Аудіозапис програми:
Київ, 21 червня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
День сьогоднішній пройшов під знаком високої поезії, яку злобствуюча інтелігенція з дуже нехорошого сайту “Майдан.орг” некультурно назвала “стіхоложеством”.
Причиною до вищеозначеної злоби став невинний факт надходження до бібліотек Києва збірки дитячих поезій під ще невиннішою назвою “Щоб збулася мрія – Кучму знову обирай”.
Однак під заголовком, який, власне, має визначати подальший зміст книги, маємо надто замало Кучми та дуже од пуза Омельченка.
“У нашій незалежній Україні У казковім Києві-Герої Олександр Омельченко є нині – він оберігає наш покой... Оберіг – це його турбота Про елєктро і про газ. Щоб не в когось була “Тойота”, а ще краща й у вас... Це ж Омельченко про все – щастя й радість всім несе”.
“З усіх екстазів, неприступних простим смертним, - продовжує свої злопихательства “Майдан.орг”, - головним є насолода владою та голосними перегнилими лестощами, які з притаманною їм щедрістю піднесли на рушничку депутат Київської міськради Олександр Кондратьєв та якийсь член спілки писателів Костецький.
До дійства долучився натовп “товаріщєй” зі сфери “народного просвіщенія”. Вони, якраз і посприяли розміщенню книги в шкільних бібліотеках”.
Далі репліка гостя програми, колишнього політзека Миколи Матусевича.
Микола Матусевич
Старші люди пам’ятають період розвинутого соціалізму, який гострі на язик журналісти, звичайно, в колуарах, перехрестили “в період розвинутої маразмократії”.
Переглянувши збірку віршів для дітей, яку замовила влада, фінансувала влада і розіслала по шкільних бібліотеках, я гублюся у визначені як самої збірки, так і її замовників.
Сказати, що вони маразматики, було б компліментом. Це щось більше, спрямоване до абсолютної духовної олігофренії. І, поза сумнівом, це добре, бо духовна деградація узурпаторів влади добра запорука, точніше, добра гарантія їхньої швидкої поразки.
Інтелектуальна імпотенція тут, у випадку цієї збірки і, взагалі, провладної мас-медійної компанії по вибору президента, цьому є гарантія.
Не варто боятися, в даному випадку з приводу збірки, що подібні збірочки віршів будуть засмічувати мізки і душі дітей.
По-перше, діти цих, з дозволу, віршів і під загрозою покарання не прочитають.
По-друге, коли якесь допитливе хлоп’я прочитає, то, окрім реготу, буде ще й не дитяче запитання: “Що це за країна така, “але ж є тверда надія – всіх на казковий рай, щоб збулася мрія, Л.Кучму знову обирай!!!”
А підрісши, хлоп’я скаже твердо по-чоловічому: “Годі казкового раю, ми збудуємо нормальну країну, де людям буде тепло і затишно”.
Андрій Охрімович
На форум сайту “Про-Ю-Ей” відвідувач за скромним та невибагливим підписом Скептик-Геній надіслав претензію на одкровення.
“Всі ваші сайти та Інтернет – це є мишачий рух. Ворушаться-ворушаться, вовтузяться, до великої просвітницької місії долучилися, маніпуляції та інформації навчилися...
Наївні. У нашому світі ніщо не вічне і не потрібне: ні ваш скорботний труд, ні дерев за вікном, ні нова весна... Всі ми з праху і прахом станемо знову.
Годі думати про себе невідомо що, пора визнати правду і змиритися з нею – у цьому світі є лише вічність, і лише вона має виключне значення!!!”
По паузі відповіла відвідувачка Ганна: “Цікаво, ви ще живий?”
Дописувач за підписом Гість недовірливо мружить око: “Блохи абарзєлі. Вже вічністю залякують”.
Такий собі Патрон радить: “Філософствувати треба хоча б в тему. А геній з вас поганенький, ніякий, та й скептицизм більше нагадує пукання на вітер. Спробуйте заново оцінити важливість того, що ви щойно заперечили, потім поговоримо”.
Ця мікродрама, окрім свідчення, що у віртуальній “Палаті № 6” трапляються здорові люди, переконує нас що Інтернет, сайти, а особливо форуми такі ж важливі речі, як весна, дерева за вікном та свіжа трава.
Особливої важливості форуми набувають перед виборами. Пацієнти дому під вивіскою “Веселка” знаходять нові й нові суспільні синдроми, чим невимовно збагачують політтехнологічну палітру.
Далі Віктор Недоступ. Санітар.
Віктор Недоступ
На форум видання “Фор-Ю-Ей” відвідувач з Росії закинув кремлівську страшилку: “Газпром” скоротить постачання газу до країн СНД та Балтії”.
“Та до одного місця Україні ці скорочення, – відповідає на це відвідувач під псевдонімом Руській Мішка, – Білорусі скорочували-перекривали і що? Замерзли?”
На форумах російської “Нєзавісімой газєти” обговорюють статтю “Російські політтехнологи тікають до Києва”.
Один з відвідувачів бурчить: “Наробили чорних справ у Росії - тепер побігли на Україну капості робити. Краще б колорадського жука на полях збирали, більше користі”.
Відвідувач з України за підписом Кущ у скепсисі: “Кажись приклад з Хорошковським продемонстрував, що російські політтехнологи не зовсім втикаються в те, що відбувається в Україні. Один похмурий чоловік навіть книгу написав “Україна - не Росія”.
На це російський Автохтон пише: “Шановні українські мужики та дами. Ви краще готуйтеся до навали не найкращого ґатунку дорогих для українського бюджету росіян, а не обговорюйте, що вони робили в Росії”.
На форумах “Українського порталу” тему підхоплює персонаж за підписом Елк: “Гоп-ля! Зараз піде відмивання бабла. Хто хоче заробити – мерщій до виборчих штабів!”
Такий собі Локер тим часом не забуває і про Чорнобиль, і про гроші: “Країна контрастів. На вибори гроші знайдуть. Для “Євробачення-2005” гроші з бюджету будуть виймати – обличчя держави, самі розумієте. А от залатати Чорнобильську рану - грошей немає, до світової спільноти апелюють. А що скажуть наші трьохголові діти з двома пальцями на шістьох ногах: “Погуляли батьки наші рідненькі тай повиздихали, а нам тепер жити...”
Гроші рахують і на форумах української служби “Бі-Бі-Сі”.
Слухач запропонував тему: “Звідки гроші на вибори?”
Такий собі Андрій одразу відповів: “З державного бюджету. (Ну, а про решту слід запитати у кандидатів)”.
Микола з Одеси уточнює: “Для адмінресурсу гроші беруться з рахунків державних підприємств. Так, наприклад, підприємства транспорту за розпорядженням міністра вже переказали гроші на закриті спецрахунки. Працівникам портів і залізниць це вже відомо від своїх бухгалтерій. Шила в торбі не сховаєш”.
“Ви навіть не знаєте, що робиться в регіонах!” – додає Богдан Кізка з Вінниці.
Тим часом форум чани “Української правди” не можуть відвести погляду від фігури претендента Януковича.
Одна з тем виникла після чергової піар-хвилі від його прес-секретаря: “Що читає Янукович?”
Такий собі Студент радить Януковичу прочитати “Нарциса”, за який спалили друкарню, а також гараж, у якому лежав весь наклад книжки.
Дописувач за підписом Крадена Шапка інформує: “Нарцис” у постійному продажі на лотках на Майдані Незалежності. Плюс в Інтернеті його навалом. А стосовно книжок, які читає прем’єр, то засекречений список на нинішній місяць простий: “Курочка ряба”, “Колобок”, “Повне зібрання донецького блатного шансону за 1968–1970 роки”.
Андрій Охрімович
Рік тому наша програма звернула увагу на повідомлення в Інтернеті про наміри уряду України, всупереч думці екологів, прорити через Дунайський біосферний заповідник судноплавний канал “Дунай-Чорне море”.
Тоді ж в Інтернет-майдані прозвучала експертна думка, що спосіб, яким уряд збирається реалізовувати свій задум, неодмінно призведе до конфлікту з сусідніми країнами і до масових протестів міжнародних екологічних організацій. Так і сталося.
Подробицями, добутими на різних сайтах, ділиться Сергій Грабовський.
Звучить пісня
“22 июня ровно в четирє часа, Киев бомбили, нам объяснили, Что началась война...”
Сергій Грабовський
Саме так - без передбачених міжнародним правом процедур, за повідомленнями екологічних сайтів, розпочався у першій половині травня штурм заповідної території дельти Дунаю підрозділами Міністерства транспорту України.
За словами виконавчого секретаря Міжнародної комісії із захисту річки Дунай Філіпа Велера, перед цим у квітні він побував у Києві і був приємно вражений, оскільки після зустрічі з представниками Міністерства закордонних справ та Міністерства охорони довкілля у нього виникло відчуття, що українська влада справді зацікавлена в обговоренні проекту на міжнародному рівні.
“Мені здалося тоді, що Київ готовий до діалогу, до залучення експертів Дунайської комісії та інших природоохоронних організацій, до розгляду альтернативних варіантів судноплавного шляху, - зазначає Філіп Велер. - Коли за кілька тижнів, уже у Відні я дізнався, що в гирлі Бистре почали рити канал, то, відверто кажучи, я був просто приголомшений. Тобто, виходить, що всі мої розмови, всі дискусії з посадовими особами стосувалися чого завгодно, тільки не реального стану речей”.
Звучить пісня
“Крассная армия, марш, марш вперёд, Ренвоенсовет нас в бой зовёт...”
Сергій Грабовський
На думку екологічної організації “Печеніги” та Соціально-екологічного союзу, наслідками побудови каналу у варіанті Міністерства транспорту, серед іншого, стануть: непрогнозовані зміни гідрологічного балансу дельти; забруднення проток Дунаю нафтопродуктами; руйнування місць мешкання більшості риб і місць гніздування птахів на цій території, у тому числі десятків видів, занесених до Європейського червоного списку і до Червоної книги України.
А днями до протестів неурядових структур долучилася й румунська держава, яка подала до міжнародних організацій скаргу на Україну, яка своїми діями ігнорує двосторонні угоди про прикордонні річки і багатосторонні домовленості про захист якості води і довкілля в дельті Дунаю.
Звучать звуки заповідника
Сергій Грабовський
Ще недавно дельта Дунаю була останнім у Європі незайманим гирлом великої ріки. Тепер усе буде інакше. День незалежності України стане першим днем існування нового каналу.
Андрій Охрімович
Ще Езоп казав: “До держави слід підходити, як до вогню: не надто близько, щоб не згоріти, і не надто далеко, що б не замерзнути”.
Більшість громадян, мабуть, так і робить, хоч усіляких мудрих греків, певна річ, не читала. Однак бувають моменти, коли держави перетворюються на суцільні киплячі казани, де не обпектися вже немає шансів, а в ролі альтернативи виступає шанс задубіти до стану трупа у армійській трупарні.
Такі держави йменуються “гарячими точками” і новини звідтіля за вечірнім чаєм смакують обивателі ситих країн.
Про потенційно “веселі куточки” розповідає Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в павутині”.
Павло Вольвач
Раніше при згадках про Грузію солодкавий голос диктора обов’язково додавав: “Квітуча”. Ну, стиль такий був, на кшталт: “Хорошіє і квітне Русанівка”.
Тепер якось не до цього, бо та ж Грузія, наприклад, перманентно мерзне при буржуйках, при будь-яких режимах і ще при чомусь...
Іноді там трапляються вибухи колективної енергії і тоді стає жарко. А до того ж, сусіди довкруги Грузії теж доволі енергійні, от і виходить: як не революція в Аджарії, так війна в Південній Осетії чи Абхазії.
Остання, до речі, вийшли зі складу Грузії і, не визнана світом, живе непевним самостійним життям. До неї, схоже, може долучитися і Південна Осетія. Не без допомоги, звісно. Принаймні, грузинські політики заявляють: “В цей регіон Грузії нещодавно ввійшло кілька російських військових колон з технікою, зброєю та боєприпасами”. Для сепаратистів, звісно.
Москва та Цхінвал це заперечують. Кажуть, що у зв’язку з різким похолоданням це просто місцевому населенню передавалась гуманітарна допомога. Ковдри там знаєте, мазуту трохи, дрова...
В свою чергу, лідер південних осетин пан Кокойти звинувачує грузинських емісарів, які, пропонуючи добрива та медикаменти, підбурюють тамтешній люд проти керівництва автономії.
Як зазначає “Форум”, холодна погода в регіоні, схоже, настала надовго, і у відповідь на колони грузинських “добрив” з півночі в Південну Осетію потягнуться валки з “дровами” та іншим помічним гуманітарним вантажем, котрий, як не з вертикальним злетом, так з оптичним прицілом.
І чорною бородою горця в перспективі, додамо, бо, як зазначають аналітики, якщо почнеться осетино-грузинський конфлікт, допомогу осетинам нададуть абхази, а за ними Конфедерація народів Кавказу, міжнародна черкеська громада, чеченці.
Залишається лише сподіватися на потепління. Південь, знаєте. А й надворі не лише літо, а й ХХІ сторіччя.
Андрій Охрімович
Знаєте, після всіх цих екстрем та поточної каналізації буття хочеться чогось теплого, світлого, високого і такого простого, як слово Василя Симоненка.
“Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов довірилось примарі, Знов за ним у сіру ніч бреди... На холоднім білім тротуарі Білий сніг притрушує сліди”.
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Київ, 21 червня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
День сьогоднішній пройшов під знаком високої поезії, яку злобствуюча інтелігенція з дуже нехорошого сайту “Майдан.орг” некультурно назвала “стіхоложеством”.
Причиною до вищеозначеної злоби став невинний факт надходження до бібліотек Києва збірки дитячих поезій під ще невиннішою назвою “Щоб збулася мрія – Кучму знову обирай”.
Однак під заголовком, який, власне, має визначати подальший зміст книги, маємо надто замало Кучми та дуже од пуза Омельченка.
“У нашій незалежній Україні У казковім Києві-Герої Олександр Омельченко є нині – він оберігає наш покой... Оберіг – це його турбота Про елєктро і про газ. Щоб не в когось була “Тойота”, а ще краща й у вас... Це ж Омельченко про все – щастя й радість всім несе”.
“З усіх екстазів, неприступних простим смертним, - продовжує свої злопихательства “Майдан.орг”, - головним є насолода владою та голосними перегнилими лестощами, які з притаманною їм щедрістю піднесли на рушничку депутат Київської міськради Олександр Кондратьєв та якийсь член спілки писателів Костецький.
До дійства долучився натовп “товаріщєй” зі сфери “народного просвіщенія”. Вони, якраз і посприяли розміщенню книги в шкільних бібліотеках”.
Далі репліка гостя програми, колишнього політзека Миколи Матусевича.
Микола Матусевич
Старші люди пам’ятають період розвинутого соціалізму, який гострі на язик журналісти, звичайно, в колуарах, перехрестили “в період розвинутої маразмократії”.
Переглянувши збірку віршів для дітей, яку замовила влада, фінансувала влада і розіслала по шкільних бібліотеках, я гублюся у визначені як самої збірки, так і її замовників.
Сказати, що вони маразматики, було б компліментом. Це щось більше, спрямоване до абсолютної духовної олігофренії. І, поза сумнівом, це добре, бо духовна деградація узурпаторів влади добра запорука, точніше, добра гарантія їхньої швидкої поразки.
Інтелектуальна імпотенція тут, у випадку цієї збірки і, взагалі, провладної мас-медійної компанії по вибору президента, цьому є гарантія.
Не варто боятися, в даному випадку з приводу збірки, що подібні збірочки віршів будуть засмічувати мізки і душі дітей.
По-перше, діти цих, з дозволу, віршів і під загрозою покарання не прочитають.
По-друге, коли якесь допитливе хлоп’я прочитає, то, окрім реготу, буде ще й не дитяче запитання: “Що це за країна така, “але ж є тверда надія – всіх на казковий рай, щоб збулася мрія, Л.Кучму знову обирай!!!”
А підрісши, хлоп’я скаже твердо по-чоловічому: “Годі казкового раю, ми збудуємо нормальну країну, де людям буде тепло і затишно”.
Андрій Охрімович
На форум сайту “Про-Ю-Ей” відвідувач за скромним та невибагливим підписом Скептик-Геній надіслав претензію на одкровення.
“Всі ваші сайти та Інтернет – це є мишачий рух. Ворушаться-ворушаться, вовтузяться, до великої просвітницької місії долучилися, маніпуляції та інформації навчилися...
Наївні. У нашому світі ніщо не вічне і не потрібне: ні ваш скорботний труд, ні дерев за вікном, ні нова весна... Всі ми з праху і прахом станемо знову.
Годі думати про себе невідомо що, пора визнати правду і змиритися з нею – у цьому світі є лише вічність, і лише вона має виключне значення!!!”
По паузі відповіла відвідувачка Ганна: “Цікаво, ви ще живий?”
Дописувач за підписом Гість недовірливо мружить око: “Блохи абарзєлі. Вже вічністю залякують”.
Такий собі Патрон радить: “Філософствувати треба хоча б в тему. А геній з вас поганенький, ніякий, та й скептицизм більше нагадує пукання на вітер. Спробуйте заново оцінити важливість того, що ви щойно заперечили, потім поговоримо”.
Ця мікродрама, окрім свідчення, що у віртуальній “Палаті № 6” трапляються здорові люди, переконує нас що Інтернет, сайти, а особливо форуми такі ж важливі речі, як весна, дерева за вікном та свіжа трава.
Особливої важливості форуми набувають перед виборами. Пацієнти дому під вивіскою “Веселка” знаходять нові й нові суспільні синдроми, чим невимовно збагачують політтехнологічну палітру.
Далі Віктор Недоступ. Санітар.
Віктор Недоступ
На форум видання “Фор-Ю-Ей” відвідувач з Росії закинув кремлівську страшилку: “Газпром” скоротить постачання газу до країн СНД та Балтії”.
“Та до одного місця Україні ці скорочення, – відповідає на це відвідувач під псевдонімом Руській Мішка, – Білорусі скорочували-перекривали і що? Замерзли?”
На форумах російської “Нєзавісімой газєти” обговорюють статтю “Російські політтехнологи тікають до Києва”.
Один з відвідувачів бурчить: “Наробили чорних справ у Росії - тепер побігли на Україну капості робити. Краще б колорадського жука на полях збирали, більше користі”.
Відвідувач з України за підписом Кущ у скепсисі: “Кажись приклад з Хорошковським продемонстрував, що російські політтехнологи не зовсім втикаються в те, що відбувається в Україні. Один похмурий чоловік навіть книгу написав “Україна - не Росія”.
На це російський Автохтон пише: “Шановні українські мужики та дами. Ви краще готуйтеся до навали не найкращого ґатунку дорогих для українського бюджету росіян, а не обговорюйте, що вони робили в Росії”.
На форумах “Українського порталу” тему підхоплює персонаж за підписом Елк: “Гоп-ля! Зараз піде відмивання бабла. Хто хоче заробити – мерщій до виборчих штабів!”
Такий собі Локер тим часом не забуває і про Чорнобиль, і про гроші: “Країна контрастів. На вибори гроші знайдуть. Для “Євробачення-2005” гроші з бюджету будуть виймати – обличчя держави, самі розумієте. А от залатати Чорнобильську рану - грошей немає, до світової спільноти апелюють. А що скажуть наші трьохголові діти з двома пальцями на шістьох ногах: “Погуляли батьки наші рідненькі тай повиздихали, а нам тепер жити...”
Гроші рахують і на форумах української служби “Бі-Бі-Сі”.
Слухач запропонував тему: “Звідки гроші на вибори?”
Такий собі Андрій одразу відповів: “З державного бюджету. (Ну, а про решту слід запитати у кандидатів)”.
Микола з Одеси уточнює: “Для адмінресурсу гроші беруться з рахунків державних підприємств. Так, наприклад, підприємства транспорту за розпорядженням міністра вже переказали гроші на закриті спецрахунки. Працівникам портів і залізниць це вже відомо від своїх бухгалтерій. Шила в торбі не сховаєш”.
“Ви навіть не знаєте, що робиться в регіонах!” – додає Богдан Кізка з Вінниці.
Тим часом форум чани “Української правди” не можуть відвести погляду від фігури претендента Януковича.
Одна з тем виникла після чергової піар-хвилі від його прес-секретаря: “Що читає Янукович?”
Такий собі Студент радить Януковичу прочитати “Нарциса”, за який спалили друкарню, а також гараж, у якому лежав весь наклад книжки.
Дописувач за підписом Крадена Шапка інформує: “Нарцис” у постійному продажі на лотках на Майдані Незалежності. Плюс в Інтернеті його навалом. А стосовно книжок, які читає прем’єр, то засекречений список на нинішній місяць простий: “Курочка ряба”, “Колобок”, “Повне зібрання донецького блатного шансону за 1968–1970 роки”.
Андрій Охрімович
Рік тому наша програма звернула увагу на повідомлення в Інтернеті про наміри уряду України, всупереч думці екологів, прорити через Дунайський біосферний заповідник судноплавний канал “Дунай-Чорне море”.
Тоді ж в Інтернет-майдані прозвучала експертна думка, що спосіб, яким уряд збирається реалізовувати свій задум, неодмінно призведе до конфлікту з сусідніми країнами і до масових протестів міжнародних екологічних організацій. Так і сталося.
Подробицями, добутими на різних сайтах, ділиться Сергій Грабовський.
Звучить пісня
“22 июня ровно в четирє часа, Киев бомбили, нам объяснили, Что началась война...”
Сергій Грабовський
Саме так - без передбачених міжнародним правом процедур, за повідомленнями екологічних сайтів, розпочався у першій половині травня штурм заповідної території дельти Дунаю підрозділами Міністерства транспорту України.
За словами виконавчого секретаря Міжнародної комісії із захисту річки Дунай Філіпа Велера, перед цим у квітні він побував у Києві і був приємно вражений, оскільки після зустрічі з представниками Міністерства закордонних справ та Міністерства охорони довкілля у нього виникло відчуття, що українська влада справді зацікавлена в обговоренні проекту на міжнародному рівні.
“Мені здалося тоді, що Київ готовий до діалогу, до залучення експертів Дунайської комісії та інших природоохоронних організацій, до розгляду альтернативних варіантів судноплавного шляху, - зазначає Філіп Велер. - Коли за кілька тижнів, уже у Відні я дізнався, що в гирлі Бистре почали рити канал, то, відверто кажучи, я був просто приголомшений. Тобто, виходить, що всі мої розмови, всі дискусії з посадовими особами стосувалися чого завгодно, тільки не реального стану речей”.
Звучить пісня
“Крассная армия, марш, марш вперёд, Ренвоенсовет нас в бой зовёт...”
Сергій Грабовський
На думку екологічної організації “Печеніги” та Соціально-екологічного союзу, наслідками побудови каналу у варіанті Міністерства транспорту, серед іншого, стануть: непрогнозовані зміни гідрологічного балансу дельти; забруднення проток Дунаю нафтопродуктами; руйнування місць мешкання більшості риб і місць гніздування птахів на цій території, у тому числі десятків видів, занесених до Європейського червоного списку і до Червоної книги України.
А днями до протестів неурядових структур долучилася й румунська держава, яка подала до міжнародних організацій скаргу на Україну, яка своїми діями ігнорує двосторонні угоди про прикордонні річки і багатосторонні домовленості про захист якості води і довкілля в дельті Дунаю.
Звучать звуки заповідника
Сергій Грабовський
Ще недавно дельта Дунаю була останнім у Європі незайманим гирлом великої ріки. Тепер усе буде інакше. День незалежності України стане першим днем існування нового каналу.
Андрій Охрімович
Ще Езоп казав: “До держави слід підходити, як до вогню: не надто близько, щоб не згоріти, і не надто далеко, що б не замерзнути”.
Більшість громадян, мабуть, так і робить, хоч усіляких мудрих греків, певна річ, не читала. Однак бувають моменти, коли держави перетворюються на суцільні киплячі казани, де не обпектися вже немає шансів, а в ролі альтернативи виступає шанс задубіти до стану трупа у армійській трупарні.
Такі держави йменуються “гарячими точками” і новини звідтіля за вечірнім чаєм смакують обивателі ситих країн.
Про потенційно “веселі куточки” розповідає Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в павутині”.
Павло Вольвач
Раніше при згадках про Грузію солодкавий голос диктора обов’язково додавав: “Квітуча”. Ну, стиль такий був, на кшталт: “Хорошіє і квітне Русанівка”.
Тепер якось не до цього, бо та ж Грузія, наприклад, перманентно мерзне при буржуйках, при будь-яких режимах і ще при чомусь...
Іноді там трапляються вибухи колективної енергії і тоді стає жарко. А до того ж, сусіди довкруги Грузії теж доволі енергійні, от і виходить: як не революція в Аджарії, так війна в Південній Осетії чи Абхазії.
Остання, до речі, вийшли зі складу Грузії і, не визнана світом, живе непевним самостійним життям. До неї, схоже, може долучитися і Південна Осетія. Не без допомоги, звісно. Принаймні, грузинські політики заявляють: “В цей регіон Грузії нещодавно ввійшло кілька російських військових колон з технікою, зброєю та боєприпасами”. Для сепаратистів, звісно.
Москва та Цхінвал це заперечують. Кажуть, що у зв’язку з різким похолоданням це просто місцевому населенню передавалась гуманітарна допомога. Ковдри там знаєте, мазуту трохи, дрова...
В свою чергу, лідер південних осетин пан Кокойти звинувачує грузинських емісарів, які, пропонуючи добрива та медикаменти, підбурюють тамтешній люд проти керівництва автономії.
Як зазначає “Форум”, холодна погода в регіоні, схоже, настала надовго, і у відповідь на колони грузинських “добрив” з півночі в Південну Осетію потягнуться валки з “дровами” та іншим помічним гуманітарним вантажем, котрий, як не з вертикальним злетом, так з оптичним прицілом.
І чорною бородою горця в перспективі, додамо, бо, як зазначають аналітики, якщо почнеться осетино-грузинський конфлікт, допомогу осетинам нададуть абхази, а за ними Конфедерація народів Кавказу, міжнародна черкеська громада, чеченці.
Залишається лише сподіватися на потепління. Південь, знаєте. А й надворі не лише літо, а й ХХІ сторіччя.
Андрій Охрімович
Знаєте, після всіх цих екстрем та поточної каналізації буття хочеться чогось теплого, світлого, високого і такого простого, як слово Василя Симоненка.
“Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов довірилось примарі, Знов за ним у сіру ніч бреди... На холоднім білім тротуарі Білий сніг притрушує сліди”.
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
