Не вірте, що з Бабиного Яру, як і з кожної могили, віє холодом – насправді, звідти віє тугою і сумом непрожитих життів. Їх у київському урвищі полягло близько ста тисяч, з них мінімум сорок тисяч – євреїв. Тому нині Єврейська рада України звертається до Президента Віктора Ющенка та уряду з пропозицією встановити у державі День пам’яті жертв Голокосту - 29 вересня – початок масових розстрілів у Бабиному Яру. На думку керівника Єврейського ради – голови Фонду “Пам’ять Бабиного Яру” Іллі Левітаса, це буде не лише вшанування пам’яті тих, хто покоїться у цьому місці, але і можливістю розповісти всю правду про Бабин Яр, що її намагались перекрутити або викреслити з історії і нацисти, і радянська влада. Напирклад, історія довкола так званого “матчу смерті”, коли київські спортсмени обіграли команду німецьких військових пілотів. Ілля Левітас розповідає:
“Там не було подвигу. Був звичайний футбол, і німці – це не професійна команда була – просто вони попадали у Київ на відпочинок. Ну і що тут робити? Грали у футбол, і при цьому намагалися бути ввічливими, до речі”.
Ще один міф Бабиного Яру – про моряків дніпровської флотилії – також не відповідає історичним документам і спогадам тих, хто пережив окупацію Києва. Слово Іллі Левітасу:
“Це не дніпровська - це пінська флотилія. Моряки ішли з боку Чернігова. Під Києвом їх затримали. Не треба казати, що їх були сотні, що вони співали. У такому становищі не дуже співають: це було взимку, дійсно, кілька людей були пов’язані колючим дротом. Але останки лише 19-ти душ знайшли – там, де був кінотеатр ім. Гагаріна на вул. Щусєва. Викопали їх, і зараз вони поховані на центральній алеї Лук’яніського цвинтаря. Не треба демонізувати цю справу!”.
Ілля Левітас вважає, що залишати правду про бабин Яр, його жертв і катів у перекрученому вигляді не можна. І цитує Тору, в якій ідеться про те, що схована правда, як і не пробачена ненависть, можуть помститися нащадкам.
“Там не було подвигу. Був звичайний футбол, і німці – це не професійна команда була – просто вони попадали у Київ на відпочинок. Ну і що тут робити? Грали у футбол, і при цьому намагалися бути ввічливими, до речі”.
Ще один міф Бабиного Яру – про моряків дніпровської флотилії – також не відповідає історичним документам і спогадам тих, хто пережив окупацію Києва. Слово Іллі Левітасу:
“Це не дніпровська - це пінська флотилія. Моряки ішли з боку Чернігова. Під Києвом їх затримали. Не треба казати, що їх були сотні, що вони співали. У такому становищі не дуже співають: це було взимку, дійсно, кілька людей були пов’язані колючим дротом. Але останки лише 19-ти душ знайшли – там, де був кінотеатр ім. Гагаріна на вул. Щусєва. Викопали їх, і зараз вони поховані на центральній алеї Лук’яніського цвинтаря. Не треба демонізувати цю справу!”.
Ілля Левітас вважає, що залишати правду про бабин Яр, його жертв і катів у перекрученому вигляді не можна. І цитує Тору, в якій ідеться про те, що схована правда, як і не пробачена ненависть, можуть помститися нащадкам.
