Швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ» попереджає, що і через 25 років після аварії на Чорнобильській АЕС посеред Європи продовжують зловісно маячити радіоактивні руїни четвертого ядерного реактора ЧАЕС.
Видання інформує, що цей енергоблок накриють «саркофагом», стальним пересувним тунелем, після чого АЕС буде ліквідована, а всі небезпечні радіоактивні відходи «складуть» у могильник.
У статті швейцарської газети детально розповідається про характер технічної споруди «Укриття» («саркофаг»).
Це унікальна технічна конструкція, якій немає аналогів у світі: висотою 105 метрів, шириною 257 метрів, довжиною 150 метрів та вагою 18 000 тонн. Арку зберуть поряд із четвертим реактором на рейки і впродовж 24 годин насунуть на руїни реактора. Всередині «Укриття» «навішають» масу дорогого і унікального обладнання, щоб за його допомогою упродовж тривалого часу «розгребти» кілька десятків тонн радіоактивних матеріалів і захоронити їх у могильник на десятки тисяч років.
Експерти називають вартість цього проекту: близько півтора мільярда євро, але чимало з них побоюються, що доведеться ще не раз збирати гроші всім світом на «додаткові витрати» з ліквідації, а точніше, лише «поховання» для майбутніх поколінь наслідків цього ядерного лиха.
Лондонська «Ґардіан» вважає, що, окрім тяжкого спорудження «саркофагу» над Чорнобильським реактором, світові ще важче готувати «могильники» для ядерних відходів не менше як на 100 000 років і придумувати напис на дверях цього «поховання». Газета розповідає про будівництво одного з таких тунелів для ядерних відходів глибоко під землею – в місцевості Онкало у Фінляндії, неподалік від фінської АЕС Олкілуото, на глибині в 400 метрів і довжиною 5 кілометрів. Вчені розщепили ядро атома, інженери збудували сотні АЕС, пише Стів Роуз в «Ґардіан», а тепер усі ламають голови над тим, що ж робити з ядерними відходами, маса яких із роками стає все «важчою».
На сьогодні у світі нагромаджено вже майже 300 000 тонн такого «брудного» послання майбутньому. Так, «могильник» ядерних відходів в Онкало (Фінляндія) буде відкритий у 2020 році, завантажений «радіоактивним брудом» до 2120 року і «опломбований» тоді ж на 100 000 років. Один із фінів уже запропонував зобразити на умовних дверях цього «радіоактивного могильника» копію роботи Мунка «Крик», інший – низку монолітів з піктограмами і поясненнями до поворотів цього лабіринту. У США ще у дев’яності роки вирішили зобразити на вході до «ядерного могильника» схему загрози і ворожості – хаотичне нагромадження чорних шипів, руїн земляних робіт і бетонних блоків уздовж дороги, котра звужується в нікуди. Може, як розмірковує Стів Роуз, ці «ядерні могильники» і залишаться чи не єдиними залишками для майбутніх ер як єдиний доказ існування нашого виду.
Впливова «Вашингтон пост»публікує матеріал Вілла Енґланда, котрий нагадує про те, що Чорнобильська катастрофа була однією з ознак розвалу СРСР, «руйнування віри низів» у радянський лад. А українці до сьогодні пам’ятають, як вони відчули себе у ті квітневі дні 1986 року «жертвами зради». Коли влада Компартії тихцем вивозила всіх своїх рідних подалі від Києва, а народ гнала на демонстрації і паради під радіацію. Інґланд нагадує, що попри заклики президента США Буша-старшого з трибуни Верховної Ради України в 1991 році «не ставити хрест на Москві», все ж, українці 1 грудня 1991 року проголосували за незалежність.
«Вашингтон Пост» цитує тут також очевидців подій того часу: «Чорнобиль дав чітко зрозуміти, що Москва про Україну не подбає».
Видання інформує, що цей енергоблок накриють «саркофагом», стальним пересувним тунелем, після чого АЕС буде ліквідована, а всі небезпечні радіоактивні відходи «складуть» у могильник.
У статті швейцарської газети детально розповідається про характер технічної споруди «Укриття» («саркофаг»).
Це унікальна технічна конструкція, якій немає аналогів у світі: висотою 105 метрів, шириною 257 метрів, довжиною 150 метрів та вагою 18 000 тонн. Арку зберуть поряд із четвертим реактором на рейки і впродовж 24 годин насунуть на руїни реактора. Всередині «Укриття» «навішають» масу дорогого і унікального обладнання, щоб за його допомогою упродовж тривалого часу «розгребти» кілька десятків тонн радіоактивних матеріалів і захоронити їх у могильник на десятки тисяч років.
Експерти називають вартість цього проекту: близько півтора мільярда євро, але чимало з них побоюються, що доведеться ще не раз збирати гроші всім світом на «додаткові витрати» з ліквідації, а точніше, лише «поховання» для майбутніх поколінь наслідків цього ядерного лиха.
Лондонська «Ґардіан» вважає, що, окрім тяжкого спорудження «саркофагу» над Чорнобильським реактором, світові ще важче готувати «могильники» для ядерних відходів не менше як на 100 000 років і придумувати напис на дверях цього «поховання». Газета розповідає про будівництво одного з таких тунелів для ядерних відходів глибоко під землею – в місцевості Онкало у Фінляндії, неподалік від фінської АЕС Олкілуото, на глибині в 400 метрів і довжиною 5 кілометрів. Вчені розщепили ядро атома, інженери збудували сотні АЕС, пише Стів Роуз в «Ґардіан», а тепер усі ламають голови над тим, що ж робити з ядерними відходами, маса яких із роками стає все «важчою».
На сьогодні у світі нагромаджено вже майже 300 000 тонн такого «брудного» послання майбутньому. Так, «могильник» ядерних відходів в Онкало (Фінляндія) буде відкритий у 2020 році, завантажений «радіоактивним брудом» до 2120 року і «опломбований» тоді ж на 100 000 років. Один із фінів уже запропонував зобразити на умовних дверях цього «радіоактивного могильника» копію роботи Мунка «Крик», інший – низку монолітів з піктограмами і поясненнями до поворотів цього лабіринту. У США ще у дев’яності роки вирішили зобразити на вході до «ядерного могильника» схему загрози і ворожості – хаотичне нагромадження чорних шипів, руїн земляних робіт і бетонних блоків уздовж дороги, котра звужується в нікуди. Може, як розмірковує Стів Роуз, ці «ядерні могильники» і залишаться чи не єдиними залишками для майбутніх ер як єдиний доказ існування нашого виду.
Впливова «Вашингтон пост»публікує матеріал Вілла Енґланда, котрий нагадує про те, що Чорнобильська катастрофа була однією з ознак розвалу СРСР, «руйнування віри низів» у радянський лад. А українці до сьогодні пам’ятають, як вони відчули себе у ті квітневі дні 1986 року «жертвами зради». Коли влада Компартії тихцем вивозила всіх своїх рідних подалі від Києва, а народ гнала на демонстрації і паради під радіацію. Інґланд нагадує, що попри заклики президента США Буша-старшого з трибуни Верховної Ради України в 1991 році «не ставити хрест на Москві», все ж, українці 1 грудня 1991 року проголосували за незалежність.
«Вашингтон Пост» цитує тут також очевидців подій того часу: «Чорнобиль дав чітко зрозуміти, що Москва про Україну не подбає».
