Держприкордонслужба оприлюднила записи переговорів луганських прикордонників під час відбиття першої атаки російських гібридних формувань. Сім років тому, на світанку 2 червня 2014-го, війна де-факто прийшла в український Луганськ: озброєні загони, підконтрольні Кремлю, почали штурмувати прикордонну заставу. Вона розташовувалась на південній околиці міста. На той момент Луганськ був оточений блокпостами підконтрольних Кремлю угруповань, усі дороги також були захоплені. Таким чином, прикордонники були в оточенні, а допомога не могла прийти.
До початку червня 2014 року всі адміністративні будівлі обласного центру вже були захоплені, проте серйозне застосування зброї вперше відбулось саме під час штурму військових і прикордоннних частин. Прикордонну заставу атакували з автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, РПГ, мінометів і крупнокаліберних кулеметів – усього того, що зараз вже звично чути зі зведень штабу ООС.
Перший бій тривав 17 годин, потім з перервами він поновлювався і в ніч на 4 червня прикордонники за наказом тодійшнього командувача ДПС Миколи Литвина залишили частину. Був знищений їхній склад пально-мастильних матеріалів, уся техніка, було 9-ро поранених, з яких двоє – важко (тепер вони мають інвалідність). Серед атакуючих втрати, за тодішніми повідомленнями, склали понад 20 убитими.
На переговорах, які Держприкордонслужба оприлюднила 2 червня 2021-го, прикордонники описують вогонь збройних формувань із житлових кварталів Луганська – неодноразово кажуть, що стріляють із дахів, з-поміж будинків та прямо з квартир. Голоси на аудіо, зазначають у ДПС, належать начальнику Луганського прикордонного загону Сергію Дейнеко та начальнику штабу Луганського прикордонного загону Олексію Гавелю.
«Навіть голову не підніму, снайпер х....чить. З квартир, за заштореними шторами на 9-му поверсі!»
Ось момент із гімном України, який згадується на цих переговорах. Його вмикали кілька разів під час бою:
В інтерв'ю Радіо Донбас.Реалії Сергй Дейнеко розповідав, що до прикордонного загону приходили посланці бойовиків: «31 травня 2014 року до мене приїхала людина від Валерія Болотова (у той час ватажок угруповання «ЛНР», помер у 2017-му в Підмосков’ї – ред.) і запропонувала посаду «начальника прикордонної митної служби» «Новоросії». Я, звичайно, посміявся. ... Мене попередили, що після такої відповіді обов’язково буде штурм. Я зібрав у актовій залі весь особовий склад і пояснив, що штурм буде обов'язково. Єдиний вихід – це прийняти бій, нанести тим, хто буде нас штурмувати, найбільшої шкоди. Наказав вести огонь у голову й тулуб, щоб бажання повторювати атаки просто зникло. ... Будівля прикордонного загону була не пристосована до якихось оборонних боїв. Ніхто в 1992 році, коли обирали місце розташування прикордонного загону, не розраховував, що колись тут будуть вестися бойові дії».
За його словами, на момент штурму в прикордонному загоні було приблизно 170 військовослужбовців з Луганщини, декілька кінологів, які зі службовими собаками перебували там на посиленні із Західного регіонального відділення, та офіцер із Харкова. «Російські ЗМІ розповідали, що в прикордонній частині засів «Правий сектор», – пригадує офіцер.
Під час обумовленого півгодинного перемир'я з території частини відпустили деяких військових, які не бажали воювати: мобілізорваних водіїв, кількох контрактників, за якими прийшли батьки – а також вивезли важких поранених. «Людина, яка вже приїжджала до нас від Болотова, зателефонувала о 10.30 і запитала, чи живий я і які в нас втрати. У нас було 8 поранених і жодного вбитого, але 2 хлопців були поранені дуже тяжко. Якщо не надати їм своєчасної допомоги й не провести оперативного втручання, вони загинуть. У сепаратистів тоді було декілька вбитих і поранені. Тож ця людина запропонувала перемир'я на пів години. Пів години ніхто не вів вогню. Крім того, нарешті до нашого загону пропустили карети медичної допомоги. Адже до цього часу бойовики не давали проїхати їм. Поранених хлопців відвезли до Луганської обласної лікарні, де їм було надано медичну допомогу. Зараз вони всі живі, але двоє мають інвалідність».
Як обстрілювали загін з мінометів:
Прикордонники вийшли з частини на світанку 4 червня на територію Луганського аеропорту. 5 червня бойовики захопили останню частину – полк внутрішніх військ – таким чином, усі військові, прикордонні та МВС-ні частини обласного центру були захоплені.
