Країну розважають. Допитують колишнього президента. Очнi ставки, гучні заяви, погрози, у ЗМІ мусолять головну новину. Кому не лінь, навперебiй дискують – навiщо ж Кучму раптом погнали в прокуратуру?
Тим часом під цей шумок щось відбувається, – не те, щоб таємниче і незвичайне, ні. Відбувається те, що відбувається завжди, і що з року в рік лише важче пережити.
Зерно гниє і проростає. Традиційно, з тяжкими потугами, готується посiвна.
Не ремонтуються дороги, розбиті зимою, бо немає чим. А головне – за які гроші їх лагодити?
Тихенько повзуть вгору ціни на продукти. Так непомітненько подорожчав хліб. І тихими котячими кроками з 1 квітня ціна електроенергії подорожчає ще на 15 %. Хоча напередодні, 1 лютого, ціну вже підняли – на 30%.
У регiонах України, «регiони» не виплачують зарплату, – десь з січня, а десь з вересня, десь ще гірше. А з блакитного екрану продовжують розважати.
Скажiть, кому потрібна тяганина з Кучмою?
Я запитаю ще краще: кому вона не потрiбна?
Тим мільйонам працівників, якi сидять без грошей, якi й телевiзор скоро не вмикатимуть i світло, бо не матимуть, чим заплити за електроенергiю. Ціна на неї росте вгору, їхня ж зарплата щомісяця лише йде в мінус.
Отак i сидітимуть у темряві, – зате з Кучмою.
Сидітимуть у тиші, зате з голосним скандалом...
Зараз принципово важливо розкрити вбивство Гонгадзе, тодi як знайти замовника повинні були давно. Але не відшуміло, не відболіло. Мабуть, ще мало вимучили матір Гонгадзе, мало волочили те нещасне таращанське тіло, мало лякали головою, якої насправді не було.
Є такi теми, якi не мають, здавалося б, термiну давності. Вони – вiчний генератор заслiплення нашого з вами ефiру.
Особливо зручно знову витягнути з мiшка приховану голову, коли вже зовсiм немає що з нього дістати. Коли мiшок порожній, та ще й з дiркою.
I ані податкові лещата, ані скорочення пільг, ані підвищення тарифів, ані позички вiд МВФ ту дірку вже ніяк не залатають.
Та напевно вже все одно, якої величини була та дірка? Куди все зникло? І чому мішок став дірявий і не наповнювався? Коли кудись зникне і сам мішок.
І лише десь у непроглядній темряві зостануться люди і чийсь голос на плівках, який наказує знищити Гонгадзе.
Голос зникає у далечині, і в же не розчути, кого він наказує знищити…чи то журналіста, чи то людей…чи то Україну?
Тим часом під цей шумок щось відбувається, – не те, щоб таємниче і незвичайне, ні. Відбувається те, що відбувається завжди, і що з року в рік лише важче пережити.
Зерно гниє і проростає. Традиційно, з тяжкими потугами, готується посiвна.
Не ремонтуються дороги, розбиті зимою, бо немає чим. А головне – за які гроші їх лагодити?
Тихенько повзуть вгору ціни на продукти. Так непомітненько подорожчав хліб. І тихими котячими кроками з 1 квітня ціна електроенергії подорожчає ще на 15 %. Хоча напередодні, 1 лютого, ціну вже підняли – на 30%.
У регiонах України, «регiони» не виплачують зарплату, – десь з січня, а десь з вересня, десь ще гірше. А з блакитного екрану продовжують розважати.
Скажiть, кому потрібна тяганина з Кучмою?
Я запитаю ще краще: кому вона не потрiбна?
Тим мільйонам працівників, якi сидять без грошей, якi й телевiзор скоро не вмикатимуть i світло, бо не матимуть, чим заплити за електроенергiю. Ціна на неї росте вгору, їхня ж зарплата щомісяця лише йде в мінус.
Отак i сидітимуть у темряві, – зате з Кучмою.
Сидітимуть у тиші, зате з голосним скандалом...
Зараз принципово важливо розкрити вбивство Гонгадзе, тодi як знайти замовника повинні були давно. Але не відшуміло, не відболіло. Мабуть, ще мало вимучили матір Гонгадзе, мало волочили те нещасне таращанське тіло, мало лякали головою, якої насправді не було.
Є такi теми, якi не мають, здавалося б, термiну давності. Вони – вiчний генератор заслiплення нашого з вами ефiру.
Особливо зручно знову витягнути з мiшка приховану голову, коли вже зовсiм немає що з нього дістати. Коли мiшок порожній, та ще й з дiркою.
I ані податкові лещата, ані скорочення пільг, ані підвищення тарифів, ані позички вiд МВФ ту дірку вже ніяк не залатають.
Та напевно вже все одно, якої величини була та дірка? Куди все зникло? І чому мішок став дірявий і не наповнювався? Коли кудись зникне і сам мішок.
І лише десь у непроглядній темряві зостануться люди і чийсь голос на плівках, який наказує знищити Гонгадзе.
Голос зникає у далечині, і в же не розчути, кого він наказує знищити…чи то журналіста, чи то людей…чи то Україну?