Те, як відзначати 9 травня, в Україні традиційно вирішують політики, здіймаючи заздалегідь галас своїми провокаційними заявами.
Водночас ніхто не цікавиться думкою літніх людей, які пройшли війну під різними прапорами. Тих, хто справді бачив воєнні жахіття, залишились одиниці.
Ніхто не запитував у 1944 році Петра Васильєва, чи хоче він воювати в Червоній Армії.
«Хто кого питав, прийшли в село, мені було 17 років, хіба я що розумів? Забрали і марш вперед. Усе життя нам щось обіцяють і тільки того», – каже ветеран.
Місцеві органи влади мають кардинально різні думки
Депутати від фракцій Партії регіонів, Комуністичної, Народної партій підтримали внесення змін у закон про святкування Дня Перемоги.
Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов зауважив на брифінгу, що багато людей пройшли війну під прапором перемоги.
Житомирська обласна рада, Одеська та Севастопольська міськради вирішили вивішувати на День Перемоги червоні прапори. А депутати Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської міськрад ухвалили кардинально протилежне рішення: заборонили використовувати радянську символіку.
До львівської мерії уже надійшла заявка від партії «Русскоє єдінство» з проханням дозволити 9 травня у Львові марш Перемоги. За попередньою інформацією, у Львів прибудуть близько 200 молодих людей із різних регіонів, щоб разом із ветеранами пройтись вулицями міста під червоним прапором.
Представники ВО «Свобода» заявили, що не допустять цієї ходи, оскільки це, на їхню думку, провокація.
Галичани не вважають 9 травня святом
Директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий наголосив у коментарі Радіо Свобода, що День Перемоги надалі в Україні відзначається у суто радянській традиції: парад, сто грам і три ложки каші.
«За радянською пропагандою ховається трагедія кожної української родини, червоноармійців», – зазначив історик.
Нині одна частина ветеранів святкує, а інших жертв війни навіть не згадують, каже Руслан Забілий. Як приклад він навів полонених, які зазнали ще й шалених репресій із боку радянського режиму.
«Це не була перемога над фашизмом в такому класичному розумінні. Протистояли два тоталітарні режими. Переміг радянський, і це треба сприймати як факт. 9 травня це мав би бути день пам’яті, в який мали б згадувати усіх загиблих», – вважає історик.
За соціологічними даними, у Західній Україні День Перемоги святкує менше від третини мешканців.
Водночас ніхто не цікавиться думкою літніх людей, які пройшли війну під різними прапорами. Тих, хто справді бачив воєнні жахіття, залишились одиниці.
Ніхто не запитував у 1944 році Петра Васильєва, чи хоче він воювати в Червоній Армії.
«Хто кого питав, прийшли в село, мені було 17 років, хіба я що розумів? Забрали і марш вперед. Усе життя нам щось обіцяють і тільки того», – каже ветеран.
Місцеві органи влади мають кардинально різні думки
Депутати від фракцій Партії регіонів, Комуністичної, Народної партій підтримали внесення змін у закон про святкування Дня Перемоги.
Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов зауважив на брифінгу, що багато людей пройшли війну під прапором перемоги.
Житомирська обласна рада, Одеська та Севастопольська міськради вирішили вивішувати на День Перемоги червоні прапори. А депутати Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської міськрад ухвалили кардинально протилежне рішення: заборонили використовувати радянську символіку.
До львівської мерії уже надійшла заявка від партії «Русскоє єдінство» з проханням дозволити 9 травня у Львові марш Перемоги. За попередньою інформацією, у Львів прибудуть близько 200 молодих людей із різних регіонів, щоб разом із ветеранами пройтись вулицями міста під червоним прапором.
Представники ВО «Свобода» заявили, що не допустять цієї ходи, оскільки це, на їхню думку, провокація.
Галичани не вважають 9 травня святом
Директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий наголосив у коментарі Радіо Свобода, що День Перемоги надалі в Україні відзначається у суто радянській традиції: парад, сто грам і три ложки каші.
«За радянською пропагандою ховається трагедія кожної української родини, червоноармійців», – зазначив історик.
Нині одна частина ветеранів святкує, а інших жертв війни навіть не згадують, каже Руслан Забілий. Як приклад він навів полонених, які зазнали ще й шалених репресій із боку радянського режиму.
«Це не була перемога над фашизмом в такому класичному розумінні. Протистояли два тоталітарні режими. Переміг радянський, і це треба сприймати як факт. 9 травня це мав би бути день пам’яті, в який мали б згадувати усіх загиблих», – вважає історик.
За соціологічними даними, у Західній Україні День Перемоги святкує менше від третини мешканців.
