(Рубрика «Точка зору»)
Почну не зблизька. В 1999 році чотири асоціації з оборони й просування французької мови заснували щорічну премію «Англійський попихач (наймит)» й «Англійський попихач міжнародного рівня». «Асоціація за збереження і поширення французької мови», «Майбутнє французької мови», «Оборона французької мови» і «Право розуміти» створили для цього пародію на академію, «Академію англійського наймита» – для високопосадовців та відомих приватних власників, які сприяють поширенню англійської мови і публічно ігнорують французьку.
«Англійський попихач (наймит)»
В такій дотепній формі французька суспільна думка солідаризувалася з державною мовною політикою. Письменниця Лоран Коссе, внучата небога Антуана де Сент-Екзюпері назвала цю відзнаку «премією громадського обурення для членів французької еліти, які відзначилися своєю рішучістю в сприянні домінуванню англійської мови у Франції і в європейських установах на шкоду французькій мові».
Першим «лауреатом» премії «Англійський попихач (наймит)» зазначена «академія» в 1999 році обрала гендиректора «Рено» Людовика Швейцара – за запровадження звітів про діяльність компанії англійською. В 2019 році премію присудили державному поштовому банку La Banque postale – за використання англо-французького суржику в назві мобільного банку Ma French Bank і в рекламній кампанії «When tu check la liste de everybody qui te doit de la money».
У 2018 році «Академія англійського наймита» запровадила премію «Червона доріжка» для осіб, які відзначилися в обороні французької мови. Одним із лауреатів став французький підприємець Жан-Клод Лаворель, який купив флотилію прогулянкових пароплавів у Ліоні і замінив англійську назву французькою.
Заснування подібної премії напрошується і на українському ґрунті. Мені здається, що я не помилюся, коли спрогнозую таке в не вельми віддаленій перспективі, бо є не лише ґрунт, але й достатньо «матеріалу» – наприклад, як це прописано в законі щодо особи, яка не може бути рекомендована на посаду Уповноваженого із захисту державної мови: якщо вона брала участь у спробах запровадження офіційної багатомовності всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі або була притягнута до відповідальності за порушення вимог цього Закону. Лауреатами можуть стати і ті законодавці, які намагаються скасувати згаданий закон чи послабити його.
Опозиційний блок «За життя» зазнав невдачі
Опозиційний блок «За життя» звернувся з конституційним поданням щодо конституційності Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Це була чергова (і, переконаний, не остання) спроба проросійських політиків загальмувати процес фактичного набуття українською мовою конституційного статусу. Метою подання було також прагнення максимально затягнути час, щоб у випадку можливої політичної спеки восени чи наступного року використати стимульоване протистояння на мовному ґрунті задля політичних вигод.
Незважаючи на те, що слухання в Конституційному суді тривають, стверджую, що ОПЗЖ зазнав невдачі.
По-перше, представник президента Федір Веніславський недвозначно заявив, що Володимир Зеленський вважає цей закон конституційним, а також звернув увагу на відсутність предмету конституційного подання, бо закон регулює лише державну мову, а Верховній Раді залишається ухвалити новий закон «Про національні меншини».
Крім того, відповідаючи на запитання одного із суддів КСУ про те, чи була дискримінована впродовж десятиліть українська мова і чи має право держава вживати заходів із виправлення такого становища, Веніславський відповів, що є живим свідком дискримінації української мови: «…будучи студентом в місті Харкові.., я вирішив винайняти житло і… питав українською мовою, оскільки я виходець із Західної України, чи не підкажуть мені, де тут можна винайняти житло. Мені відповіли дуже цікавою фразою: «Ми бандеровцам жильйо нє здайом».
Своїм виступом Федір Веніславський збалансував виступ його однопартійки, представниці Верховної Ради в КСУ Ольги Совгирі, яка взяла сторону ОПЗЖ і безліч разів апелювала до висновків Венеційської комісії. Подібні до її риторики висловлювання використовують у Кремлі і Будапешті.
По-друге, член-кореспондент Національної академії правових наук, представниця Інституту держави і права НАН України Ірина Кресіна у відповіді на запит КСУ зазначила, що внаслідок насильницької русифікації державна мова потребує посиленого захисту і застосування заходів позитивної (зворотної) дискримінації.
По-третє, суддя КСУ Ігор Сліденко звинуватив суб’єкта подання Олександра Долженкова у фальшуванні, попросивши процитувати частину 10 ст. 1 мовного закону, яка фігурує в конституційному поданні. Долженоков довго не міг знайти цю частину (бо її в законі немає), а тоді сказав, що це граматична помилка, на що суддя блискавично відреагував: «У залі чимало філологів, які скажуть, що це не граматична помилка.
Суддя КСУ запідозрив члена ОПЗЖ у використанні терміну «російськомовні громадяни», що є частиною доктрини Путіна
О.Д.: Це несуттєво. І.С.: Це дуже суттєво. Ви вводите в оману Конституційний суд щодо статей, які не існують у природі». Крім того, суддя КСУ запідозрив члена ОПЗЖ у використанні терміну «російськомовні громадяни», що є частиною доктрини Путіна.
До речі, Ігор Слідченко запитував Олександра Долженкова про дані мовного складу населення, на які той опирається. Відповідь – переписом 2001 року. А ось найсвіжіша інформація, яка б не сподобалася суб’єктові подання, від голови правління Української телевізійної асоціації Миколи Татусяка. Він повідомив, що загальнонаціональне соцопитування, проведене КМІС на замовлення espreso.tv, виявило таке: 90% опитаних визначили себе українцями, 4,1% – росіянами.
По-четверте, представник Міністерства закордонних справ Максим Кононенко чітко зазначив, що неправильний переклад Європейської мовної хартії продовжує створювати проблеми Україні, тому варто було б затвердити правильний сертифікований переклад, який МЗС здійснило вже давно, але Мінкульт не виносить це питання на засідання уряду.
Міністерство внутрішніх справ, Аваков, Геращенко
Міністр Арсен Аваков, його заступник Антон Геращенко, низка інших посадовців не звертають уваги на закон і продовжують регулярно давати інтерв’ю російською мовою, навіть у першу річницю мовного закону, яка збіглася з тридцятою річницею Декларації про державний суверенітет України. Це подвійно прикро і кричуще, адже новим Уповноваженим із захисту державної мови став колишній однопартієць Авакова й Геращенка Тарас Кремінь. Таке враження, що, ігноруючи статтю 10 Конституції і закони, вони сподіваються, що Уповноважений їм, образно кажучи, «не випише штрафу».
Верховна Рада України
Саме на 16 липня, коли Україна відзначала ці важливі для держави дати, голова Верховної Ради Дмитро Разумков поставив у порядок денний засідання розгляд скандального законопроєкту депутата від «Слуги народу» Маскима Бужанського. Через суспільні протести і публічну відмову близько трьох десятків депутатів-однопартійців Бужанського підтримати його ініціативу ні 16, ні 17 липня цей законопроєкт не розглядали. З огляду на можливі позачергові сесії під час літніх парламентських канікул, сезон відпусток і настрої Дмитра Разумкова немає твердого переконання, що до цього законопроєкту парламент не повернеться, бо після 1 вересня 2020 року він буде неактуальним.
Міністерство культури й інформаційної політики
Якщо б серед претендентів на здобуття українського аналогу премії «Англійський попихач (наймит)» здійснювався «забіг», то керівник Міністерства культури й інформаційної політики Олександр Ткаченко вийшов би в лідери. Згадаю передусім епопею з призначенням Уповноваженого із захисту державної мови.
Ткаченко двічі порушив закон, відкликавши вже подану Мінкультом кандидатуру Святослава Літинського і внісши на цю посаду Світлану Броннікову.
По-перше, 30-денний термін для цього сплив. Стаття 50 закону прописує процедуру подання нової кандидатури Уповноваженого в разі дострокового припинення його повноважень – упродовж 30 днів.
По-друге, кандидат на посаду Уповноваженого повинен мати досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови. Такого досвіду у кандидатури від Ткаченка не було. Зрештою, її презентація – це суцільна схоластика і нанизування слів.
По-третє, члени уряду порушили частину 6 цієї статті, відповідно до якої Кабінет міністрів України розглядає всі кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого впродовж одного засідання. Всупереч законові таких засідань було два. Зрозуміло, що Ткаченка влаштувала б якомога м’якша кандидатура на посаду Уповноваженого, на кшталт пролобійованої його попередником Тетяни Монахової, але в затятій боротьбі між ним та Арсеном Аваковим Світлана Броннікова не добрала голосів.
Недавнє ж інтерв’ю Ткаченка не здивувало, а лише додало нових фактів щодо «законослухняності» міністра загалом і ставлення до мовного закону зокрема: «Ми живемо в одній країні. Ми маємо розуміти, що люди, які живуть на сході чи на півдні… Виписувати штраф офіціанту в Одесі за те, що він поспілкувався з тобою не українською мовою – таке собі... дивний підхід».
Ткаченко як вельми досвідчена людина вирішив «прикритися» від можливої критики «круглими столами»
Подібне про мову і закон він висловлював і в іншому інтерв’ю. Крім того, сказав дуже небезпечну, як на мене, річ у контексті совєтської спадщини: «Є питання стосовно того, хто є для нас героєм, а хто ні. Я вважаю, що кожен, хто зробив для України щось позитивне, є героєм».
Державний телеканал «Дом», який перебуває у сфері міністерства, вимагає від гостей спілкування російською мовою. Чи можна уявити собі таке в будь-якій іншій країні Євросоюзу (і не лише Євросоюзу)? Чи держава вже змінила вектор свого розвитку?
Ткаченко як вельми досвідчена людина вирішив «прикритися» від можливої критики «круглими столами», які він анонсував раніше. Координувати ці заходи буде український політик і громадський діяч Олесь Доній, тож є певні сподівання, що мовного відступу не буде. Але пильність втрачати не можна, бо за нами – не Москва, за нами – Київ і Вкраїна.
На закінчення
Виступаючи з парламентської трибуни 16 липня 2020 року, патріарх української науки і політики Ігор Юхновський, звертаючись до Володимира Зеленського, сказав: «Державність української мови – основа Української держави. Зараз хто проти цього, є державним злочинцем».
Президент аплодував й уважно слухав. Чи почув, дізнаємося трохи пізніше.
(Відеофрагмент зі зверненням академіка Ігоря Юхновського до президента Володимира Зеленського щодо української мови)
Тарас Марусик – журналіст, публіцист, експерт з питань мовної політики
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
