15 серпня минає п’ять років відтоді, як «Талібан» знову повернувся до влади в Афганістані. Розповідаємо про те, як живе країна.
До того, як «Талібан» захопив владу в Афганістані у 2021 році, Ахмад Давуд мріяв розширити свій невеликий кравецький бізнес, одружитися і купити автомобіль.
Але через п’ять років після повернення до влади радикального ісламістського угруповання Давуд працює на сімейній фермі за межами столиці Кабула, вирощуючи фрукти й овочі. Для небагатьох клієнток, які досі роблять замовлення, він потай шиє сукні.
«Я сподівався вивчати дизайн одягу в університеті. Планував імпортувати тканини з Туреччини, створювати власні моделі й наймати швачок. Уявляв, як братиму участь у модних показах і продаватиму свої вироби в сусідніх країнах», – розповів 29-річний чоловік Радіо Свобода.
«Нічого з цього не сталося, – каже Ахмад. – Усе перевернулося догори дриґом».
Ахмад Давуд живе з батьками й двома молодшими сестрами, каже, що його родина не має грошей, щоб виїхати з Афганістану – країни з населенням близько 40 мільйонів людей, яка переживає масштабні гуманітарну й економічну кризи.
«Я досі не одружений, тому що заробляю недостатньо, щоб утримувати дружину й дітей, – сказав він. – Усе, що я заробляю, йде на підтримку батьків і сестер».
Давуд – один із мільйонів афганців, чиї мрії зруйнувалися, коли «Талібан» захопив владу після завершення майже 20-річної міжнародної військової присутності в Афганістані. Протягом цього періоду молоді освічені афганці, особливо у великих містах, мали свободи й можливості, які було неможливо уявити до того, як вторгнення під проводом США повалило перший режим «Талібану» у 2001 році.
Але виведення міжнародного західного контингенту на чолі зі США (який взяв під контроль Афганістан після терактів 11 вересня 2001 року), втеча тогочасного президента країни і повернення «Талібану» до влади у серпні 2021 року, все кардинального змінили.
Влада «Талібану» створила один із найбільш репресивних режимів у світі, позбавивши багатьох афганців основних прав, особливо жінок і дівчат.
- Не визнане міжнародною спільнотою і перебуваючи під санкціями, радикальне угруповання керує країною на тлі зростання бідності та безробіття. Хоча економіка Афганістану демонструє певне зростання, Світовий банк у 2026 році констатував падіння рівня життя і збереження масштабної бідності.
- Сотні тисяч афганців втекли до сусідніх країн або на Захід, рятуючись від крайньої бідності й репресивної влади «Талібану». Афганці залишаються однією з найбільших груп біженців у світі. Але багато людей не мають можливості залишити батьківщину і, хоч і неохоче, навчилися жити під владою радикального угруповання.
Хаос в аеропорту Кабула: афганці втікають від талібів (фоторепортаж)
Таємне життя під владою «Талібану»
Для жінок і дівчат повернення «Талібану» до влади стало суцільним жахом.
Радикальне угруповання різко обмежило свободу пересування жінок і дівчат, строго регламентувало зовнішній вигляд і правила поведінки, обмежило їхню присутність у громадському просторі та права на роботу й освіту, і фактично витіснило жінок із суспільного життя.
Зайнаб Рамз здобула освіту журналістки, але не могла знайти роботу після того, як десятки незалежних медіа по всій країні закрилися через тиск «Талібану» або фінансові проблеми.
Після захоплення влади «Талібаном» медіасектор Афганістану різко скоротився, а особливо сильно постраждали жінки-журналістки.
Після двох років без роботи Рамз влаштувалася на радіостанцію в Кабулі. Медіа залишаються однією з небагатьох сфер, де жінки ще можуть працювати, хоча й за умов жорстких обмежень.
«Безпечно, – розповіла 27-річна жінка Радіо Свобода. – Ніхто не зупиняє мене на вулиці й не запитує, чому я йду на роботу або чому йду сама».
Але влада «Талібану» змінила повсякденне життя жінок. Вони стикаються з обмеженнями на пересування та доступ до громадських місць. Жінкам заборонили відвідувати спортзали й низку інших громадських просторів, а салони краси заборонили.
Раніше Рамз бігала і ходила в походи неподалік від дому. Тепер, за її словами, бігати фактично неможливо. Жінки повинні носити вільний довгий одяг, який закриває тіло, і пересуватися в супроводі родича-чоловіка.
Через ці обмеження деякі жінки змушені вести таємне життя. Колишні працівниці салонів краси відкривають нелегальні салони у власних домівках, а клієнтки знаходять їх завдяки знайомим.
Нещодавно Рамз відвідала один із таких салонів перед сімейним весіллям. Працівниця попросила жінок заходити й виходити по одній, щоб сусіди нічого не запідозрили.
«Уявіть, що мені доводиться таємно ходити до салону краси, щоб зробити зачіску перед сімейним весіллям, ніби це якась масштабна спецоперація», – сказала Рамз.
Вона також знає іншу жінку, колишню спортивну тренерку, яка потай відкрила жіночий спортзал у підвалі свого будинку.
Сусіди помітили, що жінки приходять і йдуть, і повідомили про це «Талібану». Вона закрила спортзал ще до того, як влада встигла втрутитися.
«Ми більше не можемо мріяти про велике»
Для молодих освічених афганців влада «Талібану» не лише обмежила те, що вони можуть робити. Вона також позбавила їх можливостей, які вони мали раніше.
Насім Карімі колись уявляв собі кар’єру на державній службі. Після закінчення університету він думав, що зможе претендувати на державну посаду або навіть балотуватися до парламенту.
Але в політичній системі «Талібану» парламенту немає, а влада майже повністю зосереджена в руках представників радикального угруповання.
«Ми більше не можемо мріяти про велике».
Молодь більше не мріє, як ранішеНасім Карімі
30-річний чоловік провів два роки в сусідньому Ірані, де можливості працевлаштування для афганських мігрантів переважно обмежуються фізичною працею.
Зрештою він повернувся до Афганістану, де зараз викладає у приватних школах за тимчасовими контрактами. Разом із кількома друзями він намагався відкрити приватний коледж, але проєкту не вдалося залучити достатньо студентів. За його словами, багато афганців уже не можуть дозволити собі оплачувати вищу освіту.
Амбіції Карімі стали скромнішими. «Я просто хочу мати стабільну роботу», – сказав він.
Карімі нещодавно одружився і заробляє 7 тисяч афгані (4800 гривень) на місяць. Близько тисячі афгані (700 гривень) він витрачає на щоденні поїздки на роботу, тож на їжу, комунальні послуги, ліки та інші необхідні речі залишається небагато.
Після десятиліть війни, каже Карімі, багато афганців просто хочуть мати можливість виходити з дому без страху загинути внаслідок вибуху чи нападу.
«Люди просто хочуть жити в мирі», – сказав Карімі.
Ціна відносного миру виявилася високою. Афганці втратили багато своїх прав, можливостей і надій. Але чимало з них уже перестали чекати на повернення того життя, яке було в Афганістані до 2021 року.
«Ми навчилися жити з країною такою, якою вона є», – сказав Карімі.
Форум