Відносини між США та Китаєм значно погіршилися за часи президентства Дональда Трампа, який пообіцяв у своїй передвиборчій кампанії припинити те, що він назвав недобросовісною торгівельною практикою Пекіна.
Але навіть потенційна перемога його суперника Джо Байдена на президентських виборах у листопаді може не принести значного поліпшення відносин між двома країнами. Справа у тім, що у США виникла двопартійна підтримка жорсткішого підходу щодо Китаю.
У липневому аматорському відео можна побачити, як працівники консульства Китаю в Г’юстоні спалюють документи незабаром після того, як США наказали закрити установу з міркувань національної безпеки.
Пожежу у дворі можна було побачити із сусідніх будівель. І ця пожежа символізувала тліючі відносини між двома найпотужнішими економіками світу.
Рішення про закриття консульства за останні місяці було одним із багатьох кроків адміністрації президента США Дональда Трампа щодо покарання Китаю за цілу низку дій – як нових, так і старих – і все це напередодні президентських виборів, які мають відбутися 3 листопада цього року.
Шанси Трампа перемогти свого конкурента від демократичної партії Джо Байдена зменшилися з тих пір, як коронавірус, який з’явився у центральному Китаї, вдарив по високорозвиненій економіці США. Це завдало шкоди позиціям Трампа напередодні виборів, адже економіка мала б стати його сильною картою.
З тих пір Трамп лише посилив тиск на Китай, «вдаривши» санкціями проти чиновників за порушення прав людини та обмеживши доступ технологічних компаній до ринку, посилаючись на занепокоєння у сфері національної безпеки. Своєю жорсткою позицією щодо Пекіна Трамп прагне таким чином завоювати підтримку виборців.
Водночас Трамп намагається зобразити свого конкурента – Байдена – політиком, який «продав» американські інтереси Китаю, коли ще був віце-президентом при адміністрації експрезидента Барака Обами.
Критики кажуть, що Трамп просто намагається перекласти провину на Китай за те, що вони називають його невмілою відповіддю на пандемію коронавірусу, яка призвела до зростання безробіття в США та понад 200 000 смертей – це більше, ніж у будь-якій іншій державі.
Однак експерти заявляють, що жорстка політика щодо Китаю, розпочата за Трампа, може значною мірою продовжуватися, навіть якщо він програє вибори.
Порушення прав людини з боку Комуністичної партії Китаю в західній провінції Сіньцзян та Гонконгу, а також спроби Пекіна переорієнтувати ліберальний міжнародний світовий порядок зачіпають політиків як республіканської, так і демократичної партій.
«Кожному, хто переможе у листопаді, буде дуже важко повернутися до більш поступливого та спільного підходу до Пекіна», – говорить в коментарі Радіо Свобода Тимоті Гіс, старший науковий співробітник та спеціаліст з питань Китаю в RAND Corp.
Він очікує, що переможець президентських виборів продовжуватиме наполягати на тому, щоб Пекін змінив свою торгівельну практику, яка завдає шкоди США, зокрема мова йде про державні субсидії, підтримку ключових галузей та крадіжки технологій.
Обидва кандидати можуть також прагнути збільшити інвестиції під керівництвом США в Індо-Тихоокеанський регіон для протидії китайській ініціативі «Один пояс, Один шлях», сказав він.
Мова йде про масштабну китайську програму з метою будівництва інфраструктури в усьому регіоні та інших частинах світу для сприяння торгівлі. Але деякі чиновники на Заході попереджають: це надає Пекіну надмірний вплив на менші країни.
Стратегія національної безпеки
За часи правління Трампа Сполучені Штати швидко відійшли від давньої політики взаємодії з Китаєм, коли ще були сподівання на те, що ця однопартійна держава стане надійним партнером у ліберальному міжнародному порядку під проводом Вашингтона.
Перша Стратегія національної безпеки адміністрації Трампа була опублікована в грудні 2017 року. Вона проголосила більш жорстку позицію, описуючи Китай як ревізіоністську державу та ключовий виклик Сполученим Штатам.
«Протягом десятиліть політика США була заснована на вірі, що підтримка піднесення Китаю та його інтеграції в післявоєнний міжнародний порядок дозволить лібералізувати Китай», – зазначається в стратегії.
«На відміну від наших сподівань, Китай розширив свою владу за рахунок суверенітету інших», – йдеться у документі.
Ден Блюменталь, дослідник і колишній чиновник Пентагону щодо питань Китаю, заявив у своєму виступі від 23 вересня, що Трамп «зробив більше для зміни риторики щодо Китаю, ніж будь-який президент з часів Річарда Ніксона».
Майже чверть століття США не мали ніяких відносин з Китаєм, але 37-й президент США Ніксон поклав цьому край, коли він відвідав Пекін у 1972 році.
Різка зміна позиції США щодо Китаю не повинна була стати несподіванкою для когось в Пекіні чи Вашингтоні.
Трамп натякав на це ще з початку своєї кампанії у 2015 році і попереджав, що розпочне нову, більш конфронтаційну політику щодо Китаю.
Однією з ключових обіцянок його кампанії було покласти край «поганим торгівельним угодам», які, за його словами, призвели до перенесення мільйонів американських робочих місць за кордон, зокрема до Китаю.
У березні 2016 року в одному з інтерв'ю Трамп заявив, що Китай відбудував свою економіку за рахунок американських грошей, а також звинуватив Пекін у «грошових маніпуляціях», знецінивши свою валюту.
Китай «користується нами багато-багато років, і ми не можемо дозволити цьому продовжуватися», – сказав Трамп.
Повідомлення привітали і в деяких традиційно демократичних штатах, які сильно постраждали від глобалізації, і, безсумнівно, допомогли Трампу перемогти Гілларі Клінтон на президентських виборах у 2016 році.
Потім, у грудні 2016 року, за місяць до інавгурації, Трамп розмовляв по телефону з президентом Тайваню, порушуючи протокол, який розпочався в 1970-х роках, коли США визнали острів частиною Китаю. Пекіну це не прийшлося вдовподоби.
Торгівельна умова
Під час правління Трамп зосередив значну частину своєї уваги на укладенні торгівельної угоди з Пекіном.
Коли на початку 2018 року переговори зірвалися, Трамп оголосив, що вводить мита на китайські товари. Розпочалася торгівельна війна, яка призвела до того, що США запровадили нові мита на китайські товари на суму у понад 250 мільярдів доларів.
15 січня, після більш ніж двох років непростих переговорів і з виборами на горизонті, Трамп підписав початкову угоду з Китаєм, яку він назвав першою фазою.
Угода зобов’язала Китай придбати на 200 мільярдів доларів більше американських товарів протягом двох років.
Угода також вимагала від Китаю відкрити свою економіку для більшої кількості американських компаній, припинити змушувати їх передавати свої технології як умову ведення бізнесу в Китаї та утримуватися від придбання чутливих американських технологій шляхом купівлі.
Однак угода не стосувалася державних субсидій для таких ключових галузей Китаю, як сонячна енергетика, а також кібершпіонаж.
Адміністрація Трампа пообіцяла переглянути ці питання в рамках наступної угоди, яку вона назвала «фазою два», і зберігала більшість нових тарифів до підписання наступної угоди.
Байден скористався цими недоліками, щоб зачепитися за угоду Трампа з Китаєм, стверджуючи, що президент настільки відчайдушно намагався домовитись, щоб компенсувати вплив торгівельної війни на економіку США, що навіть пішов на певні поступки Пекіну.
У своєму твіті від 7 вересня Байден зазначив, що торгівельна угода «коштувала американським працівникам стільки болю», одночасно спускаючи з рук Китаю найбільші зловживання у сфері торгівлі.
Тим не менше, Байден все ж може зберегти деякі тарифи епохи Трампа, щоб продовжувати тиснути на Китай, щоб той припинив свою жорстоку торговельну практику, сказав Блюменталь.
Коронавірус
Трамп зображує підхід Байдена до Китаю за часів правління Обами як «м’який». Але демократ, в свою чергу, кидається подібними аргументами у бік свого конкурента.
Кампанія Байдена стверджувала, що Трамп не квапився протистояти Пекіну в січні у питанні щодо спалаху коронавірусу у Китаї, оскільки побоювався, що це матиме негативні наслідки для його торгівельної угоди з Пекіном.
24 січня, через дев’ять днів після підписання угоди, Трамп заявив, що Китай «дуже багато працює над тим, щоб стримати коронавірус», і що Америка «високо цінує їхні зусилля та прозорість».
Однак протягом декількох тижнів, коли коронавірус вже негативно відобразився на великих частинах американської економіки, в результаті чого в квітні рівень безробіття зріс майже до 15 відсотків (що є найвищим показником за останні десятиліття), Трамп почав звинувачувати Пекін в приховуванні інформації та дозволу інфекції поширюватися по всьому світі.
Синьцзян та Гонконг
Коли коронавірус завдав збитків економіці США, адміністрація Трампа почала впроваджувати нові заходи для покарання Китаю за те, що він називає «злочинною поведінкою», включаючи порушення прав людини та шпигунство.
Дехто навіть почав називати загострену напруженість між двома країнами «Холодною війною 2.0».
За два тижні до закриття консульства в Г’юстоні Сполучені Штати ввели санкції щодо вищого члена Комуністичної партії Китаю, ще трьох високопосадовців та китайського суб'єкту, який був залучений у масове затримання мільйона мусульманських меншин у провінції Сіньцзян.
Державний секретар США Майк Помпео назвав ці затримання найгіршим порушенням прав людини з кінця Другої світової війни.
Менш ніж через три тижні, 7 серпня, США ввели санкції щодо 11 гонконгських чиновників, включаючи виконавчого директора Кері Лама, за підрив автономії території та обмеження свободи її жителів, оскільки Пекін бере на себе більший контроль над островом.
Того ж тижня Помпео оголосив про розширення програми «Чиста мережа», щоб зменшити можливості Китаю красти особисті дані та секрети компаній США.
Програма включає заходи щодо позбавлення права китайських телекомунікаційних компаній надавати послуги між Сполученими Штатами та іноземними напрямками та вилучення недобросовісних китайських комп'ютерних програм із американських магазинів.
Адміністрація Трампа окремо тиснула і на продаж соцмережі TikTok, яка належить китайському ByteDance. У Трампа це пояснили занепокоєннями з приводу питань національної безпеки та закликали інші країни приєднатися до заборони технології Huawei 5G.
Незважаючи на те, що Трамп активно висловився щодо продажу TikTok та заборони Huawei, набагато менше він говорив про події у Сіньцзяні та Гонконгу.
Порушення прав людини в Китаї майже не згадувалося у його Стратегії національної безпеки 2017 року, яка створила основу для жорсткої політики щодо Пекіна.
Байден, в свою чергу, неодноразово критикував жорсткі дії Китаю щодо своїх громадян. У грудневому твіті він писав, що «права людини не будуть затьмарені» під час переговорів з Пекіном.
Тимоті Гіс заявив, що очікував би від можливого президентства Байдена прояву «більшої чутливості у питаннях щодо прав людини та демократичної практики» в Китаї та тіснішої співпраці з союзниками у питаннях занепокоєнь щодо практик Китаю у сфері торгівлі та технологій.
