Близько 40 відомих ізраїльських діячів переважно лівого чи лівоцентристського спрямування, серед яких колишні чільні військові й навіть колишні голови спецслужб «Моссад» і «Шин Бет», об’єдналися в групу з назвою «Ізраїльська мирна ініціатива» й підготували двосторінковий план, який збираються оприлюднити в Тель-Авіві в середу.
Один із них, колишній шеф «Моссаду» Данні Ятом, заявив, що їхню ініціативу викликали останні події в арабському світі, й учасники групи вирішили: настав час, щоб своє слово сказала й ізраїльська громадськість.
Як сказав він американському щоденникові The New York Times, ініціатори плану хотіли подати сигнал поміркованим палестинцям і сирійцям: «існує новий обрій і світло в кінці тунелю».
Але цей план передбачає низку поступок Ізраїлю палестинцям і сирійцям порівняно з нинішньою ситуацією. І дослідник із близькосхідних питань британського аналітичного центру Chatham House Йосі Мекельберґ каже, що ця ініціатива має мало шансів на успіх – і не лише з боку Ізраїлю. І з палестинського боку, який розколотий між радикальним антиізраїльським угрупованням «Хамас», що захопило контроль над Смугою Гази, і поміркованим рухом «Фатх», до якого належить офіційно визнана Палестинська національна адміністрація в другій частині палестинських територій, на Західному березі Йордану, ця ініціатива навряд чи буде успішна.
«Я маю сумніви, чи приведе вона до чогось. Думаю, є і розкол поміж палестинцями, між «Хамасом» і «Фатхом», та й фізичний, між Смугою Гази й Західним берегом, і також брак волі в ізраїльській владі, яка нині не хоче робити нічого, перш ніж побачить у повному обсязі, що, власне, діється. Боюся, що така ініціатива не дасть плодів, що їх багато з нас хотіли б бачити», – каже аналітик.
Ізраїль мусив би поступитися
Пропонований план передбачає створення повноцінної самостійної палестинської держави майже точно в кордонах 1967 року, тобто на території Смуги Гази і більшої частини Західного берега Йордану й зі столицею в Східному Єрусалимі. Повернення до тих кордонів домагаються самі палестинці, Ізраїль таку можливість дотепер виключає. План пропонує незначні відхилення від тих кордонів через велику кількість ізраїльських поселень на Західному березі – близько 7 відсотків території Західного берега мали б бути обміняні з палестинцями на інші землі.
Ізраїльтянам довелося б поступитися й частиною Єрусалима, який нині Ізраїль вважає за свою єдину й неподільну столицю, хоча анексію східної частини міста світова спільнота ніколи не визнавала. Єрусалим, за пропозицією, мав би стати столицею обох держав, поділений між ними – західна частина Ізраїлеві, східна палестинцям.
Щодо історичного Старого міста Єрусалима план передбачає особливі домовленості – наприклад, його так званий Єврейський квартал і відома Стіна плачу, або ж Західна стіна, відійшли б Ізраїлеві, а пагорб Храмової гори, як його знають ізраїльтяни, або ж Величної святині, як його звуть палестинці й інші мусульмани, залишився б поза суверенітетом обох держав.
Палестинські біженці мали б отримати право на відшкодування, але повертатися могли б тільки до новоствореної палестинської держави, але, за нечисленними винятками, не до Ізраїлю.
А захоплені в Сирії в перебігу Шестиденної війни 1967 року і офіційно анексовані потім Голанські височини, стратегічно важливі для контролю за значною частиною ізраїльської території, Ізраїль мав би повернути сирійцям.
Один із них, колишній шеф «Моссаду» Данні Ятом, заявив, що їхню ініціативу викликали останні події в арабському світі, й учасники групи вирішили: настав час, щоб своє слово сказала й ізраїльська громадськість.
Як сказав він американському щоденникові The New York Times, ініціатори плану хотіли подати сигнал поміркованим палестинцям і сирійцям: «існує новий обрій і світло в кінці тунелю».
Але цей план передбачає низку поступок Ізраїлю палестинцям і сирійцям порівняно з нинішньою ситуацією. І дослідник із близькосхідних питань британського аналітичного центру Chatham House Йосі Мекельберґ каже, що ця ініціатива має мало шансів на успіх – і не лише з боку Ізраїлю. І з палестинського боку, який розколотий між радикальним антиізраїльським угрупованням «Хамас», що захопило контроль над Смугою Гази, і поміркованим рухом «Фатх», до якого належить офіційно визнана Палестинська національна адміністрація в другій частині палестинських територій, на Західному березі Йордану, ця ініціатива навряд чи буде успішна.
«Я маю сумніви, чи приведе вона до чогось. Думаю, є і розкол поміж палестинцями, між «Хамасом» і «Фатхом», та й фізичний, між Смугою Гази й Західним берегом, і також брак волі в ізраїльській владі, яка нині не хоче робити нічого, перш ніж побачить у повному обсязі, що, власне, діється. Боюся, що така ініціатива не дасть плодів, що їх багато з нас хотіли б бачити», – каже аналітик.
Ізраїль мусив би поступитися
Пропонований план передбачає створення повноцінної самостійної палестинської держави майже точно в кордонах 1967 року, тобто на території Смуги Гази і більшої частини Західного берега Йордану й зі столицею в Східному Єрусалимі. Повернення до тих кордонів домагаються самі палестинці, Ізраїль таку можливість дотепер виключає. План пропонує незначні відхилення від тих кордонів через велику кількість ізраїльських поселень на Західному березі – близько 7 відсотків території Західного берега мали б бути обміняні з палестинцями на інші землі.
Ізраїльтянам довелося б поступитися й частиною Єрусалима, який нині Ізраїль вважає за свою єдину й неподільну столицю, хоча анексію східної частини міста світова спільнота ніколи не визнавала. Єрусалим, за пропозицією, мав би стати столицею обох держав, поділений між ними – західна частина Ізраїлеві, східна палестинцям.
Щодо історичного Старого міста Єрусалима план передбачає особливі домовленості – наприклад, його так званий Єврейський квартал і відома Стіна плачу, або ж Західна стіна, відійшли б Ізраїлеві, а пагорб Храмової гори, як його знають ізраїльтяни, або ж Величної святині, як його звуть палестинці й інші мусульмани, залишився б поза суверенітетом обох держав.
Палестинські біженці мали б отримати право на відшкодування, але повертатися могли б тільки до новоствореної палестинської держави, але, за нечисленними винятками, не до Ізраїлю.
А захоплені в Сирії в перебігу Шестиденної війни 1967 року і офіційно анексовані потім Голанські височини, стратегічно важливі для контролю за значною частиною ізраїльської території, Ізраїль мав би повернути сирійцям.