Як вплине український наступ у Курській області на подальший перебіг війни? Чи зможе Україна обміняти російські території на свої власні? Чи посилить її операція на Курщині переговорну позицію і що може змінитися в підході західних партнерів до допомоги Києву?
Про це Радіо Свобода розпитало Джейкоба Кіркегаарда, експерта з питань європейської політики Німецького фонду Маршалла.
– Чи може так звана Курська операція змінити правила гри на полі бою в Україні?
– Ми вже побачили кілька дуже важливих фактів. Перше – елемент раптовості. Це те, що українські сили досягли в Курську, чого ми справді не бачили на полі бою майже з початку російського вторгнення. Цілком зрозуміло, що російські війська в Курську не очікували української атаки. Очевидно, це призвело до того, що українські сили досягли значного прогресу.
Україні явно вдалося змінити наратив цієї війни, який в останні місяці зводився до того, що Україна захищалася, а Росія досягала стабільного прогресу на ДонбасіДжейкоб Кіркегаард
Ми почули від генерала Сирського, що Україна контролює понад 1000 км² російської території. Це означає, що Україна взяла в полон багато російських солдатів і загалом навіть у цю епоху безпілотників, як я вже сказав, досягла елементу несподіванки…
По-друге, Україні явно вдалося змінити наратив цієї війни, який в останні місяці зводився до того, що Україна захищалася, а Росія досягала стабільного прогресу на Донбасі, хоч і дорогою ціною.
Це вже не так. Україна повернула військову ініціативу. Безсумнівно, це створює чимало проблем російській армії, але значно покращує моральний дух в Україні, й українській армії. Тож це ще один дуже великий позитив.
Зарано говорити, чи це стратегічний зсув у війні, бо ми не знаємо масштабу контрнаступу, який російські війська можуть почати. Ми не знаємо, чи російські атаки на Донбасі припиняться або принаймні стануть менш інтенсивними в міру переміщення сил Росії.
Тож це, безсумнівно, дуже позитивний розвиток для України та великий успіх. Але чи сигналізує це про чи про стратегічний перелом у війні? Зарано для висновків.
– Коли зможемо оцінити наявність чи відсутність стратегічного перелому?
– Якщо з’ясується, що Росія, наприклад, неспроможна дислокувати або виштовхнути українські сили назад в Україну, і це буде статична війна, яку ми сьогодні бачили на Донбасі та Херсонщині, але тепер – на території Росії. Це, на мій погляд, означатиме потенційний стратегічний перелом у війні, адже це доведе, що російські війська не в змозі захистити навіть російську територію.
Якщо Україна зможе утримати те, що вона здобула, і змусити Росію до дуже дорогих контратак – це може бути потенційним стратегічним зрушенням у війніДжейкоб Кіркегаард
Це змусить Росію використати наявну живу силу, щоб повернути російську територію, а не продовжувати свої атаки, щоб претендувати на більшу площу території України.
Якщо, як я вже сказав, Україна зможе не тільки продовжувати розширювати нинішній плацдарм, але й утримати те, що вона здобула, і змусити Росію до дуже дорогих контратак – це може бути потенційним стратегічним зрушенням у війні.
– Чи вірите ви, що частина Курської області може стати розмінною монетою в так званих мирних переговорах, які колись можуть відбутися між Росією та Україною?
– Якщо ми дійдемо до того, що має відбутися своєрідний обмін територіями, то, вочевидь, український контроль над територією Росії є потенційною розмінною монетою. Але мені видається це передчасним. Не вважаю, що будь-які переговори з Володимиром Путіним є політично значущими, доки російські військові сили не зазнають поразки на полі бою. Думаю, Курська операція може сприяти прискоренню такої поразки.
Та якщо думати про змістовні мирні переговори, навіть якщо Дональд Трамп переможе на президентських виборах у листопаді в США, що, до речі, видається дедалі менш імовірним, я не вважаю, що такі переговори з Росією можливі, доки Росія не зазнає подальших військових невдач. Але коли цей час настане (а я думаю, він настане) немає жодних сумнівів, що український контроль над територією Росії стане важливою розмінною монетою в таких переговорах.
– Як взагалі може вплинути наступ на Курську область на позицію України за столом переговорів?
– Одна з причин того, чому українське командування пішло на це вторгнення в Курську область, – у тому, що воно потенційно дає Україні стратегічний контроль над важливими матеріально-технічними ресурсами.
Український контроль над територією Росії стане важливою розмінною монетою за столом переговорівДжейкоб Кіркегаард
Ми знаємо, що зараз українські сили контролюють центр експорту газу в Суджі. Вони взяли під контроль важливі залізничні лінії, які також використовуються для забезпечення російської атаки на Харківщину.
Отже, справа не тільки в кількості квадратних кілометрів, які українські сили можуть контролювати на Курщині. Йдеться також про більш широкі матеріально-технічні та стратегічні активи, які вони взяли під контроль і які можуть стати важливим козирем у будь-яких майбутніх переговорах.
Доки українські сили можуть підірвати або погіршити матеріально-технічне забезпечення наступу Росії у Вовчанську та Харківській області, доти є надія, що українські сили зможуть відбити російську атаку, що, знову ж таки, було б важливою стратегічною військовою подією, корисною Україні на будь-яких майбутніх мирних переговорах.
– З огляду на нинішній геополітичний і військовий контекст, чи близькі переговори? І чи можуть вони закінчитися заморожуванням конфлікту на нинішніх позиціях?
– Ні, я не думаю, що вони близькі. Нема, на мій погляд, ознак, що Росія готова до змістовних мирних переговорів. Володимир Путін абсолютно не демонструє жодних тому свідчень. Фактично Росія продовжує свій наступ на українську оборону в Донецькій області.
Володимир Путін, схоже, все ще схиляється до стратегії, що полягає в завоюванні якомога більше територій України незалежно від ціни російських життів і обладнання. Можливо, він робить це в надії, що його хороший друг Дональд Трамп виграє президентські вибори в США. І це може дати Володимиру Путіну стратегічну вигоду щодо України в довгостроковій перспективі.
Володимир Путін, схоже, все ще схиляється до стратегії, що полягає в завоюванні якомога більше територій України незалежно від ціни російських життів і обладнанняДжейкоб Кіркегаард
Вважаю, що цей розрахунок неправильний. Частково тому, що Дональд Трамп не обов’язково переможе на президентських виборах у США. Навіть якби це сталося, не думаю, що це спричинило би крах здатності України захищатися, бо її партнери в Європі за цих обставин мали би посилити її підтримку, якби президент Трамп зупинив цей процес із боку США.
Тож мені видається, що Росія продовжує слідувати приреченій довгостроковій військовій стратегії. Але не думаю, що мирні переговори можливі, доки ми не побачимо військової поразки цієї стратегії.
Тому, на жаль, ця війна не завершиться в найближчому майбутньому. Це вимагатиме військового рішення на полі бою. Вірю, що воно буде на користь України. Однак станеться це, на жаль, нескоро.
– Ми не чуємо на Заході засудження прориву російських кордонів Україною. Що стоїть за офіційною західною реакцією на операцію в Курській області? І як партнери України, на вашу думку, насправді сприймають ці події?
– На Заході це вважають законною самообороною. Цю війну розпочала не Україна, і те, що українські сили зараз перевели війну на територію Росії, є нормальним опортуністичним, стратегічним способом для України змінити наратив цієї війни.
Це українські військові операції біля кордонів з Україною, що цілком допускається нинішньою політичною позицією ЗаходуДжейкоб Кіркегаард
Те, як українські сили поводяться на території Росії, дуже відрізняється від поведінки російських сил на українській території. ЗСУ б’ють по військових цілях і не знищують цивільне майно. Так, є, звичайно, обстріли й інші побічні збитки війни. Але це не війна проти російського цивільного населення. Масового мародерства з боку українських сил немає. І це, знову ж таки, кардинально відрізняється від поведінки російських окупаційних військ в Україні. Тож поки це триватиме (а я не сумніваюся, що так триватиме), не думаю, що в західній думці щодо цього відбудуться якісь зміни…
Це українські військові операції біля кордонів з Україною, що цілком допускається нинішньою політичною позицією Заходу. Знову ж таки, так це формулювали уряди США та Німеччини. Досі триває дискусія між українським урядом і Сполученими Штатами щодо використання ракет ATACAMS великої дальності для більш глибоких ударів по російських аеродромах тощо. Але це переговори, які тривають упродовж певного часу.
Прогрес можливий. Вочевидь, більш імовірно, що Україна отримає цей дозвіл від Сполучених Штатів, бо зараз ми побачили, що Україна цим вторгненням у Курську область і захопленням території Росії фактично порушила ще одну її червону лінію без будь-яких наслідків.
Тому, на мій погляд, надто обережна адміністрація Байдена можливо і дозволить Україні вражати російські військові цілі ракетами ATACAMS середньої дальності також у власне Росії.
Якщо це станеться, буде очевидна користь Україні, особливо її цивільному населенню, яке страждає від російських повітряних і ракетних атак з таких потенційно цільових баз. І це загалом принесе користь Україні в цьому конфлікті в майбутньому. Але, як я вже сказав, це не має прямого стосунку до подій на місці в Курській області.
Форум