, металургія, освіта – наш великий історичний внесок, який пам’ятають і який позитивно характеризує нашу націю.
- Чудовою репутацією користується на континенті українська зброя та військова освіта.
Після перемоги ці позитиви матимуть особливу вагу в Африці, натомість усі високі оцінки на адресу «другої армії світу» розвіються.
Особливу увагу доцільно привертати до миротворчої діяльності України. Українські воїни в блакитних шоломах чудово зарекомендували себе у багатьох державах континенту, і повернуться, за потреби, як виженуть агресора.
Традиційно в Україні щороку навчалися десятки тисяч африканських студентів. У перші дні російської агресії більшість з них, разом з мільйонами громадян України, намагалися евакуюватися, однак не завжди зустрічали гостинність з боку країн-реципієнтів. Окремі прикрі випадки активно роздмухувала російська пропаганда, звинувачуючи Київ у расизмі.
Виправити ситуацію можливо, зокрема, закликаючи студентів, що виїхали, до навчання у західноукраїнських областях на безоплатній основі, і залучаючи голоси колишніх студентів- випускників, що повернулися на батьківщину після отримання українських дипломів.
Але чи не найперше – наголошувати на принципах міжнародного права та універсальних людських цінностях, які захищає Україна на своїй землі і які є фундаментом миру і добробуту на планеті.
Є усі шанси, що Україну почують в Африці. Якщо добрати вірні слова і підкріпити їх діями.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
