В неозорому небі міжнародної політики окремими сузір’ями ясніють осередки політичної еміграції. Польська, наприклад, після 1990 року з Парижа, Вашингтона і Лондона переселилася в урядові будинки Варшави. Подібне сталося з латиською, чеською і багатьма іншими. Повернення політемігрантів-білорусів, схоже, відкладається. Не остання причина – церемонія «інавгурації президента» у Мінську 23 вересня в компанії з домінуванням погонів і лампасів.
Наступної неділі ми побачимо, наскільки спрацювала каральна тактика влади і наскільки повстале населення Білорусі готове йти до кінця за своє майбутнє
Невдячна справа вгадувати, як підуть справи далі в Білорусі за два дні до головного тесту – неділі, 27 вересня. Упродовж семи тижнів тамтешні силовики безжально прополювали демонстрації, ефіри і найменші прояви волелюбності в столиці, обласних і районних центрах. Рахунок затриманих, заарештованих, побитих, засуджених перевищує десяток тисяч. Заляканих набагато більше. Наступної неділі, спостерігаючи розмах традиційних маніфестацій, ми побачимо, наскільки спрацювала каральна тактика влади і наскільки повстале населення Білорусі готове йти до кінця за своє майбутнє.
А поки… А поки слід констатувати, вже вкотре, що Вільний Світ щиро готовий допомагати громадянському суспільству Білорусі (і не лише її) домагатися демократії і справедливості, але тільки доки з-за її спини не виростає Російська Федерація. Розмір і тут, бачте, має значення. Розмір труби зокрема.
Україна поводить себе гідно
Україна поводить себе гідно (хай кинуть в мене камінь). Висловлені жорсткі, як для сусідів, оцінки. Розставлені акценти. Справедливо відзначено, що наша позиція практично збігається з брюссельською. Збережено канали для діалогу. Як справедливо зазначив Андерс Ослунд, настав час широких санкцій проти мінського керівництва та російського бізнесу, який зазіхає на рештки білоруської економіки. Було б непогано і Києву приєднатися.
Білоруські події дають українській стороні шанс продемонструвати Євросоюзові що ми на одній хвилі в політичних оцінках міжнародного середовища. Чи буде цього достатньо для результативного діалогу під час чергового саміту Україна-ЄС в Брюсселі 1 жовтня? Візит високого представника Жозефа Борреля засвідчив, що об’єднані європейці найперше переймаються справами в Україні, і вияву іншої зовнішньополітичної позиції і не очікували.
Нема підстав вважати, що ці сигнали у Києві не почули. Почекаємо місяць, і буде видно чи на них відреагували. Кожен саміт в історії відносин України з Європейським союзом був вікном можливостей. Інколи особисте порозуміння між першими особами означає більше ніж стоси підписаних паперових зобов’язань – і 1 жовтня може стати саме таким випадком. Чи варто на це сподіватися? Не знаю. Знаю, що варто працювати на користь такого розвитку подій.
У нас вийшло. Може вийти і у них, хай і не завтра
Гарантом того, що ні білоруські події, ні власна повільність, ні грізна пошесть нас не зупинять, залишається громадянське суспільство
Звичайно, чорним тлом, на якому горить Білорусь і повзе європейська інтеграція України, залишається коронавірус, який у всьому винний, і якби не він, нам, громадянам України, нині було б і заможніше, і безпечніше. Це фальшивий аргумент: пандемія косить усюди. Організованість влади випробовується не кількістю закликів до дистанціювання, а вмінням її домогтися (де силою, де пільгами, де переконуванням).
Гарантом того, що ні білоруські події, ні власна повільність, ні грізна пошесть нас не зупинять, залишається громадянське суспільство. Іншими словами, небайдужість громадян, їх розуміння власної відповідальності за сьогодення і за майбутнє. До речі, чудову можливість це продемонструвати вони матимуть якраз через місяць, на вільних місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.
Цінуймо це, нами виборене, право. Його позбавлені наші сусіди – і на півночі, і на сході. У нас вийшло. Може вийти і у них, хай і не завтра. Тоді одним сузір’ям стане менше і політемігранти повернуться у Мінськ, а Брюсселеві додасться роботи на Сході Європи. Шанс є.
Андрій Веселовський, Національний інститут стратегічних досліджень
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
