Довіра до Володимира Зеленського падає, але він і зараз виграв би президентські вибори. Про це сказав Радіо Свобода соціальний психолог Вадим Васютинський, аналізуючи результати недавно оприлюдненого соцопитування Центру Разумкова і фонду «Демократичні ініціативи». Не довіряють президентові 49 відсотків респондентів, а довіряють – понад 44 відсотки. За понад рік свого перебування на Банковій Зеленський не розгубив свій ядерний електорат. Водночас критичному падінню довіри заважає нинішнє становище України – напруження є, але далеке від рівня майданів 2004 і 2014 років, на Донбасі миру немає, але немає і масштабних боїв, економіка в кризі, але не обвалилася. Однак усе може змінитися, додає Вадим Васютинський. І тоді навіть ядерний електорат може звернути увагу на відмінність між реальним президентом і зіграним Зеленським кіношним главою держави Голобородьком.
– Якщо вірити соціологам, рівень довіри до президента Зеленського падає. Але це відбувається набагато повільніше, ніж у попередників протягом року-півтора на Банковій. Це – невдача чи успіх Зеленського, склянка напівпорожня чи напівповна?
– Особисто Володимир Зеленський це сприймає, напевно, без радості, як людина закомплексована, судячи з реакції на різку критику президента (Вадим Васютинський має на увазі зокрема реакцію на виступи на телеканалі «Прямий» Сергія Пояркова, при всій суперечливості таких виступів. У травні цього року слідчі СБУ вручили обвинувальний акт Пояркову в рамках розслідування кримінального провадження про погрози президенту Володимирові Зеленському. Цю інформацію підтвердили «Укрінформу» у пресцентрі СБУ. 8 грудня Печерський райсуд Києва почне розгляд обвинувального акта щодо Пояркова, передають «Українські новини» – ред).
Але об’єктивний сторонній аналіз динаміки зниження популярності президента справді показує, що вона не така стрімка, як у попередніх президентів. Справді, у Зеленського цей спад повільніший, ніж у Порошенка, Януковича, Ющенка. Мало того, ми пам’ятаємо, що у Зеленського через два-три місяці після виборів рейтинг навіть дещо піднімався, порівняно з результатами голосування. А вже потім рейтинг почав поступово спадати. Зверніть увагу, що рівень довіри до політика і частка виборців, готових за нього проголосувати, якби вибори відбулися найближчим часом, – це не одне і теж. Але такі показники близькі.
Рівень довіри до Зеленського зараз зупинився десь на рівні близько сорока відсотків. Це саме той відсоток (навіть більше), який Зеленський отримав у першому турі президентських виборів. І це саме той електорат, що підтримував Зеленського задовго до дня голосування і свідомо за нього голосував. Це – ядерний електорат президента. А додаткові кілька десятків відсотків голосів Зеленського у другом турі, це голоси насамперед не його, а проти Порошенка. І от ядерний електорат Зеленського, його виборці у першому турі продовжують зараз шукати аргументи на користь свого обранця. Що президента ще можна підтримувати і йому ще можна довіряти.
Рівень довіри до Зеленського зараз зупинився десь на рівні близько сорока відсотків
Навіть розчарованим у своєму кандидатові виборцям Зеленського важко визнати перед самими собою, що це – їхня помилка. Такий феномен масової свідомості притаманний не лише українцям. Ми більше зважаємо на інформацію, яка нам подобається, ми роздуваємо її значення. І навпаки знецінюємо ту інформацію, яка нам не подобається.
– Ви згодні, що серіал «Слуга народу» відіграв не єдину, але важливу роль у популярності кандидата у президенти Зеленського?
– Так.
– І на відміну від Голобородька справжній президент на роботу на велосипеді не їздить, живе зараз на держдачі у «Конча-Заспі», яку відремонтували за державні кошти, і державні резиденції «дітям під табори» не віддають. Це є тепер важливим чинником для ядерного електорату Зеленського?
– І є, і не є.
– Як же це впливає на довіру до президента Зеленського – не Голобородька?
– Так, є розчарування у тому, що Зеленський – не Голобородько. Однак зараз масова свідомість українських виборців затялася. Тобто, масова свідомість буває мінливою, динамічною (як 2014 року наприклад, чи 2004 року), а буває як зараз – жорсткою, негнучкою. 14-го року «виплив» ситуативний політичний лідер Петро Порошенко. За два-три місяці до президентських виборів-2014, протягом Майдану Порошенко не був серед лідерів. На сцені Майдану лідерами були Віталій Кличко, Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок. А Порошенко був десь там «збоку», а потім – раз-раз і він «виплив».
До цього його сприймали не дуже позитивно. Він узагалі був для критиків символом корупції часів Ющенка. Серед «помаранчевих» Порошенко не був популярним політиком. Потім він перебіг до Януковича (Порошенко був міністром економічного розвитку і торгівлі в уряді на чолі з Миколою Азаровим –- ред).
У Порошенка не було такого великого ядерного електорату
Тому 2014 року у Порошенка не було такого великого ядерного електорату. Цей електорат у Порошенка утворився протягом п’яти років його президенства і сягнув зрештою понад 20 відсотків. Це менше, ніж у Зеленського з його близько сорока відсотками. Вони є досі. Тому, якщо зараз провести вибори, знову переможе Зеленський. Приблизно з тим самим результатом, що і торік. Ну, трошки може менше.
– Хоча 2014 року Порошенко переконливо переміг вже в першому турі.
– Тоді цьому сприяла саме динамічність, гнучкість масової свідомості, спричинена власне Майданом, війною, агресією, Кримом. І цей період «порошенківський» поділився на два етапи – 2014–2015 роки і далі. Тобто, спершу продовжилася динамічність свідомості: та ж сама війна, загибель людей, Росія-Путін-агресія, українська армія, добровольці, волонтери… Все це сприяло продовженню мінливості.
А потім почався другий етап «порошенківського» періоду: більш-менш стабілізувалося: Крим забрали, на Донбасі лінію розмежування провели, Росію ніби зупинили, «Мінські» угоди, як до них не ставитися, теж далися взнаки. Почався етап, який свого часу Ленін називав «ані миру, ані війни». Відтоді масова свідомість затялася і її дуже важко змінити-розхитати. Таке становище склалося під час другої частини президенства Порошенка, коли довіра до нього вже різко впала, і триває досі. Водночас, як уже відзначалося, розчарованим виборцям Зеленського важко визнати перед самими собою, що це – їхня помилка. На таке визнання здатна незначна частина електорату.
– Отже, неготовність ядерного електорату Зеленського оцінити свій вибір інакше. А що ще втримує рейтинг Зе від обвалу? Певними досягненнями нинішній президент може похвалитися?
– Скажімо, той самий мир (на Донбасі – ред.) Зрозуміло, що у патріотично стурбованої частини суспільства виникають питання про ті ж «червоні лінії» і так далі. Але для великої частини виборців (для тих самих двох третин наприклад) і тим паче для тієї відносно невеликої, але 15-відсоткової приблизно частини проросійського електорату якісь поступки України, щоб не стріляли на Донбасі, це може бути справді величезним плюсом.
Інші чинники. От я цього року багато їздив по Україні. Всюди ремонтують дороги. Щоправда, тепер дізнаються, що гроші на це взяли не там, де треба, і взагалі – дороги ремонтували й раніше. Напевно, не в таких масштабах, але ремонтували. Однак люди тепер говорять: «ну хоча б дороги почали робити». І це – дуже очевидна річ. Тобто, за останні рік-півтора в житті людей нічого принципово не змінилося. Але. Стало трохи спокійніше на Донбасі. Дороги почали кругом робити. І це – та сама інтерпретація. Для прихильників Зеленського це – дуже сильні аргументи. І для тих, хто коливається у своїх електоральних симпатіях – це теж певні аргументи.
За останні рік-півтора в житті людей нічого принципово не змінилося
Якщо зважувати на вагах плюси і мінуси: ремонтують дороги по всій області й тату президента пропонували дати стипендію (за словами Олександра Зеленського у викладі «Страни», батько президента не потребує довічної стипендії – ред) усе-таки напевно переважать дороги.
– Що ж тоді може обвалити рейтинг президента Зеленського?
– Крім війни на Донбасі (важко сказати, як там надалі розгортатимуться події), очевидно вирішальним чинником для рейтингу Зеленського в найближчі пів року-рік будуть економічні питання. Бюджет, фінансування, пенсії, зарплати, ціна на газ… В інших аспектах нарікати на українську владу значних приводів ніби немає. А от ціни, зарплати, пенсії – якщо тут буде різке погіршення, це, звичайно, виявиться дуже сильний удар по престижу влади взагалі й по престижу президента Зеленського зокрема. Такому різкому економічному погіршенню може сприяти і епідемія в Україні коронавірусу. Наразі цей чинник не сприймається українцями як вагомий аргумент проти влади і Зеленського. Однак епідемія триває, наростає і невідомо, скільки ще продовжуватиметься.
