1 листопада у Молдові відбудуться президентські вибори, які спостерігачі називають серйозним політичним випробуванням для цієї країни. Вибір молдовських громадян буде також серйозно впливати на стосунки між Києвом і Кишиневом. Адже не є великим секретом той факт, що це стосунки, які кульгають на одну ногу.
Саме так можна схарактеризувати українсько-молдовські відносини після обрання колишнього лідера партії соціалістів Ігоря Додона новим президентом країни. Ігор Додон і під час своєї передвиборчої кампанії, і після обрання президентом Республіки Молдова ставив під сумнів питання територіальної цілісності України, фактично солідаризувався із російським ставленням до питання Криму.
Додон постійно зустрічався з Путіним і не приховував свого захоплення російським правителем
Після його передвиборчої кампанії та перемоги на виборах ще були сподівання, що на посаді президента Молдови він поводитиметься інакше. Але ці очікування не справдились. В результаті молдовський президент за весь час свого перебування на посаді жодного разу не зустрічався із президентом України і не був у Києві – ані тоді, коли президентом України був Петро Порошенко, ані після обрання Володимира Зеленського. Навіть коротка телефонна розмова Додона і Зеленського із привітаннями новому українському лідеру викликала справжній політичний скандал і пояснювалася недосвідченістю нового керівника Української держави.
Натомість у російській столиці Додон бував, здається, навіть більш регулярно, ніж у столиці Молдови (його резиденція розташована в селі Кондріца, що у муніципії Кишинів). Він постійно зустрічався з російським президентом Володимиром Путіним та іншими керівниками країни, яка здійснює фактичну окупацію частини території Молдови, і не приховував свого захоплення російським правителем. Звичайно, на такому фундаменті вибудовувати стосунки з Україною непросто.
Два головних конкуренти не змінюють своїх пріоритетів
Однак ці стосунки продовжувалися на урядовому рівні – і коли уряд Молдови очолював Павел Філіп, і коли в країні змінилася влада й на чолі уряду опинилася Мая Санду, головний конкурент Ігоря Додона і на попередніх, і на нинішніх президентських виборах. Мая Санду не приховувала, що пріоритетом її уряду є пожвавлення темпів європейської інтеграції Молдови, а один із перших візитів здійснила до Києва, щоб зустрітися із новим президентом України.
Однак існування у Молдові проєвропейського уряду було не дуже довгим. Політичні маневри президента дозволили йому створити власний уряд на чолі з технократом Іоном Кіку. І тут вже, можна сказати, загальмували і контакти на урядовому рівні, бо Додон фактично зосередив у своїх руках всю владу в країні – навіть всупереч своїм конституційним повноваженням.
Отже, від прізвища переможця президентських перегонів у Молдові залежатиме, чи повернуться Київ і Кишинів до необхідного обом країнам співробітництва – або ж керівництво Молдови і надалі буде озиратися на Москву й ігнорувати Київ. Два головних конкуренти – Ігор Додон і Мая Санду – не змінюють своїх пріоритетів.
Із прізвищем Додона пов’язане продовження проросійської олігархізованої політики, яке суперечить як національним інтересам Молдови, так і державним інтересам України. Перемога Санду означатиме, що Молдова повертається до курсу на європейську інтеграцію та плідного співробітництва з Україною. І, звичайно, перемога на президентських виборах вплине і на результати майбутніх парламентських виборів у Молдові.
Зараз країною, дякуючи олігархічним домовленостям, фактично керує проросійська меншість. Адже прокремлівські соціалісти, які не мають більшості у парламенті, створили коаліцію із політиками, за яких голосували саме як за прихильників європейського вибору Молдови – але кон’юнктура і вплив на владу для цих людей виявилася головним пріоритетом. Отже, від того, як проголосує молдовський виборець, залежить, чи поверне собі можливість вирішувати майбутнє Молдови проєвропейська більшість її громадян.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
